Постанова Волинський апеляційний суд № 159/660/25

Справа № 159/660/25 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г. Провадження № 22-ц/802/514/25 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2025 року В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з відповідачем ОСОБА_2 з 27 лютого 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2018 року між ними розірваний. У шлюбі народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначала, що рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 05 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач також вказувала, що з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів витрати на неповнолітню дитину, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні, значно зросли, а тому вона потребує збільшення розміру аліментів. Крім того, у неї в іншому шлюбі народилася дитина, яка також потребує утримання. Відповідач є здоровою, працездатною особою, офіційно не працює, проте постійно підробляє. Відповідач добровільно не бажає збільшити розмір присуджених аліментів, хоча має достатню фінансову можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі на утримання неповнолітньої дочки. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі з 1 000 грн на 3 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Збільшено розмір аліментів, визначених рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року, та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про збільшення розмір аліментів у цій справі. Суд залишив поза увагою те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Суд не звернув уваги на те, що він не працює, не отримує жодного офіційного чи неофіційного доходу. За 2024 рік його сукупний дохід склав 650 грн. Крім того, з ним проживають непрацездатні батьки, які перебувають на його повному утриманні. Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подала. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 30 квітня 2025 року - дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові, виходячи з таких мотивів. З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі з 27 лютого 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 липня 2018 року між ними розірваний. У шлюбі народилася дитина дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з 05 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. 19 жовтня 2024 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 . У шлюбі народилася дитина дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Задовольняючи повністю позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сімейний стан позивача змінився у зв`язку із народженням другої дитини, а тому урахувавши наявні у справі докази в сукупності із законодавчим збільшенням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зростаючими потребами доньки, дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів до 3 000 грн щомісячно, що на думку суду є необхідним та достатнім розміром аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Апеляційним судом у цій справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 як на підставу для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року, покликалася на те, що на даний час сума стягуваних аліментів є недостатньою для належного утримання дитини, а її матеріальний стан змінився, оскільки вона утримує двох неповнолітніх дітей. Крім того, зросли витрати у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищився прожитковий рівень на дитину відповідного віку. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 на підтвердження обставини щодо зміни (погіршення) матеріального стану належних і допустимих доказів не надала. Народження дитини у другому шлюбі не свідчить про погіршення матеріального стану позивача, оскільки обов`язок її утримувати покладається на батьків і не стосується відповідача ОСОБА_2 . Крім того, позивач не надала суду також доказів щодо покращення матеріального стану відповідача, що у розглядуваному випадку згідно з положеннями ст. 192 СК України не може бути підставою для збільшення розміру аліментів. Підвищення прожиткового рівня на дитину відповідного віку не може бути підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який автоматично збільшується у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довела та не надала суду будь-яких доказів, які б підтверджували погіршення її матеріального стану або покращення матеріального стану відповідача після ухвалення рішення суду відповідно до якого стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , що у даному випадку є підставою для відмови у пред`явленому нею позові. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення суду з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 . Оскільки позивач у цій справі ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» як позивач у справах про збільшення розміру аліментів звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 7 ст. 141 ЦПК України в порядку, встановленому Кабінетів Міністрів України, йому належить компенсувати сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816 грн 80 коп. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, відмовити. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: