Постанова 4821 № 691/1384/24

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/707/25Головуючий по 1 інстанції Справа №691/1384/24 Категорія: 304090000 Савенко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Секретар Любченко Т.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25.12.2024 (повний текст складено 25.12.2024, суддя в суді першої інстанції Савенко О.М.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у грудні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість у загальній сумі 99 867,00 грн, мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги за кредитом до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення. Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 25.12.2024 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договорами про надання фінансових послуг №2113554510378 від 15 травня 2021 року, №2113554505752 від 15 травня 2021 року, №2113546506047 від 15 травня 2021 року в розмірі 99 867,00 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2 422,40 грн. Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка нею погашена не була. У задоволенні вимог про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу відмовлено з підстав їх необґрунтованості. Відповідач подала на вказане рішення суду 07.03.2025 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 99 867,00 грн кредитної заборгованості та новим рішенням позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 16 350,00 грн боргу. В обґрунтування вказано на те, що нарахування відсотків поза межами погодженого строку кредитування є протиправним. Умови договору в частині непропорційно великої суми компенсації за надання кредиту є несправедливими. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просило її відхилити, як таку, що не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При розгляді справи встановлено, що 15 травня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №2113554510378, за умовами якого сума кредиту складає 3000 гривень (а.с.12-14). Вказаний договір укладено на підставі заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 від 15 травня 2021 року (а.с.14). У додатку №2 до договору №2113554510378 від 15 травня 2021 року, а саме Графіку платежів у ньому відображена кількість днів у розрахунковому періоді, сума, кредиту, проценти за користування кредитом (а.с.15). У Паспорті споживчого кредиту до вказаного договору, наявна інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та до якого додано Інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею із зазначеним часу та дати таких дій (а.с.15-19). Відповідно до вказаної інформації, відповідачем ОСОБА_1 здійснено всі необхідні дії щодо проведення ідентифікації і верифікації за допомогою системи BankiD НБУ, що підтверджується проставленням її електронного підпису одноразовим ідентифікатором R9 (а.с.12-19). Крім того, між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 15 травня 2021 року укладено Договір №2113554505752, за умовами якого сума кредиту складає 5900 гривень (а.с.20-22). Вказаний договір укладено на підставі заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 від 15 травня 2021 року (а.с.22). У додатку №2 до договору №2113554505752 від 15 травня 2021 року, а саме Графіку платежів у ньому відображена кількість днів у розрахунковому періоді, сума, кредиту, проценти за користування кредитом (а.с.23). У Паспорті споживчого кредиту до вказаного договору, наявна інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та до якого додано Інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею із зазначеннм часу та дати таких дій (а.с.15-19). Таким чином відповідачем ОСОБА_1 здійснено всі необхідні дії щодо проведення ідентифікації і верифікації за допомогою системи BankiD НБУ, що підтверджується проставленням її електронного підпису одноразовим ідентифікатором G7 (а.с.24-27). Також між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 15 травня 2021 року укладено Договір №2113546506047, за умовами якого сума кредиту складає 2000 гривень (а.с.28-30). Вказаний договір укладено на підставі заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 від 15 травня 2021 року (а.с.30). У додатку №2 до договору №2113546506047 від 15 травня 2021 року, а саме Графіку платежів у ньому відображена кількість днів у розрахунковому періоді, сума, кредиту, проценти за користування кредитом (а.с.31). У Паспорті споживчого кредиту до вказаного договору, наявна інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та до якого додано Інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею із зазначеннм часу та дати таких дій (а.с.32-36). Отже відповідачем ОСОБА_1 здійснено всі необхідні дії щодо проведення ідентифікації і верифікації за допомогою системи BankiD НБУ, що підтверджується проставленням її електронного підпису одноразовим ідентифікатором D4 (а.с.24-27). З Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», які є невід`ємною частиною вище вказаних договорів, слід вбачати, що відповідач ОСОБА_1 ознайомлена (а.с.37-39). Відповідно до п. 1.9 вказаних Договорів граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. Згідно п. 1.4. проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4. в). д) тип процентної ставки фіксована. На виконання умов укладених договорів позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3000 грн., 5900 грн. та 2000 грн., що підтверджується довідками ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 23 жовтня 2024 року з інформацією про деталі транзакції, а саме: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти Visa, час запиту 15.05.2021 18:08:57, номер договору згідно інформації від кредитора 2113554510378, сума 3000, валюта UAН; номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти Visa, час запиту 15.05.2021 18:08:57, номер договору згідно інформації від кредитора 2113554505752, сума 5900, валюта UAН; номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK, категорія карти Visa, час запиту 15.05.2021 17:23:54, номер договору згідно інформації від кредитора 2113546506047, сума 2000, валюта UAН; (а.с.40, 42, 44). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2113554510378 від 15 травня 2021 року за період з 15 травня 2021 року по 30 листопада 2021 року прострочена заборгованість за кредитом становить 43413,30 грн., з яких: заборгованість за кредитом 3 000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, 17520,00 грн, сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 14 травня 2022 року - 37 966, 50 грн. Загальний розмір заборгованості за договором №2113554510378 від 15 травня 2021 року становить 58486, 50 грн., проте позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 20520,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 3 000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, - 17520,00 грн. (а.с.44-45). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2113554505752 від 15 травня 2021 року за період з 15 травня 2021 року по 30 листопада 2021 року прострочена заборгованість за кредитом становить 85379,49 грн., з яких: заборгованість за кредитом 5 900 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, - 34456, 00 грн, сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 14 травня 2022 року - 74667, 45 грн. Загальний розмір заборгованості за договором №2113554505752 від 15 травня 2021 року становить 115023, 45 грн, проте позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, просить стягнути заборгованість у розмірі 40356, 00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 5 900 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року - 34456,00 грн. (а.с.42-43). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2113546506047 від 15 травня 2021 року за період з 15 травня 2021 року по 30 листопада 2021 року прострочена заборгованість за кредитом становить 38991,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 2 000 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом станом на 30 листопада 2021 року, - 11680,00 грн, сума заборгованості за нарахованими відповідно до умов договору процентами за користування кредитом за період з 01 грудня 2021 року по 14 травня 2022 року - 25311, 00 грн. Загальний розмір заборгованості за договором №2113546506047 від 15 травня 2021 року становить 38991,00 грн. (а.с.40-41). Крім того, з договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договорами про надання фінансових послуг №2113554510378 від 15 травня 2021 року, №2113554505752 від 15 травня 2021 року, №2113546506047 від 15 травня 2021 року, стороною за якими є відповідач ОСОБА_1 (а.с.52-54), що підтверджується і реєстром боржників до договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року (а.с.55-59). У подальшому 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників - ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконувати обов`язки боржників, за договором позики (кредитним договором), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та порядку, визначених цим договором (а.с.60-63). Як вбачається із наведеного, до позивача перейшло право вимоги і за договорами про надання фінансових послуг №2113554510378 від 15 травня 2021 року, №2113554505752 від 15 травня 2021 року, №2113546506047 від 15 травня 2021 року, стороною за якими є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників за договором відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року (а.с.64-69). Так як відповідач свої зобов`язання по кредитним договорам, права вимоги за якими перейшли до позивача, належним чином не виконала, кредитор подав позов у цій справі до суду. Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами. Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримала кошти за кредитними договорами позики та не повернула їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими. При цьому суд першої інстанції вірно встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи, та складає 99 867,00 грн. З такими висновками суду в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін. Відповідач не ставить під сумнів доведеність фактів укладення відповідачем зазначених вище договорів кредиту, а також їх умов, за змістом якими здійснено нарахування позивачем суми заборгованості. Також відповідач не заперечує та не спростовує перехід до позивача у справі права вимоги за кредитними договорами. Надаючи оцінку доводам скаржника у справі стосовно нарахування відсотків поза межами погодженого строку кредитування, а також про те, що умови договору в частині непропорційно великої суми компенсації за надання кредиту є несправедливими, апеляційний суд приходить до таких висновків. Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого до матеріалів справи позивачем, нарахування відсотків по кредиту здійснено у межах погоджених строків кредитування. Крім того, укладаючи договір позики, сторони надали належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають, для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів на сплату відсотків за їх тимчасове використання. Крім того, продовження строку дії договору та строків нарахування відсотків обумовлено не одноосібним рішенням кредитора, а діями позичальника щодо повернення коштів кредиту без дотримання початково обумовлених строків, на які вони надавалися, що, за погодженими сторонами умовами кредитних договорів, є підставою для продовження строку їх дії. Далі, ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування». Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, встановивши в кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 2,4 % від суми кредиту щомісячно, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи, зокрема, розмір кредиту та процентів, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови підпункту «б» пункту 1 кредитного договору щодо сплати позичальником на користь банку комісійної винагороди за обслуговування кредиту є несправедливими. Відтак Верховний Суд вважає несправедливими умови договору, що стосуються обов`язку оплатити позичальником комісію по кредиту (позиці), а не відсотки за кредитом у погодженій сумі, як у даному випадку. Крім того, з правового висновку у постанові ВП ВС від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц вбачається, що за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Законупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Тобто погодження сторонами договору відсоткової ставки ВП ВС відокремлює окремо у аспекті оцінки справедливості умов кредитного договору. При цьому, з системного аналізу змісту ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, що регламентують комплекс прав та обов`язків сторін за кредитним договором, вбачається, що кредитор передає у користування позичальнику кошти кредиту у тому числі з метою отримання прибутку у вигляді відсотків за позикою. Натомість інтерес позичальника в укладенні договору кредиту полягає у тому, що він отримує у строкове користування чуже майно (грошові кошти) за що сплачує погоджені відсотки разом із наявним зобов`язанням по поверненню такого майна у визначені строки. При цьому позичальник зважує пропозицію на ринку позик (кредитів) та обирає найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів. Таким чином стверджувати про те, що умови договору щодо оплати відсотків за кредитом є несправедливими підстав не має, так як позичальник самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив не повертати позичені кошти такий тривалий час виходячи із власних життєвих пріоритетів, що й обумовило тривалий строк нарахування відповідної заборгованості та її розмір. Інші доводи відповідача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції. Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25.12.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 25.12.2024 у даній цивільній справі залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 29.04.2025. Суддя-доповідач Судді