Постанова Волинський апеляційний суд № 159/3762/21

Справа № 159/3762/21 Провадження № 33/802/754/21 Головуючий у 1 інстанції:Шергіна Ю. О. Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 листопада 2021 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Семенюк Л.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору. Згідно з постановою ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 27.06.2021 о 01 год. 06 хв. у місті Ковелі, на вулиці Сагайдачного, 6, він керував транспортним засобом, марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржує його з мотивів незаконності. Стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що працівники поліції запропонували йому пройти медичний огляд на місці, і направлення у медичний заклад у матеріалах справи відсутнє. З огляду на наведене, просить скасувати рішення судді, а провадження у справі закрити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Семенюк Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Вимоги ст.280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На думку апеляційного суду, вказані вимоги закону при винесенні постанови місцевим судом дотримані. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 27.06.2021 серії ДПР18 № 354216, 27.06.2021 о 01 год. 06 хв. у місті Ковелі, на вулиці Сагайдачного, 6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, та від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився (а.с.1). Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноручно. Зауваження до протоколу відсутні (а.с.1). Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , він складався у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які скріпили його своїми підписами (а.с.1). У письмових поясненнях зазначені свідки також підтвердили відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку (а.с.3-4). У апеляційних доводах апелянт посилається на порушення поліцейськими процедури проведення огляду на визначення у нього стану алкогольного сп`яніння, однак, на думку апеляційного суду, вона повністю відповідала вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання. Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Оскільки у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мови, працівники поліції мали право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд для визначення стану сп`яніння. Згідно з ч.3 ст.266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. Зазначені нормативно-правові акти регламентують, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров`я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами. Як убачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці (а.с.7). Вказану обставину підтвердили і свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.3-4). Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння (а.с.19 зворот абз.2). Тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання суду апеляційної інстанції, є голослівними та спростовуються вищезазначеними доказами у справі. Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 , незважаючи на виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, не був відсторонений від керування транспортним засобом, то вони є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи. Так, в матеріалах справи міститься власноручно розписка ОСОБА_1 , в якій він зобов`язується не керувати своїм транспортним засобом на протязі доби (а.с.5). Твердження апеляційної скарги про те, що поліцейськими не дотримана процедура, передбачена положеннями ст.266 КУпАП, а саме не виписано направлення для проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, є безпідставними, так як зазначена норма закону регламентує проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння водія транспортного засобу на місці або у закладі охорони здоров`я. А в даній справі у провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.2.5 ПДР, а саме відмова від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.1). Тому в даному випадку, оскільки ОСОБА_1 відмовився проходити у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівник поліції склав щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, в якому зазначив ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 та його відмову від проходження огляду. Такі дії повністю відповідають роз`ясненням, які містяться у п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Проаналізувавши зібрані й досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. А невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні, апеляційний суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності. За таких обставин, вважаю висновки суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, правильними. Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції, згідно з вимогами ч.2 ст.33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, визначене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Нових доказів, які спростовували б висновки суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції надано не було. Враховуючи вищенаведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, а підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 жовтня 2021 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов