Постанова Львівський апеляційний суд № 445/673/24

Справа № 445/673/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М. Провадження № 22-ц/811/3914/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представника апелянта Вовчак Р.Я., представника позивача Головки Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кравчука П.І. на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича про визнання права власності на об`єкти нерухомості, - в с т а н о в и в: У березні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на: квартиру, загальною площею 84,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності з 25.12.2015 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1883, виданий 25.12.2015 р. ним подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вищепереліченого нерухомого майна. Для державної реєстрації речових прав перелічених об?єктів, окрім заяви про реєстрації, було долучено також наступні документи: Розписку від 28 листопада 2016 року, а також сплачено державне мито у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». За результатами розгляду поданих заяв, Відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації речових прав та їх обтяжень, а саме: Рішенням №72164901 від 20 березня 2024 року відмовлено у реєстрації права приватної власності на квартиру, загальною площею 84,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач своє рішення мотивує тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Вважав, що рішення Відповідача про відмову у реєстрації права власності на об?єкти нерухомості є незаконними та свідчать про не визнання Відповідачем права власності ОСОБА_2 на вищезазначені об?єкти нерухомості. Відповідні дії Відповідача порушують гарантоване Конституцією України право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 , зважаючи на наступне. Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК. Оскаржуваним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Кравчук Петро Іванович. Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 . 25.12.2015 року ОСОБА_4 , державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано в реєстрі № 1883, та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50818888. В грудні 2024 року ОСОБА_1 дізналась, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 408517844. Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76479867 від 06.12.2024 13:22:13, ОСОБА_5 , Відділ «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл. Документи, подані для державної реєстрації: рішення суду 445/673/824, виданий 01.10.2024, видавник: Золочівський районний суд Львівської області. Станом на 18.12.2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже не було інформації щодо права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , а така знову була зареєстрована за ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що справу розглянуто у спорі з неналежним відповідачем, який проте визнав позовні вимоги. Суд першої інстанції розглянув справу про визнання права власності на квартиру на підставі простої письмової розписки, яка до того ж складена не власником квартири (тобто не ОСОБА_1 ). Власник спірної квартири ОСОБА_1 не була взагалі залучена до участі у справі для отримання від неї пояснень. Державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання права власності на нерухомість. Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_7 на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неповерненням суми позики ОСОБА_1 у встановлені строки та її відмова від повернення у майбутньому, до ОСОБА_2 перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_4 , яка була передана в заставу згідно Розписки від 28 листопада 2015 року. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Судом встановлено, що з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на: квартиру АДРЕСА_3 , Позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вищепереліченого нерухомого майна. Право власності на квартиру АДРЕСА_4 виниклу у ОСОБА_2 на підставі розписки від 28 листопада 2016 року, яку ОСОБА_1 власноручно написала та зобов`язувалася передати спірну квартиру у власність Позивача разі неповернення позики на суму сімдесят п`ять тисяч гривень. Спірна квартира належала ОСОБА_1 на праві власності з 25.12.2015 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1883, виданий 25.12.2015 р. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 344/16101/17. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц. Відповідно до частин другої та третьої статті 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Таким чином, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_3 . 25.12.2015 року ОСОБА_4 , державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано в реєстрі № 1883, та видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50818888. В грудні 2024 року ОСОБА_1 дізналась, що право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 408517844. Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 76479867 від 06.12.2024 13:22:13, ОСОБА_5 , Відділ «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл. Документи, подані для державної реєстрації: рішення суду 445/673/824, виданий 01.10.2024, видавник: Золочівський районний суд Львівської області. Станом на 18.12.2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже не було інформації щодо права власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_2 , а така знову була зареєстрована за ОСОБА_1 Власник спірної квартири ОСОБА_1 не була взагалі залучена до участі у справі для отримання від неї пояснень Державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання права власності на нерухомість. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що належним відповідачем у справах за такими позовами має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, а не реєстратор За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови в позові з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача, у зв`язку з чим рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2024 року слід скасувати на підставі п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки вони безпосередньо стосуються прав та інтересів ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі, і не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом порушених прав з визначенням належного суб`єктного складу учасників процесу. Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 376 ЦПК України необхідно скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - у х в а л и в: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кравчука П.І. задовольнити. Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01 жовтня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича про визнання права власності на об`єкти нерухомості відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1454 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25.04.2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.