Постанова 4802 № 159/1656/26

Справа № 159/1656/26 Головуючий у 1 інстанції: Шишилін О. Г. Провадження № 22-ц/802/855/26 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом. Покликалась на те, що на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Крім того вказувала, що з часу прийняття вищезазначеного рішення суду про стягнення аліментів матеріальний стан відповідача покращився, зокрема він працевлаштувався на постійне місце роботи та отримує заробітну плату. В цей час відбулось значне підвищення цін, а тому визначений судом розмір аліментів не є достатнім для задоволення повсякденних потреб дитини, а матеріальний стан позивача не змінився і це не дає їй можливості у повній мірі забезпечувати дочку всім необхідним. Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд змінити розмір аліментів, який було встановлено рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року, та стягувати з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісяця з дати набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення суду скасуванню з таких підстав. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт зміни (погіршення) її матеріального стану або ж покращення матеріального стану відповідача, а посилання останньої на збільшення встановленого законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не є підставою для зміни розміру аліментів, що стягуються з відповідача за рішенням суду. Проте, погодитись з таким висновком суду не можна. Встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05 листопада 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області (а. с. 5). Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, а їх неповнолітня дочка зареєстрована і проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7, 8). Згідно з рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року у цивільній справі № 159/574/24 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 2500 грн але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 9-10). Крім того, з наявної в матеріалах справи відповіді за № 404 від 17 березня 2026 року, наданої Підприємством теплових мереж «Ковельтепло» на адвокатський запит представника позивача від 16 березня 2026 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює у даному підприємстві з 29 жовтня 2024 року на посаді машиніст (кочегар) оператор котельні і розмір його доходу за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року становить 82 665 грн 48 коп. (а. с. 11). У ст. 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України). Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Зазначене також роз`яснено судам у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд стягувати з відповідача ОСОБА_2 щомісячно аліменти в розмірі 5000 грн, вказуючи на той факт, що визначений раніше судом розмір аліментів в твердій грошовій сумі 2500 грн не забезпечує в повній мірі потреби неповнолітньої дочки. Даючи правову оцінку зазначеним обставинам, апеляційний суд враховує, що з віком потреби дітей зростають, і це є підставою збільшення витрат, зокрема, тим із батьків, з ким проживає дитина, на утримання останньої, забезпечення її освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, що є загальновідомими фактами та не потребують доказування. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому їх отримання в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, враховуючи вищевикладені норми матеріального права та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що після прийнятого Ковельським міськрайонним судом Волинської області рішення від 06 червня 2024 року про стягнення аліментів матеріальне становище позивача ОСОБА_1 змінилося і це зумовлено подорожчанням засобів, товарів та послуг у всіх сферах життєдіяльності, в тому числі, що стосується догляду за дитиною, до яких зокрема входять витрати на харчування, навчання, купівлю одягу і взуття, що збільшує відповідно витрати останньої на утримання дитини та відповідно погіршує її матеріальне становище. Вказане, а саме збільшення видатків для позивача на утримання дитини, свідчить про зміни у її майновому стані та, як вбачається зі змісту наведеної вище ст. 192 СК України, дійсно є однією із можливих підстав для зміни розміру аліментів, що стягуються за рішенням суду. Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що з часу постановлення рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки, він офіційно працевлаштувався та отримує стабільний дохід, середньомісячний розмір його заробітної плати становить 13 777 грн 58 коп. Вказана обставина свідчить про покращення матеріального становища відповідача, що в силу зазначених вище вимог матеріального закону є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Разом із тим колегія суддів вважає, що розмір аліментів саме в сумі 4000 грн є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і цілком відповідає її інтересам. Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновок суду першої інстанції про відмову в позові зроблений без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів і як наслідок з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України оскаржуване позивачем рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову частково. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 6 даної статті визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При зверненні до суду з позовною заявою та з апеляційною скаргою позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, враховуючи часткове задоволення як позовної заяви, так і апеляційної скарги та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір за їх подання необхідно стягнути із відповідача в дохід держави у розмірі 3328 грн (1331,20 + 1996,80). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Збільшити розмір стягуваних аліментів, визначений рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06 червня 2024 року у справі № 159/574/24. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Рішення апеляційного суду у межах суми платежу стягуваних аліментів за один місяць допустити до негайного виконання. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді