Постанова 4824 № 939/256/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/5109/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 року м. Київ Справа № 939/256/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М. за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Фєтісовим Євгеном Павловичем , на заочне рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Герасименко М.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У січні 2022 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» звернувся до суду з позовом відповідача ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 26.01.2018 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» (на даний час - АТ «Креді Агріколь Банк») та ОСОБА_1 укладено комплексний договір № 9/733214, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 306 000 грн строком до 25.01.2023 року. 05.08.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за умовами якого 13.09.2021 року відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214, а ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору її заборгованість становить 143 572,09 грн і складається з: 99 548,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 805,71 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 13.09.2021 року, 31 212 грн - заборгованість за комісією станом на 13.09.2021 року, 602,10 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно, 10 404 грн - заборгованість за простроченою комісією станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно. Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 у розмірі 143 572,09 грн та судові витрати. Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2022 року задоволено позов ТОВ «ФК Брайт-К». Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 у розмірі 143 572,09 грн. та відшкодування витрат по сплаті судового збору 2481 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ухиляється від сплати боргу у добровільному порядку, жодних заперечень щодо позову суду не надала, тому наявні правові підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованість по кредитному договору в заявленому позивачем розмірі 143 572,09 грн. Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 квітня 2023 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 - Фєтісова Є.П. про перегляд заочного рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2022 року. Не погоджуючись із заочним рішенням, представник ОСОБА_1 - Фєтісов Є.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 не була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, та їй нічого не було відомо про розгляд справи, за наслідками розгляду якої було ухвалене заочне рішення. При цьому, розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 позбавив її прав, передбачених ст.ст. 43, 49, 178 ЦПК України. Отже, відповідач ОСОБА_1 не з`явилась в судове засідання та не подала відзив на позовну заяву з поважних причин. Зазначає, що в більшій частині ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за кредитним договором та у неї не могла утворитись заборгованість в розмірі, в якому зазначає позивач. У відповідача була наявна ціла низка квитанцій, які підтверджували це, однак ці квитанції після тимчасової окупації її місця проживання були втрачені. У той же час, відповідач наполягає на тому, що інформацію про такі здійснені нею платежі має AT «Креді Агріколь Банк». Таким чином, позивачем не врахована значна кількість платежів, які здійснювались відповідачем ОСОБА_1 в рахунок погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого заборгованість в розмірі, в якому зазначає позивач, є розрахованою неправильно та є незаконно завищеною в декілька разів, ніж має бути в дійсності. У зв`язку із втратою квитанцій в судовому засіданні 12.12.2022 року судом першої інстанції було запитано у відповідача ОСОБА_1 докази відповідних звернень до банківських установ щодо отримання доказів здійснення нею платежів за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_1 зазначила, що платежі за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 неодноразово здійснювались або нею особисто, або її донькою - ОСОБА_3 (в її інтересах), зокрема, у відділеннях ПАТ «Сбербанк», найменування якого 27.09.2021 року було змінене на АТ «Міжнародний резервний банк». З метою отримання запитуваних судом першої інстанції доказів, відповідач ОСОБА_1 надала доручення, зокрема, на подання адвокатського запиту від 16.12.2022 року № 1-217 на ім`я керівника АТ «Міжнародний резервний банк», який був отриманий уповноваженим представником АТ «Міжнародний резервний банк» 19.12.2022 року. У відповідь на вказаний запит надійшов лист представника АТ «Міжнародний резервний банк» Ревка С. від 26.12.2022 року № 4215, яким було відмовлено у наданні запитуваної інформації, із посиланням на ст.ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункт 2 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року №

267. У зв`язку із цим, 05.01.2023 року судом першої інстанції було отримане клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів, зокрема, про витребування від АТ «Міжнародний резервний банк» належним чином засвідчені копії всіх сплачених квитанцій, призначенням платежу по яким є сплата за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 та платником по яким є або ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 . Однак, ухвалою суду від 24.02.2023 року в задоволенні вказаного клопотання було необґрунтовано відмовлено. Вказана ухвала суду першої інстанції від 24.02.2023 року оскарженню не підлягала, а ухвалою від 06.04.2023 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було необґрунтовано залишено без задоволення. У зв`язку із цим, дане клопотання про витребування доказів заявляється відповідачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Брайт-К» - Кононов І.К., вважаючи заочне рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Вказує, що судом першої інстанції було вжито всі належні заходи, пов`язані з доведенням до відома відповідача ОСОБА_1 процесуальних документів. В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (трекінг № 0780100050124, трекінг № 078010005632), з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримала процесуальні документи, а отже була обізнана про розгляд справи відносно неї. Відповідач у судові засідання, призначені на 22.09.2022 року та 10.10.2022 року не з`явилась та не повідомляла про причини неявки, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи та у строк, визначений процесуальним законодавством, шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення за тією ж самою адресою, що вказана останньою у заяві про перегляд заочного рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 було в більшій частині виконано зобов`язання за кредитним договором, а також те, що позивачем не врахована значна кількість платежів, які здійснено нею, не підтверджується жодними доказами того, що вона проводила платежі. Відповідачем не надано жодних платіжних документів, які б надавали суду підстави вважати, що нею було сплачено заборгованість за комплексним договором. Відповідач не надала суду жодних доказів, які б давали підстави вважати, що розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, є невірним, у зв`язку з чим є необхідність у призначенні експертизи. Відповідачем не надано до суду жодного контррозрахунку, які б свідчили про сплату заборгованості за договором. Чинним законодавством передбачено, що підтвердження виконання боржником своїх кредитних зобов`язань як на час відступлення права вимоги, так і на час розгляду справи судом є платіжні документи про сплату боргу кредитору. У судовому засіданні представник позивача ТОВ «ФК «Брайт-К» - Кононов І.К. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , серед іншого, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неналежного повідомлення її про час і місце розгляду справи, що відповідно до п.3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що 20.01.2022 року ТОВ «ФК «Брайт-К» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до копії судової повістки про виклик до суду від 22.09.2022 року, розгляд справи було призначено на 10.10.2022 року, про що повідомлені учасники справи (відповідач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ). Проте жодних даних про отримання, вручення судової повістки на 10.10.2022 року відповідачу матеріали справи не містять. Згідно з протоколом судового засідання від 10.10.2022 року у зв`язку з неприбуттям всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося. Заочним рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10.10.2022 року позов задоволено. Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 128 ЦПК України, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Тобто, підтвердженням належного повідомлення учасника справи особи, у разі відсутності офіційної електронної адреси, є її розписка про отримання судової повістки. В матеріалах справи відсутні дані про вручення судової повістки ОСОБА_1 з повідомленням про розгляд цивільної справи, призначений на 10.10.2022 року. Отже, будь-яких даних про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд цієї справи у суді першої інстанції матеріали справи не містять. Будь-яких даних про те, що роздруківка щодо руху поштової кореспонденції за штрих-кодовим ідентифікатором № 0780100076735 стосується судової повістки, яка була направлена ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. Таким чином, суд першої інстанції розглянув позовну заяву ТОВ «ФК «Брайт-К» за відсутності відомостей про належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України). Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства». Враховуючи вимоги вищевикладених процесуальних норм та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що при ухваленні судом першої інстанції заочного рішення, за відсутності даних про вручення відповідачу ОСОБА_1 судової повістки про виклик в судове засідання або за відсутності визначених процесуальним законом доказів про відмову відповідача отримати судову повістку, не було дотримано вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України щодо ухвалення заочного рішення за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення. Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при розгляді справи та заяви відповідача про перегляд заочного рішення. З огляду на наведене, та зважаючи, що судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності відповідача, не повідомленої належним чином про розгляд позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2018 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк», ПрАТ «МетЛайф» ( страхувальник) і ОСОБА_1 ( позичальник/страхувальник) було укладено комплексний договір № 9/733214, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 306 000 грн, строком на 60 місяців з 26.01.2018 року до 25.01.2023 року (включно), з фіксованою процентною ставкою в розмірі 5% річних і комісійною винагородою в розмірі 1,70% у місяць від суми кредиту (т. 1 а. с. 7-11). 05.08.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Брайт-К» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 2-2021, за умовами якого 13.09.2021 року відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214, а ТОВ «ФК «Брайт-К» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором (а. с. 59-67, 68-71). У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, 27.10.2021 року ТОВ «ФК «Брайт-К» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове виконання боргових зобов`язань за комплексним договором від 26.01.2018 року № 9/733214, заборгованість за яким станом на 27.10.2021 року складає 143 583,86 грн (т. 1 а.с. 76-78). Згідно з наданим позивачем доказами заборгованість ОСОБА_1 становить 143 572,09 грн і складається із: - 99 548,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; - 1 805,71 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 13.09.2021 року; - 31 212,00 грн - заборгованість за комісією станом на 13.09.2021 року; - 602,10 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно; - 10 404,00 грн - заборгованість за простроченою комісією станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно (а.с. 16-27, 28, 29-58, 72). Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до положень ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. За обставинами цієї справи ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення 26.01.2018 року з АТ «Креді Агріколь банк» кредитного договору № 9/733214. За умовами цього договору відповідач отримала на споживчі потреби кредит у розмірі 306 000 грн строком на 60 місяців з 26.01.2018 року до 25.01.2023 року. За користування кредитом позичальник сплачує фіксовану процентну ставку в розмірі 5% річних і комісійну винагороду в розмірі 1,70 % у місяць від суми кредиту. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені. Встановлено, що відповідач не виконувала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214, тому 23 вересня 2021 року ТОВ ФК «Брайт-К» надіслало повідомлення ОСОБА_1 про необхідність погашення простроченої заборгованості , яка станом на 13 вересня 2021 року становила 32 554 грн. 53 коп. ( а.с. 73-74, т. 1). Відповідачу було роз`яснено, що у разі непогашення простроченої заборгованості протягом одного календарного місяця, кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї суми кредиту та нарахованих процентів, інших платежів. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаної вимоги про необхідність погашення простроченої заборгованості, 27 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Брайт-К» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове виконання боргових зобов`язань та погашення кредитної заборгованості у повному обсязі ( а.с. 77-78, т. 1). Проте зазначена вимога також залишилася не виконаною відповідачем. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 становить 143 572,09 грн і складається з: 99 548,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 805,71 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 13.09.2021 року, 31 212,00 грн - заборгованість за комісією станом на 13.09.2021 року, 602,10 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно, 10 404,00 грн - заборгованість за простроченою комісією станом на 27.10.2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14.09.2021 року по 27.10.2021 року включно. Вказаний розрахунок повною мірою узгоджується із долученими до позову виписками з рахунку ОСОБА_1 , що надані АТ «Креді Агріколь Банк», та враховує всі здійснені відповідачем оплати на виконання умов договору. Відповідачем не надано належних доказів на спростування розрахунку позивача. За ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом. Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. У ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ст. 517 ЦК України). Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20). З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами від 05.08.2021 року № 2-2021 не суперечить ст. 514 ЦК України, відповідач умови договору в частині, що стосуються її прав не оспорювала, а тому права позивача є порушеними та наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 у розмірі 143 572,09 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що в більшій частині ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за кредитним договором та у неї не могла утворитись заборгованість в розмірі, в якому зазначає позивач, є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів, зокрема, про витребування від АТ «Міжнародний резервний банк» належним чином засвідчені копії всіх сплачених квитанцій, призначенням платежу по яким є сплата за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214 та платником по яким є або ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3 , з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. З матеріалів справи встановлено, що адвокат Фетісов Є.П. звертався до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» із адвокатським запитом, у якому просив надати копії всіх сплачених квитанцій, призначенням платежу по яким є сплата за кредитним договором від 26.01.2018 року № 9/733214, та платником по яким є або ОСОБА_1 , або ОСОБА_3 (т. 2 а. с. 45). Листом від 26.12.2022 року № 4215 Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» у наданні запитуваної інформації адвокату Фєтісову Є.П. відмовлено у зв`язку із відсутністю належним чином оформленого дозволу ОСОБА_1 на розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю. Отже, відповідач ОСОБА_1 з метою отримання вказаної вище інформації не була позбавлена можливості особисто звернутися до банківських установ або надати своєму представнику належним чином оформлений дозвіл на розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю. Натомість у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 зверталася до банківської установи з метою отримання цих доказів та наступного доведення їх значимості у правильному вирішенні спору. Стороною відповідача не наведено обставин неможливості самостійно отримати докази, про витребування яких зазначалося у клопотанні, враховуючи, що платником по вказаних квитанціях є сама ОСОБА_1 . Водночас слід зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно з п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір є виписка з особового рахунку клієнта, яка містить усі виконані операції з погашення заборгованості за кредитним договором. При перевірці апеляційним судом вказаної виписки з рахунку ( а.с. 16 - 58, т. 1) встановлено, що усі внесені ОСОБА_1 платежі були зараховані банком у відповідності із умовами укладеного договору, графіком платежів по кредиту ( додатку № 1 до договору), зарахування сум на погашення простроченої заборгованості відбувалось у тій послідовності, яка визначена умовами кредитного договору у разі прострочення сплати платежів. Разом з тим, жодних обґрунтованих доводів щодо невідповідності даних банківської виписки про суму отриманих від ОСОБА_1 платежів на погашення кредиту дійсній кількості та сумі здійснених нею платежів відповідачем та її представником в апеляційній скарзі не наведено, розміру заборгованості, зазначеного у банківській виписці з рахунку ОСОБА_1 , не спростовано. Інших доводів на спростування розміру кредитної заборгованості апеляційна скарга відповідача не містить, а підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, виходячи із приписів ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України колегія суддів не вбачає. Крім того, за клопотанням представника відповідача ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у даній справі була призначена судова економічна експертиза (експертиза документів фінансово-кредитних операцій), на вирішення якої поставлено питання: Чи відповідає наявний у матеріалах справи № 939/256/22 розрахунок заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 143 572 грн. 09 коп. умовам кредитного договору №9/733214 від 26 січня 2018 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення ОСОБА_1 кредиту за цим кредитним договором. Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 обов`язку щодо оплати вартості проведення експертизи, покладеного на неї за клопотанням її представника ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, матеріали справи було повернуто Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз до апеляційного суду без проведення експертизи. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що судом першої інстанції оскаржуване судове рішення було ухвалено за відсутності відповідача ОСОБА_1 , яка не була повідомлена належним чином про день та час розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги частково та наявність підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Брайт-К» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до вимог ч. 1-2 , 13 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позивачем позовної заяви у розмірі 2481 грн. Витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником Фєтісовим Євгеном Павловичем , - задовольнити частково. Заочне рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» до ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором № 9/733214 від 26 січня 2018 року в розмірі 143 572 ( сто сорок три тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн. 09 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Брайт-К» витрати по сплаті судового збору в сумі 2481 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 02 травня 2025 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.