Постанова 4857 № 595/85/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 595/85/25 пров. № А/857/11160/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року (головуючий суддя Содомора Р.О., м. Бучач) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення №74 від 13.01.2025 року, прийняту ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає, що частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона. Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме правила військового обліку, встановлені конкретними нормативно-правовими актами порушено особами, які є призовниками, військовозобов`язаними, резервістами порушено у період особливого стану. За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час. Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період. Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №

154. Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Отже, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Загальні правила військового обліку визначені в статті 33 Закону № 2232, згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частина перша). Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232 взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Абзацом 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560). Отже, з об`єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП полягає у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов`язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце до ТЦК та СП не з`явився. Позивач не погоджується висновками про наявність в діях складу адміністративного правопорушення. Як встановлено судом, 22.01.2024 року висновком лікаря психіатра ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно довідки військово-лікарської комісії, солдат запасу ОСОБА_1 не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.16а,39г, графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ. 20 січня 2025 року ОСОБА_1 повторно проходив медичне обстеження ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , за висновком якої він повторно визнаний непридатним до військової служби. ОСОБА_1 у додатку «Резерв+», що є електронним кабінетом військовозобов`язаного вчасно оновив свої персональні дані (наявні відмітка «дані уточнені вчасно»). Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військово-облікові дані ОСОБА_1 оновив у додатку «Резерв+» 10.07.2024 року. Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Станом на день оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та оскарженої постанови відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів чи дані позивача оновлено вчасно. Сторона відповідача не надала пояснень та доказів, які саме відомості мав уточнити позивач, які неможливо отримати з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Юриста З.П. про вказані обставини повідомляв при складанні протоколу та при винесенні постанови, а також про те, що на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, він не працює і не має змоги оплатити штраф, однак його пояснення та докази по справі не було взято до уваги. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 при розгляді адміністративної справи та винесенні постанови сказав звертатись до суду у разі незгоди з їхнім рішенням. Вважає, що оскаржувана постанова ТЦК та СП не містить логічного викладу обставин і суті адміністративного правопорушення відповідно до диспозиції інкримінованого позивачу правопорушення, тобто не зазначено, що саме скоїв позивач, відсутній опис обставин, установлених під час розгляду справи, а наведені у постанові формулювання не містять конкретних даних щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що не відповідає вимогам, встановленим ст.283 КУпАП. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явки до ТЦК та СП. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Позивач мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з`явитися, при цьому обов`язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача. Із матеріалів справи вбачається, що повістка, яка була направлена позивачу повернулася в ТЦК із відміткою про відсутність за місцем проживання, дата відмітки 03.12.2024 року, тобто за три дні до дати на котру викликався позивач. Відповідно до п. 82 Правил надання поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 8 жовтня 2024 р. №1147 (надалі Правила), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. У даному випадку повістка (поштове відправлення № 0610210106700) прибула до відділення у п`ятницю 29.11.2024 року із відміткою про невдале вручення. Отже, відповідно до Правил, працівник поштового зв`язку повинен 29.11.2024 року поінформувати одержувача за наявним номером телефону або вкласти до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування одержувач не з`явився для одержання рекомендованого листа працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника. Враховуючи наведене, позивач міг з`явитися до поштового відділення для одержання повістки у строк до 04 грудня 2024 року включно. Хоча, всупереч вимогам Правил, працівник поштового зв`язку вже 03 грудня повернув повістку відправнику. Таким чином, відповідачем порушено порядок направлення повістки та умови її вручення засобами зв`язку. Суд належної оцінки даним обставинам не надав. Тому вважає, що відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про необхідність з`явитися на виклик до ТЦК та СП, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з`явився. Отже, умисел на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом». Не заслуговує на увагу посилання на пп. 2 пункту 42 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560), відповідно