Постанова Волинський апеляційний суд № 164/469/25

Справа № 164/469/25 Провадження №33/802/296/25 Головуючий у 1 інстанції:Ониско Р. В. Доповідач: Клок О. М. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Мар`яш Л.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року, В С Т А Н О В И В Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 гривень. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03 лютого 2025 року о 15 год 19 хв, на вул. Луцькій у с. Маневичі, Камінь-Каширського району, Волинської області, керував транспортним засобом марки «Cherry Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (даліПДР). Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Мар`яш Л.В. подала апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що зупинка транспортного засобу під його керуванням, була неправомірною, через що ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати усі подальші вимоги поліцейських. Працівником поліції формально названо надумані та наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння для штучного створення підстав проходження огляду на стан сп`яніння. Направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, у зв`язку із чим, він вважається недійсним. Вказує, що у цьому конкретному випадку, дії поліцейських є провокативними. За таких обставин вважає, що постанова судді від 01 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню. на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях події та складу даного правопорушення. ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд даної справи стосовно нього у апеляційному суді, що стверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою за № 617 від 23 квітня 2025 року, складеною секретарем судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати з розгляду кримінальних справ Аліною ТАРОВСЬКОЮ, в судове засідання не з`явився. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи, до апеляційного суду, від нього не надходило. Від захисника Мар`яш Л.В. надійшло повідомлення про припинення її повноважень як захисника у даній справі. А тому, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано. Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника щодо заперечення законності та обґрунтованості оскаржуваної ним постанови судді, слід зазначити таке. Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. ?Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Іструкції). У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за ознакою правопорушення - відмова від проходження, відповідно до установленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю стверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні суду першої інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 237628 від 03 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 , у якому зафіксовано наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням поліцейським, зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя., а також відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, даними рапорту поліцейського, а також довідки ГУНП у Волинській області, якою стверджується факт видачі ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_2 з терміном дії з 31 грудня 2013 по 31 грудня 2043 року, що цілком підставо було ураховано судом при накладенні на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення таз урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття доказом вини ОСОБА_1 , стверджується, що транспортний засіб під його керуванням було зупинено по причині його технічної несправності, а при перевірці документів було установлено відсутність чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку із чим, стосовно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В ході спілкування із поліцейськими, через наявність у першого ознак алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку - як на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням, так і у найближчому закладі охорони здоров`я. На запитання ОСОБА_1 , поліцейським було повідомлено, що забір крові у лікарні не проводиться та повторно було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, можливо з використанням спеціального технічного засобу. Аналіз змісту розмови ОСОБА_1 із поліцейськими, жодним чином не свідчить про провокативний характер дій останніх, які достатньо чітко та повно роз`яснили йому у який спосіб проводиться огляд не лише на місці зупинки транспортного засобу, а і у закладі охорони здоров`я. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги стосовно безпідставності зупинки транспортного засобу під його керуванням, вважаю доцільним зазначити про те, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавцем на водіїв транспортних засобів у правовому полі покладено додаткові обов`язки. Відтак, незгода водія із причинами зупинки, або ж необізнаність про це, жодним чином не позбавляє його прямо передбаченого п. 2.5 ПДР обов`язку, на вимогу працівника поліції, пройти огляд на стан сп`яніння. Підставою для вимоги про огляд на стан сп`яніння, як це відповідає положенням Інструкції, що регламентують порядок його проведення, були виявлені у ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, у тому числі, в ході спілкування із ним, ознаки алкогольного сп`яніння. Наявність у нього таких ознак є суб`єктивним сприйняттям його стану поліцейськими, що не спростовується запереченням їх наявності адвокаткою. Ураховуючи усе вищевикладене у своїй сукупності та взаємозв`язку, вважаю висновки судді про порушення водієм пункту 2.5 ПДР та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, правильними. Відтак, при винесенні оскаржуваної постанови, суддею не допущено порушень вимог КУпАП, які могли б вплинути на законність висновків суду, у тому числі, і у частині накладеного стягнення, тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а постанова судді першої інстанції без зміни. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу адвоката Мар`яш Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 01 квітня 2025 року стосовно нього без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: