Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33659/24

Справа № 127/33659/24 Провадження № 22-ц/801/741/2025 Категорія: 8 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 рокуСправа № 127/33659/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року, ухвалене суддею Романюк Л.Ф. в м.Вінниці, повне рішення складено 23 січня 2025 року, в цивільній справі за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, встановив: У жовтні 2024 року Вінницька міська рада звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Вінницької міської територіальної громади в особі Вінницької міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, площею 0,3600 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 560724305206), яка розташована по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що департаментом архітектури та містобудування, а також департаментом земельних ресурсів під час здійснення моніторингу містобудівної ситуації, обстеження земель Вінницької міської територіальної громади встановлено факти, які свідчать про порушення інтересів громади під час формування та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3600 га з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є колишньою територією Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту. Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-234/15- 15-СГ від 26 січня 2015 року. При цьому, розробником документації - ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» та органом, який приймав рішення про передачу земельної ділянки у власність - Головним у правлінням Держземагентства у Вінницькій області не враховано положення містобудівної документації міста Вінниці, а саме Генерального плану міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 23 листопада 2007 року № 1498, та Плану зонування міста Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 04 липня 2008 року № 2012. Дана містобудівна документація, розроблена в тому числі і на частину території за межами міста Вінниці, включає в себе частину території за межами населеного пункту Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Територія, на якій розташована згадана земельна ділянка, увійшла в межі міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області». Відповідно до витягу з Плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями дана земельна ділянка на момент передачі її у приватну власність перебувала, а також на даний час знаходиться в зоні транспортної інфраструктури (ТР-3, вулична мережа) та рекреаційній зоні (Р-3, озеленення території загального користування). Крім того, згідно інформації Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, проектними рішеннями діючої містобудівної документації (Генеральним планом міста Вінниці) використання вказаної вище земельної ділянки за містобудівними регламентами для ведення особистого селянського господарства не передбачено. Враховуючи дані обставини, позивач вважає, що вищевказана земельна ділянка повинна використовуватись для розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади, а саме як землі загального користування. Наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:015:0131, для ведення особистого селянського господарства. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,3600 га із кадастровим номером 0520655900:07:017:0131. Тому позивач вважає, що реєстрація Управлінням Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області права власності за ОСОБА_2 зовсім іншої земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, є протиправною та порушує законні права та інтереси Вінницької міської ради у сфері земельних відносин. Відповідно до договору про поділ спадщини від 11 липня 2024 року, після смерті ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,3600 га, з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства перейшла у спадщину до ОСОБА_1 .. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, Вінницька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У скарзі зазначає, що згідно витягу Плану зонування з нанесеними містобудівними обмеженнями, спірна земельна ділянка як на момент її передачі у приватну власність, так і на даний час знаходиться в зоні транспортної інфраструктури та рекреаційній зоні. Згідно з проектними рішеннями діючої містобудівної документації, використання земельної ділянки за містобудівними регламентами для ведення особистого селянського господарства не передбачено та вона повинна використовуватися для розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади. Судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. 29 квітня 2025 року від Вінницької міської ради надійшли додаткові письмові пояснення. За змістом ч. 1 ст. 364 ЦПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що право на доповнення чи зміну апеляційної скарги може бути реалізовано лише протягом строку на її апеляційне оскарження. Стаття 300 ЦПК (стаття 364 ЦПК України в новій редакції) не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не повинні прийматися до розгляду, а повертаються заявникові. Враховуючи, що додаткові письмові пояснення за своєю суттю є доповненнями до апеляційної скарги і надійшли поза межами строку на апеляційне оскарження, підстави для їх прийняття апеляційним судом відсутні. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що виконавчими органами Вінницької міської ради, а саме департаментом архітектури та містобудування, а також департаментом земельних ресурсів під час здійснення моніторингу містобудівної ситуації, обстеження земель Вінницької міської територіальної громади встановлено факти, які, на їх думку, свідчать про порушення інтересів громади під час формування та передачі у власність земельної ділянки площею 0,3600 га (кадастровий номер: 0520655900:07:017:0131), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за межами населеного пункту). Вказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-234/15- 15-СГ від 26 січня 2015 року, кадастровий номер 0520655900:07:015:0131 (а.с.13). До Вінницької районної державної адміністрації звернулася гр. ОСОБА_2 з заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею орієнтовно 0,4 га для ведення особистого селянського господарства: на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, Вінницького району (а.с.109 зворот). Вінницька районна державна адміністрація розпорядженням №758 від 14 липня 2011 року надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель, державної власності сільськогосподарського призначення (земель запасу), площею 0.3600 га - сіножать, для ведення особистого селянського господарства, на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області (а.с.110). Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного Вінницького району, Вінницької області, розроблений ТОВ «Юридично - земельний союз «АЛЬЯНС» на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації №758 від 14 липня 2011 року та договору на виконання робіт №462-14 ПВ від 01 грудня 2014 року (а.с.106-107). В матеріалах проекту землеустрою міститься висновок по розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 09 грудня 2014 року, згідно якого опрацювавши матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту, на території Стрижавської селищної ради Вінницького району для ведення особистого селянського господарства площею 0,3600 га за рахунок земель державної власності, повідомлено про погодження Департаменом архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно висновку про погодження проекту землеустрою від 12 грудня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області погоджено відповідний проект щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 0,3600 та для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області (а.с.111 зворот, 112). За результатами розгляду Головним управління Держземагенством у Вінницькій області поданого на затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки, та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у його затвердженні Головним управлінням Держземагенством у Вінницькій області було прийнято відповідно Наказ №2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». Територія на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131 площею 0,3600 га, увійшла в межі міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області». Згідно інформації Департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради, проектними рішеннями діючої містобудівної документації (Генеральним планом міста Вінниці) використання вказаної вище земельної ділянки за містобудівними регламентами для ведення особистого селянського господарства - не передбачено (а.с.49). Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що станом на 26 січення 2015 року спірна земельна ділянка площею 0,3600 га для ведення особистого селянського господарства на території Стрижавської селищної ради, за межами населеного пункту, Вінницького району Вінницької області була земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, і розпорядником цієї земельної ділянки було Головне управління Держземагенством у Вінницькій області. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено у встановленому статтею 186-1 ЗК України порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначення в наказі Головного управління Держземагенством у Вінницькій області №2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року іншого номеру земельної ділянки є помилкою, що підтверджується проектом землеустрою. Земельна ділянка не була частиною міста Вінниці, оскільки територія з цією земельною ділянкою увійшла в межі міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області», тобто через 4 місяці після реєстрації права власності за ОСОБА_2 .. Вінницька міська рада в особі Вінницької міської територіальної громади ніколи не була власником спірної земельної ділянки, а відтак суд вважав, що встановлені факти свідчать про відсутність порушення інтересів громади та застосування положень статті 388 ЦК України. Оскільки позивачем в порушення вимог ст.81 ЦПК України не було надано суду достатньо допустимих та належних доказів того, що інтереси територіальної громади м. Вінниці були порушеними Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 2-234/15-15-СГ від 26 січня 2015 року, суд відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд погоджується з цим висновком. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Згідно з пунктом а) частини третьої статті 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). У даній справі встановлено, що наказом ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 26 січня 2015 року №2-234/15-15-сг надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту площею 0,3600 га з кадастровим номером 0520655900:07:015:0131. 29 січня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,36 га з кадастровим номером 0520655900:07:017:0131. Суд першої інстанції дійшов висновку, що при зазначенні кадастрового номеру земельної ділянки в наказі ГУ Держземагенства у Вінницькій області від 26 січня 2015 року було допущено помилку, і вказаний висновок Вінницькою міською радою в апеляційній скарзі не спростований. Постановою Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401-VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 1134,39 гектара земель Стрижавської селищної ради, та затверджено територію міста Вінниця загальною площею 11316,97 гектара, територію Вінницького району загальною площею 91035,54 гектара. Встановлено межі міста Вінниця та відповідні межі Вінницького району Вінницької області згідно з додатком. За п`ять місяців до змін меж міста Вінниці і Вінницького району, 12 грудня 2014 року Управлінням Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Постанова Верховною Радою України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області» прийнята 13 травня 2015 року, тобто через чотири місяці після набуття права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку. Відтак не зрозумілим є (через не обґрунтування нормами права), чому при передачі земельної ділянки у власність повинен був враховуватися Генеральний план міста Вінниці та План зонування міста Вінниці, оскільки Вінницька міська рада стала власником лише в травні 2015 року. Також Вінницька міська рада не довела належними доказами, що на момент передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ця земельна ділянка перебувала в зоні транспортної інфраструктури та рекреаційній зоні, як про це стверджується в позовній заяві. Апеляційний суд зважає на те, що при передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки Департамент архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради, опрацювавши матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, погодив проект землеутрою щодо відведення земельної ділянки. Невідповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, що слугувало б підставою для відмови у його погоджені, органом місцевого самоврядування на момент передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 встановлено не було. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набула ще в 2015 році. Майже через десять років Вінницька міська рада, яка не була власником цієї земельної ділянки при передачі її у власність, бажає витребувати цю земельну ділянку з надуманих підстав. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання у її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання у її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року ( Rysovskyy v. Ukraine, заява №29979/04 ), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07 )). Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, не лише відповідачів, а й органів державної влади та місцевого самоврядування. Апеляційний суд вважає, що у даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову і наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спрямовані на спростування висновків суду першої інстанції, хоча відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Вінницької міської ради залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 травня 2025 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий Т.М. Шемета