до якого, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є серед іншого, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Вважаю, що вказана норма не спростовує необхідність з`ясування та доведення прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частинною третьою статті 210-1 КУпАП. Враховуючи викладене вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, з порушенням принципів рівності та змагальності, без перевірки всіх обставин, і з необґрунтованим та неспівмірним застосуванням стягнення до позивача у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що 04.01.2025 року третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №9 про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, згідно якого ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 13.01.2025 року о 11 год. 00 хв. Відповідно до постанови № 74 від 13.01.2025 року винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за те, що ОСОБА_1 автоматично системою АІТС «Оберіг» сформовано 22.11.2024 року QR-повістку № 1353302 з датою прибуття на 05.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних. ОСОБА_1 у зазначений термін не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно чого, його було подано у розшук до органів Національної поліції. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» порушення вчинене в особливий період, чим ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, згідно матеріалів справи, 22.01.2024 року висновком лікаря психіатра ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно довідки військово-лікарської комісії, солдат запасу ОСОБА_1 не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.16а,39г, графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ. 10.07.2024 року ОСОБА_1 оновив військово-облікові дані у додатку «Резерв+», категорія обліку військовозобов`язаний. Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період п. 28 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Відповідно до п. 30-2 Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. У даній спірній ситуації суд першої інстанції зґясував, що 22.11.2024 року ОСОБА_1 направлена повістка засобами поштового зв`язку та відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи, дата відмітки 03.12.2024 року. Надаючи оцінку цій обставину, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відтак, проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання прирівнюється законодавцем до належного повідомлення особи про виклик її до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть незважаючи на те, що фактично особа може бути не ознайомлена із необхідністю явки її до територіального центру. Крім того судом зґясовано, що на ім`я ОСОБА_1 було сформовано повістку №1353302. З копії повістки встановлено, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 год. 00 хв. 05.12.2024 з метою уточнення даних. Вказану повістку направлено засобами поштового зв`язку (номер відправлення 0610210106700) на адресу АДРЕСА_1 . Згідно довідки про причини повернення зазначено 03.12.2024 «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому суд зауважив, що вказана вище адреса є зареєстрованим місцем проживання позивача. Отже, фактично направлення повістки відбулося за належною адресою, повістка направлена 22.11.2024 та 03.12.2024 повернулася на адресу відправника, у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того судом встановлено з відомостей військово-облікового документа у додатку «Резерв+», що є електронним кабінетом військовозобов`язаного, що позивач вчасно оновив свої персональні дані (наявні відмітка «дані уточнені вчасно»). Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Військово-облікові дані ОСОБА_1 оновив у додатку «Резерв+» 10.07.2024 року. При оновленні даних позивач зазначив адресу, яка співпадає із адресою направлення повістки та з місцем його реєстрації. За приписами п.34 Порядку № 560, у разі уточнення військовозобов`язаним своїх облікових даних повістка йому повинна надсилатися за адресою місця проживання, зазначеною під час уточнення облікових даних; у разі не уточнення за адресою зареєстрованого місця проживання. З огляд на зазначене, суд першої інстанції слушно зауважив, що не отримання кореспонденції, надісланої позивачу на зареєстровану адресу місця проживання, вказану ним в ході уточнення облікових даних, сам по собі не є достатнім аргументом для скасування оскаржуваної постанови, а один лише факт неотримання поштового відправлення, що містить повістку про виклик, без наявності поважних причин неотримання такої повістки та неявки на виклик, не може стати підґрунтям для уникнення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 год. 00 хв. 05.12.2024. При цьому суд вірно зауважив, що посилання позивача на вчасне уточнення облікових даних не заслуговують на увагуё бо позивачу ставиться у вину факт неявки на виклик до ТЦК та СП, а не порушення порядку оновлення облікових даних. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Зважаючи на встановлені обставини справи, та враховуючи норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приймаючи постанову №74 від 13.01.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак відсутні підстави для задоволення позову. З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, такі відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального прав, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 229, 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 березня 2025 року по справі №595/8588/25 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя М. А. Пліш судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко