LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818623/2069/20

від 30.04.2025 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2025 року м. Харків справа № 623/2069/20 провадження № 22-ц/818/1282/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Курила О.М., Маміної О.В., сторони справи: позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 третя особа: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Мальцевої Галини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року в складі судді Подус Г.С.,- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, а саме стягнути з неї 312050,00 грн. в рахунок грошової компенсації вартості частки автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, 2010 року випуску, що перебував у спільній власності подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 вересня 2016 року він перебував у шлюбі з відповідачкою, який було розірвано рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.02.2020 року, яке набрало законної сили 20.05.2020 року. За час шлюбу, у 2017 році було набуто спірний транспортний засіб та зареєстрований за позивачем. Однак у 2019 році, коли позивач потрапив до лікарні та перебував у безпорадному стані, відповідачка забрала його паспорт та правовстановлюючі документи на автомобіль та продала його своєму батькові ОСОБА_5 . Оскільки позивач не давав згоди на відчуження автомобіля, який перебував у спільній сумісній власності подружжя, просить суд стягнути з відповідачки 312050,00 грн. в рахунок грошової компенсації вартості його частки. Також вказав, що не має змоги провести експертну оцінку спірного автомобіля оскільки доступ до нього відсутній тож визначив його вартість самостійно. 13.08.2020 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім?єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без шлюбу в період з 15.04.2013 року по 17.09.2016 року, про визнання за ОСОБА_2 права власності на частину спільного сумісного майна, набутого за час проживання з ОСОБА_1 однією сім?єю без шлюбу в період з 15.04.2013 року по 17.09.2016 року, а саме на частину квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , про визнання частково недійсним договору дарування вказаної квартири, укладеного 04.03.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині дарування частини вказаної квартири, та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених судових витрат на загальну суму 62527,40 грн. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що з 15.04.2013 року позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які до 17.09.2016 року не перебували у будь-якому іншому шлюбі до укладання шлюбу між собою, стали постійно спільно проживали разом однією сім?єю як чоловік та жінка без шлюбу з усіма притаманними ознаками для сім?ї та сімейних відносин, а саме: мали у вказаний період спільний бюджет та вели спільно всі фінансові і господарські справи, спільно планували витрати та повністю об?єднували і витрачали в своїх інтересах грошові кошти, разом та за взаємною згодою набували внаслідок спільної праці необхідні побутові речі, техніку, рухоме та нерухоме майно в спільних інтересах та для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання та ремонт вказаного спільного сумісного майна, спільно постійно у вказаний період проживали за однією адресою в одному житловому приміщенні спочатку, з 15.04.2013 року, за адресою: АДРЕСА_2 , яку спільно орендували у громадянки ОСОБА_7 , а з вересня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в квартирі, яка була придбана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спільного проживання за спільні грошові кошти, а також у вказаний період разом харчувалися, вели спільне домогосподарство та були пов?язані спільним побутом, забезпечуючи себе всім необхідним для спільного життя, піклувалися один про одного, надавали друг другу взаємну допомогу та виконували взаємні права і обов?язки, а також спільно проводили вільний час, спільно у вказаний період відпочивали та мали спільних друзів, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, які засвідчують реальність сімейних відносин у їх стосунках. При цьому, разом з позивачем ОСОБА_8 та ОСОБА_1 однією сім?єю з ними також з 15.04.2013 року проживав малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є сином позивача ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.05.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області. За спільні сімейні грошові кошти, отримані та накопичені під час сумісного постійного проживання однією сім?єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з 15.04.2013 року, а також частково за особисті грошові кошти позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 у рівних частках, на загальну суму у розмірі 128000 грн., з метою подальшого спільного проживання однією сім?єю та спільного сімейного ведення господарства, придбали 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 63,2 кв.м., жилою площею 37,1 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , право власності на яку, за усною згодою позивача на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26.09.2013 року приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С., який зареєстрований в реєстрі за №1949, було зареєстровано 26.09.2013 року вказаним приватним нотаріусом за Клименко В.О., та яка з моменту придбання стала належати позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, оскільки вказана квартира була ними придбана у період спільного сумісного постійного проживання разом однією сім?єю як чоловіка та жінки без шлюбу за спільні сімейні грошові кошти та частково за особисті грошові кошти позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 у рівних частках. З цього часу, тобто з 26.09.2013 року позивач ОСОБА_2 , її малолітній син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також відповідач ОСОБА_1 переїхали для подальшого спільного проживання однією сім?єю за адресою: АДРЕСА_1 тобто в квартиру, яка з моменту її придбання 26.09.2013 року належала позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності. При цьому, з 26.09.2013 року вищевказана 3-х кімнатна квартира за есою: АДРЕСА_1 , для позивача ОСОБА_2 та її малолітнього сина ОСОБА_9 , стала єдиним місцем проживання, оскільки іншого житла вони не мали та не мають. В період з 27.09.2013 року позивач ОСОБА_2 , якій на праві спільної сумісної власності стала належати вищевказана 3-х кімнатна квартира, почала робити в цій квартирі ремонт. Так, відповідно до замовлення № X3220/82-132412 від 27.09.2013 року, позивач ОСОБА_2 , яка на той час мала прізвище « ОСОБА_10 », замовила у приватного підприємця ОСОБА_11 для встановлення у спірній 3-х кімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , 3 віконні блоки та дверний блок балконний на загальну суму 38679,97 грн. Згідно товарних чеків від 02.10.2013 року та від 14.10.2013 року, позивач оплатила та придбала у Приватного підприємця ОСОБА_12 для спільної з відповідачем ОСОБА_1 квартири шафу-купе на суму 18000 грн. Крім того, відповідно до товарних чеків від 26.03.2015 року, від 10.04.2015 року та від 27.05.2015 року, позивач ОСОБА_2 , яка на той час мала прізвище « ОСОБА_10 », оплатила та придбала у Приватного підприємця ОСОБА_13 для спільної з відповідачем ОСОБА_1 квартири кухню на загальну сум 47000 грн. 26.06.2015 року місце проживання позивача ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у вищевказаній 3-х кімнатній квартирі. Так, відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 28.10.2016 року Ізюмським РС ГУ ДМС України в Харківській області, місце проживання позивача ОСОБА_2 зареєстровано з 26.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно довідки про склад сім?ї №439 від 08.01.2020 року, виданої Комунальним підприємством «Благоустрій міста Ізюма» на ім?я позивача ОСОБА_2 , вбачається, що до складу її сім?ї та зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , входять чоловік ОСОБА_1 та син ОСОБА_9 . Той факт, що в період 15.04.2013 року і до укладення 17.09.2016 року шлюбу позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_1 , які не перебували у будь-якому іншому шлюбі до укладання шлюбу між собою, постійно спільно проживали разом однією сім?єю як чоловік та жінка без шлюбу з усіма притаманними ознаками для сім?ї та сімейних відносин, у тому числі спільно проводили вільний час та спільно у вказаний період відпочивали, підтверджується путівкою №41 (2), видану на ОСОБА_14 (2 чел.) з датою заїзду до санаторію 05.08.2014 року та датою виїзду 09.08.2014 року в номері БК № 8/4 Крім того, відповідно до санаторно-курортних книжок медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття», позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_1 в період з 04.02.2015 року по 12.02.2015 року разом відпочивали у вказаному медичному центрі в одній кімнаті № 90. 13.01.2017 року відповідач ОСОБА_1 , знаючи про те, що 3-х кімнатна квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , придбана 26.09.2013 року позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 за спільні сімейні грошові кошти, отримані та накопичені під час сумісного постійного проживання однією сім?єю як чоловік та жінка без шлюбу у період з 15.04.2013 року, та фактично є їх спільною сумісною власністю, склав на ім?я позивача ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 13.01.2017 року приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І., який зареєстрований в реєстрі за №82, яким на випадок своєї смерті заповідав вищевказану квартиру позивачу ОСОБА_2 . Окрім переліченого, зазначений факт також можуть підтвердити ряд свідків, перелічених у зустрічному позові. Однак у 2019 році шлюбні відносини між сторонами були фактично припинені, а ОСОБА_1 був поданий позов про розірвання шлюбу з невідомих для неї причин. Зазначає, що погіршення шлюбних відносин відбулось через негативний вплив доньки відповідача від першого шлюбу та її чоловіка. Крім того, у березні 2020 року позивачу стало відомо, що між її чоловіком та його донькою ОСОБА_3 укладений договір дарування вищевказаної квартири, яку вона придбала разом із чоловіком. Враховуючи вищевикладене позивач за зустрічним позовом просила суд встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, що в свою чергу тягне за собою і визнання частково недійсним договору дарування квартири та визнання права власності на частину спільного сумісного майна, набутого за час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року у задоволенні у задоволенні основного та зустрічного позову відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.09.2020 року, а саме скасувати арешт на частину квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 37,1 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:166948463104, яка належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , відповідно до договору дарування квартири від 04.03.2020 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Онищенко С. В. та зареєстрований в реєстрі за №

669. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вартості спірного майна. Позивачем за зустрічним позовом не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених нею позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_15 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вартість майна, що підлягає поділу визначається, виходячи з дійсної вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями майна на час розгляду справи. Скаржник зауважив, що оскільки доступу до спірного автомобіля доступу ОСОБА_1 вже не мав, внаслідок чого був позбавлений можливості встановити його дійсну вартість шляхом проведення експертної оцінки, тому позивач на час звернення до суду отримав довідку оцінювача про середню ринкову вартість транспортного засобу від 05.05.2020, згідно якої середньоринкова вартість транспортного засобу дорівнювала сумі 624100,00 грн. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.10.2020 року було задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про призначення судової автотоварознавчої експертизи та зупинено провадження у справі. Згідно висновку Харківського науково -дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 05.01.2021 за результатами судової автотоварознавчої експертизи, ринкова вартість колісного транспортного засобу LAND CRUISER PRADO 150, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2694, чорного кольору, з урахуванням умов та обмежень, зазначених у дослідницькій частині, станом на 30 листопада 2019 року дорівнює 511240,00 грн. Проте суд зазначеному висновку експерта належної оцінки не надав та помилково вважав що позивач не довів вартість спірного автомобілю. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржене лише в частині вимог первісного позову про стягнення компенсації вартості спірного автомобілю, в іншій частині рішення суду не переглядається. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_16 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17.09.2016 року, який рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 26.02.2020 року було розірвано. Згідно відповіді Територіального сервісного центру №6344 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській області 01.06.2017 року ОСОБА_1 був придбаний автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, 2010 року випуску. 30.11.2019 року ОСОБА_4 передала вищевказаний автомобіль у власність ОСОБА_5 . З 02.06.2020 року вищевказаний транспортний засіб належить ОСОБА_17 . Відповідно до висновку Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України від 05.01.2021 р. за результатами судової автотоварознавчої експертизи, ринкова вартість колісного транспортного засобу LAND CRUISER PRADO 150, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2694, чорного кольору, з урахуванням умов та обмежень, зазначених у дослідницькій частині, станом на 30 листопада 2019 року дорівнює 511240,00 грн. Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України). Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Сторони правочинів повинні діяти добросовісно й у випадку порушення цього обов`язку вони позбавляються захисту (стаття 13 ЦК України). Зазначене свідчить, що відчуження одним із подружжя спільного подружнього майна за ціною, нижчою за ринкову вартість цього майна, без згоди на таку вартість іншого з подружжя є порушенням права цього подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни, а також є проявом недобросовісності відчужувача, що позбавляє останнього права виплатити компенсацію саме у визначеному договором розмірі. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв`язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18). Він є сталим при вирішенні вказаного правового питання у спірних правовідносинах. Підстав для відступу від нього немає. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном, а відповідач розпорядився ним на власний розсуд без письмової згоди позивача, а тому позивач має право на 1/2 грошової компенсації вартості Автомобілю. Однак, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності вартості майна на час розгляду справи. Відповідно до висновку Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України від 05.01.2021 р. за результатами судової автотоварознавчої експертизи, ринкова вартість колісного транспортного засобу LAND CRUISER PRADO 150, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2694, чорного кольору, з урахуванням умов та обмежень, зазначених у дослідницькій частині, станом на 30 листопада 2019 року дорівнює 511240,00 грн (т. 3 а.с. 33-37). Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію в розмірі 255620,00 грн. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення в частині задоволення первісного позову. З відповідачки на користь позивача належить стягнути грошову компенсації частини автомобіля в розмірі 255620,00 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 81%, тому розподіл судових витрат здійснюється пропорційно до задоволених вимог. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, з відповідача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 3105,78 та за подання позовної заяви 2527,61 грн. Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Мальцевої Галини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_7 ) грошову компенсацію вартості частки автомобіля засобу LAND CRUISER PRADO 150, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2694, чорного кольору, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя у розмірі 255620,00 грн. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_7 ) судовий збір в сумі 5633 (п`ять тисяч шістсот тридцять три) грн 39 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 квітня 2025 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.М. Курило О.В. Маміна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»