Постанова Київський апеляційний суд № 375/1963/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 квітня 2025 року м. Київ Справа № 375/1963/24 Провадження: № 33/824/1084/2025 Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Лісовської Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року, винесену під головуванням судді Банах-Кокус О. В., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 185 КУпАП у с т а н о в и л а: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 328780 від 27 жовтня 2024 року, близько 16 год. 10 хв. 27 жовтня 2024 року, громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, що виражалась у відмові надання документів, що посвідчує його особу, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Лісовська О. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано суть правопорушення, а саме не зазначено, яким нормативним актом передбачено законність вимог поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, оскільки ст. 185 КУпАП є бланкетною нормою закону. Крім того, не вказано, яке правопорушення вчинив ОСОБА_1 , у зв`язку з чим не реагував на вимоги працівника поліції пред`явити документи. Затримання ОСОБА_1 відбулося у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, при цьому у протоколі від 27 жовтня 2024 року, складеного за ст. 185 КУпАП, зазначено, що вказане правопорушення він вчинив 27 жовтня 2024 року о 16 год. 10 хв., тоді як адміністративне затримання відбулося о 15 год. 11 хв. Крім того, працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 добровільно проїхати до відділу поліції для встановлення його особи та для з`ясування інших обставин, а відразу застосували до нього фізичну силу та спеціальні засоби (кайданки). В судовому засідання ОСОБА_1 та його адвокати Лісовська О. В. та Олійник О. В. просили апеляційну скаргу задовольнити та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвокатів Лісовської О. В., Олійника О. В., дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 185 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Постанова суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам. Як убачається із матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи судом першої інстанції було достатньо повно, об`єктивно та всебічно досліджено наявні письмові матеріали та суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Так, відповідно до диспозиції ст. 185 КУпАП, злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку - тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб. Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення. Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Відтак, відповідно до ст. 185 КУпАП, злісна непокора повинна проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ст. 185 КУпАП необхідні дві складові: законне розпорядження або вимога працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків та злісна непокора порушника. Частинами 2, 6 ст. 62 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Згідно ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 7 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, визначені випадки, коли уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 328780 від 27 жовтня 2024 року, близько 16 год. 10 хв. 27 жовтня 2024 року, громадянин ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, чинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, що виражалась у відмові надання документів, що посвідчує його особу. Відповідно до протоколу АЗ № 110960 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП від 27 жовтня 2024 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доставлений у службове приміщення ІНФОРМАЦІЯ_5, АДРЕСА_2 , 27 жовтня 2024 року о 15 год. 11 хв. у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, для складання адміністративних матеріалів, встановлення особи, припинення правопорушення. Громадянин ОСОБА_1 звільнений 27 жовтня 2024 року о 16 год. 38 хв. (кайданки знято о 16 год. 28 хв.). Підстава для звільнення: складений адміністративний протокол, правопорушення припинено, особу встановлено. Протоколи підписані особами, які їх склали, а також містять відмітки, що ОСОБА_1 від підпису відмовився. Як убачається у матеріалах справи міститься рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП капрала поліції Кравчинського А. В. від 27 жовтня 2024 року про те, що 27 жовтня 2024 року в складі наряду Вулкан-0415 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) під час добровільного доставлення громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), до ІНФОРМАЦІЯ_3 до працівників поліції звернувся небайдужий громадянин та почав зухвало себе поводити та на законну вимогу поліцейського надати документ, що посвідчує його особу, категорично відмовився. У зв`язку із відмовою виконати законну вимогу поліцейського, невідомого громадянина було затримано о 15 год. 11 хв., в порядку ст. 261 КУпАП для встановлення особи, припинення правопорушення та складання адміністративних матеріалів. Згідно ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» до нього було застосовано фізичну силу та згідно ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» о 15 год. 11 хв. було застосовано спеціальний засіб кайданки. Останнього було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , де і було встановлено його особу. Ним виявився громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ). Центр БПД було повідомлено о 15 год. 26 хв. звернення без номерне та о 15 год. 52 хв. затриманий повідомив, що потребує безоплатну правову допомогу на, що відразу було повідомлено БПД, прийняв звернення ОСОБА_5 № 004-100002618 (адвокат не прибув, оскільки затриманий був звільнений до його приїзду), кайданки були зняті о 16 год. 28 хв. та звільнено о 16 год. 38 хв. Стосовно громадянина ОСОБА_1 було складено протокол за ст. 185 КУпАП серії ВАД № 328780 та протокол серії АЗ № 110960. Крім того, в матеріалах справи містяться відеозаписи із боді камер Моторола № 477664, № 477946 поліцейських, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП 27 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 . З долучених до матеріалів справи відеозаписів убачається, що працівниками поліції здійснювалось патрулювання, під час якого було затримано громадянина ОСОБА_6 за порушення правил військового обліку та прийнято рішення його доставити до ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про ситуацію, яка трапилась. ОСОБА_1 прибувши за вказаною адресою, почав у підвищеному тоні спілкуватись із працівниками поліції та вимагати їх надати свої документи. Працівниками поліції ОСОБА_1 було неодноразово (з 15 год. 03 хв. до 15 год. 10 хв. відеозапису, диск 1/2, clip-0) роз`яснено підстави для перевірки документів, що посвідчує особу, а саме ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі яких висунута зазначена вимога - надати документи, що посвідчують особу. Водночас ОСОБА_1 тривалий час не виконував їх вимогу, відмовлявся від наполегливих, неодноразово повторених законних вимог працівників поліції при виконанні службових обов`язків про надання документів. Поведінка та дії ОСОБА_1 відносно працівників поліції супроводжувались зухвалістю. Правопорушення здійснювалось в активній формі, в основному з ініціативи ОСОБА_1 , в публічному (громадському, людному) місці, супроводжувалось зухвалою поведінкою. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога працівників поліції була законною та ґрунтується на положеннях п. 3 ч. 1 ст. 23 та п. 5 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», відтак ОСОБА_1 був зобов`язаний її виконати, однак останній знехтував цим, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок. З відеозаписів із боді камери працівників поліції убачається, що ОСОБА_1 усвідомлював факт спілкування саме з працівниками поліції, які неодноразово вимагали у нього надати документи, і цілеспрямовано, свідомо, умисно не надавав документи. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Протоколи про адміністративне правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність винуватості ОСОБА_1 та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є безпідставними. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що розбіжність в часі впливає на суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки, 27 жовтня 2024 року на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 509 «Про порядок обчислення часу на території України» переведено годинники на одну годину назад. Доводи скаржника про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 добровільно проїхати до відділу поліції для встановлення його особи та для з`ясування інших обставин, а відразу застосували до нього фізичну силу та спеціальні засоби (кайданки), оцінюються судом критично, оскільки згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень віднесено до повноважень Національної поліції, а за положеннями ст.ст. 42, 44 зазначеного Закону з метою припинення правопорушення поліцейські мають право застосовувати відповідні заходи примусу. Крім того, з відеозаписів убачається, що працівники поліції знаходилися при виконанні своїх обов`язків, їх дії були спрямовані на затримання та доставлення ОСОБА_6 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак ОСОБА_1 втрутився у виконання поліцейськими своїх посадових обов`язків, не маючи для цього законних підстав. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди скаржника з постановою суду першої інстанції та спрямовані на уникнення правопорушником покарання за скоєне ним правопорушення. За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Рокитнянського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу адвоката Лісовської О. В. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу адвоката Лісовської Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 24 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Невідома