Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/3700/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/3700/25 Провадження № 22-ц/820/880/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В. за участю: представників учасників справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представницею ОСОБА_1 , на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2025 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_6 , про стягнення заборгованості. (суддя Карплюк О.І.). Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: 07 лютого 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_6 , про стягнення в солідарному порядку грошових коштів у сумі 435 618,38 доларів США, з яких 425 000 доларів США безпідставно збережених коштів та 10 618,38 доларів США 3% річних. 20.02.2025 ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначав, що у випадку задоволення позову стягненню підлягають кошти в сумі 435 618,38 доларів США, що еквівалентно 18 073 675 гр 90 коп у зв`язку з чим необхідним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог. До позовної заяви позивачем було долучено докази того, що між сторонами реальний спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову. А тому вважає, що в такій ситуації наявне обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Такі заходи забезпечення позову спрямовані виключно на забезпечення реального виконання майбутнього рішення суду і не створює надмірних обмежень для відповідачів. Вжиття заходів забезпечення позову є необхідним для запобігання можливому відчуженню або приховуванню активів , що може унеможливити виконання судового рішення, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду та принципу ефективного захисту прав позивача. Враховуючи вищевикладене, просив суд накласти арешт в межах заявлених позовних вимог: - на грошові кошти, які належать ОСОБА_7 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду; - на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2025 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Накладено арешт в межах заявлених позовних вимог на суму коштів, що складає 435 618,38 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ встановленому на дату подання позовної заяви в розмірі 18 073 675,90 грн на:

1. Грошові кошти, які належать ОСОБА_7 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду.

2. Грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свою представницю ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права а порушення прав ОСОБА_3 . Зазначає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені позивачем та не підтверджені належними та допустимими доказами. Вважає, що саме лише посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Вказує, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Водночас, вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що між сторонами дійсно існує спір, що відповідачі отримали кошти від позивача на підставі усної угоди про продаж нерухомого майна, а не з інших підстав, що відповідачі отримали від позивача суму саме 425 000 доларів США, а також, що відповідачі уникають повернення цих грошей. Направлення відповідачам претензії не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт наявності у відповідачів заборгованості перед позивачем. Сам факт звернення до суду не може бути доказом існування спору та безспірною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. До апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу поданий представницею ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 , в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції встановив існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову та обрав співмірний захід забезпечення позову. В судовому засіданні представниця скаржника ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу. Представниця заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилась, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах заявлених позовних вимог на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав або інтересів позивача. Проте, колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції в з таких підстав. За змістом ст.ст.149-153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії або забороною іншим особам вичиняти дії щодо предмета спору. Відповідно до ч.3 ст.150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Про забезпечення позову виноситься ухвала, яку може бути оскаржено в установленому порядку. Процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати предмет позову та обґрунтувати необхідність забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, яку заявник має намір пред`явити, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги про стягнення коштів в сумі 435 618,38 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ встановленому на дату подання позовної заяви в розмірі 18 073 675,90 грн. У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 910/8482/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Зазначено, що такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 11 грудня 2023 року у cправі № 904/1934/23, на яку, зокрема, посилався й представник позивача в апеляційній скарзі, виснував, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. постанову Верховного Суду в складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22). У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, від17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 зазначено, що предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення коштів й виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов`язано із предметом позову. У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат. Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 361/3446/21, від 27 листопада 2024 року в справі № 450/177/24, від 11 грудня 2024 року в справі № 760/18839/23 З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_3 на відкритих ним рахунках у банківських та фінансових установах в межах суми, про стягнення якої подано позов, оскільки такий захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами та дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення у разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. А тому, ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах заявлених позовних вимог, постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні. При цьому, слід врахувати, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Крім того, зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині накладення арешту на кошти, які належать ОСОБА_3 та знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому, оскільки такі вимоги з урахуванням майбутніх дій сторони чи державного виконавця під умовою не є належним способом забезпечення позову. Задоволення заяви в спосіб накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах заявлених позовних вимог є достатнім для забезпечення позову. А тому ухвала суду першої інстанції частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на недоведеність позовних вимог належними та допустимим доказами, зокрема факту передачі та отримання коштів, оскільки питання доведеності чи недоведеності позовних вимог, оцінки доказів у справі є предметом дослідження судом під час розгляду спору та ухвалення судового рішення по суті і не вирішується під час розгляду питання про забезпечення позову. Підстав для перегляду ухвали суду щодо іншого відповідача ОСОБА_5 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 немає, оскільки вона не уповноважувала його на представництво її інтересів у даній справі, в тому числі на стадії апеляційного провадження. Вирішення питання щодо відповідача ОСОБА_5 не порушує права ОСОБА_3 . Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представницею ОСОБА_1 , задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2025 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. В задоволенні заявлених вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також на рахунки, які будуть відкриті боржником у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду відмовити. В решті ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 , що знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, в межах заявлених позовних вимог, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 травня 2025 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай