Постанова Львівський апеляційний суд № 439/2695/24

Справа № 439/2695/24 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В. Провадження № 22-ц/811/917/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Гаврилюк Я. Ю., з участю - представника позивача - адвоката Пилипчук Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, ВСТАНОВИВ: в грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу, виданого Бродівським районним судом Львівської області 28 травня 2019 року по справі №439/771/19 на користь ОСОБА_4 на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з розміру 1/4 частини, до розміру 1/10 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Припинити нарахування аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Бродівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року у справі № 439/771/19. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що судовим наказом, виданим Бродівським районним судом Львівської області 28.05.2019 по справі №439/771/19, з нього стягуються на користь відповідачки аліменти на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі заробітку (доходу), починаючи з 15.05.2019 і до досягнення донькою повноліття. Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у другому шлюбі у нього народився син, ОСОБА_6 . Відтак, його сімейне становище змінилося. На сьогоднішній день його дружина, ОСОБА_7 , не працює, оскільки дитина є немовлям, тому він повинен повністю нести всі витрати по утриманню сім`ї. При цьому, зазначає, що позивач є військовослужбовцем, на сьогоднішній день у зв`язку із зміною місця служби він з сім`єю проживає в м. Рівне, що, в свою чергу, тягне додаткові витрати. Відтак, позивач стверджує, що з моменту ухвалення судом судового наказу про стягнення з нього аліментів, змінився, як його сімейний стан, так і матеріальний, що дає йому підстави для звернення до суду з даним позовом. Аліменти, які стягуються з нього на їх з відповідачкою спільну доньки в розмірі 1/4 заробітку в середньому перевищують суму 25 000 грн, останні місяці вони становили максимальну відмітку - 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Також наголошує, що батьки мають рівні обов`язки по відношенню до дитини, цей обов`язок поширюється також і на утримання дитини. Позивач зазначає, що на сьогоднішній день розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6-ти років становить 3 196, 00 грн. Вважає, що такий розмір аліментів буде відповідати засадам співмірності та розумності. Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій міститься прохання скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Заявник вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене за неправильного з`ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування і ухвалення нового рішення або зміни рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих міркувань, що матеріальний стан ОСОБА_1 не погіршився, зазначивши, що належних та допустимих доказів зміни матеріального стану, погіршення чи поліпшення його здоров`я, позивачем суду надано не було. При цьому суд відхилив доводи, що сама по собі зміна сімейного становища платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Однак, заявник вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач є військовослужбовцем, з часу повномасштабного вторгнення стоїть на захисті нашої Батьківщини, та відповідно до виконання певних завдань отримує додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №

168. Звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено причин з яких судом першої інстанції не було взято до уваги висновки викладені в постановах Верховного Суду, на які ОСОБА_1 покликався в позовній заяві. Крім того, на сьогоднішній день розмір аліментів, що стягуються на користь відповідачки становлять максимальний розмір 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. При цьому, в позовній заяві обґрунтовано повідомлено, що розмір аліментів, навіть враховуючи, що позивач не буде отримувати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України, лише враховуючи розмір грошового забезпечення, що виплачується за займану ним посаду, буде становити більше ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів, які присуджуються у разі достатнього заробітку відповідно до частини другої статті 182 СК України. Окремо звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наголошував, що зі зменшенням розміру аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на неповнолітню доньку, жодним чином не будуть порушені права їх спільної з відповідачкою дитини. Окрім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, судом першої інстанції не було взято до уваги наявність у позивача малолітнього сина, ОСОБА_6 , та дружини, яка не має змоги працювати, оскільки дитині лише шість місяців та вона буде знаходитися у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Як і не було враховано, що реєстрація за місцем проживання відрізняється від місця проходження служби. Відтак, на думку заявника, судом першої інстанції при вирішення даної справи не було враховано інтереси малолітнього сина позивача від другого шлюбу, навпаки судове рішення прийнято всупереч дотримання прав та інтересів обох дітей позивача ОСОБА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що судовим наказом Бродівського районного суду Львівської області від 28 травня 2019 року (справа № 439/771/19) з позивача стягнуто аліменти на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з 15 травня 2019 року і до досягнення дочкою повноліття (а.с. 12). 19 червня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб зі ОСОБА_8 , яка в подальшому змінила прізвище на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 червня 2022 року (а.с. 13). В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народився син ОСОБА_6 , актовий запис № 1631, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 вересня 2024 (а.с. 14). Факт стягнення аліментів з ОСОБА_1 підтверджується довідками про доходи (а.с. 15,16). ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою № 501/760/5 від 03 грудня 2024 року (а.с. 17). Відповідно до статей 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма та дев`ята статті 7 СК України). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (частини перша та друга статті 141 СК України). Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України). Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до вказаної норми аліменти на дитину можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває. Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. В свою чергу, частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Дана позиція викладена касаційним цивільним судом Верховного Суду у постанові №372/2393/17 від 14.11.2018 року. Позивачі у відповідній категорії справ, як отримувачі аліментів, не обмежені правом на подання заяви про збільшення розміру таких, зокрема шляхом зміни способу їх присудження, а саме зміни розміру аліментів, стягнутих у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у відповідній твердій грошовій сумі та навпаки. Змінювати спосіб стягнення аліментів в силу приписів частини третьої статті 181 СК України є правом одержувача аліментів (позивачки) і таке право є безумовним, тобто можливість реалізації цього права не ставиться в залежність від певних обставин, таких як зміна матеріального або сімейного стану батьків дитини, погіршення або поліпшення їх здоров`я тощо. Реалізація цього права направлена, перш за все, для забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам». Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Приписи статті 12 ЦПК України регламентують, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, саме позивач повинен був довести обставини, які мають значення для вирішення спору за статтею 192 СК України, зокрема, і те, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на дочку Лілію в раніше визначеному судовим рішенням розмірі та надати відповідні докази, що позивачем зроблено не було. В справі, що переглядається встановлено, що звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу має одну дитину, а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, а також дружина. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що дійсно, сімейний стан позивача порівняно з тим, який був на час видачі Бродівським районним судом Львівської області 28 травня 2019 року змінився, проте, належних та допустимих доказів зміни матеріального стану в сторону погіршення, поліпшення чи погіршення стану його здоров`я позивачем не надано, що є правомірною підставою для відмови в задоволенні заявлених ним позовних вимог. В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення. Так, з матеріалів справи убачається, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного провадження, з викликом сторін. Призначено судове засідання на 19 лютого 2025 року. Перелік справ, які підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті Кодексу визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України). За приписами частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц сформульований такий висновок: «За обставинами тієї справи позивач просив зменшити розмір аліментів, оскільки його матеріальне становище погіршилося, та він неспроможний сплачувати аліменти у раніше визначеному судом розмірі. Відхиляючи довід касаційної скарги відповідачки, Верховний Суд вказав, що спір стосується сімейних відносин, а тому суд першої інстанції не міг його розглянути у порядку спрощеного позовного провадження». Спір про зменшення розміру аліментів виник із сімейних правовідносин. У визначеному в пункті 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України переліку винятків з категорії спорів, що виникають із сімейних відносин, які можна розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, немає спору саме про зменшення розміру аліментів. Тому апеляційний суд не міг розглянути цей спір у такому порядку без повідомлення учасників справи (див. пункт 29 постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року в справі № 185/8781/23). З огляду на предмет позову у справі, що переглядається, судом першої інстанції помилково розглянуто таку за правилами спрощеного позовного провадження, що є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення, з ухваленням нового. Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи вказане, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відмовити. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич