Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/10740/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2025 р. Справа № 440/10740/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 19.02.25 у справі № 440/10740/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 відповідно пенсії ОСОБА_1 . 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, в якій просить суд: - визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання ним у повному обсязі належним чином рішення Полтавського окружного адміністративного суду №440/10740/24 від 12.11.2024, а саме щодо складання довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 із зазначенням в ній розмірів додаткових видів грошового забезпечення, а саме - надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), обчислені з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду (в порядку ст. 383 КАС України) у справі № 440/10740/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає про суперечливість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, про неврахування судом першої інстанції того, що необхідність звернення до суду в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України зумовлена тим, що відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року належним чином не виконано, довідку складено без урахування приписів чинного законодавства. Інші учасники справи правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалися. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Приймаючи ухвалу про залишення заяви позивача без задоволення, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача протиправними щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, оскільки такі вчинені відповідачем у нових правовідносинах з позивачем, а не при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 440/10740/24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України). Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України). Отже, стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон установив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення по справі, що порушує права та законні інтереси позивача. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, що набрало законної сили, серед іншого, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 відповідно пенсії ОСОБА_1 . Отже, таким рішенням суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01 січня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, лише щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням. Предметом спору у справі №440/10740/24, виходячи зі змісту позовної заяви, не було визначення конкретних розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії виходячи із прожиткового мінімуму станом на січень 2023 року. Отже, саме в частині визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, які мають бути зазначені у відповідній довідці про розмір грошового забезпечення судом надавалася оцінка правовідносинам та лише в цій частині було вирішено спір за наслідками якого було прийнято рішення у цій справі. Відтак стосовно визначення розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії суд не зобов`язував ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою позивача станом на 01 січня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а лише вказав, що у такій довідці обов`язково зазначаються відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, зокрема, надбавка за особливості проходження служби та премія у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01 лютого 2023 року. Водночас питання обчислення надбавки за особливості проходження служби та премії в розмірі від окладів не були предметом розгляду справи № 440/10740/24, а тому є новими позовними вимогами. Судом установлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 440/10740/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 03 січня 2025 року сформував та направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року, у якій визначив: посадовий оклад - 6870,00 грн, оклад за військове звання - 2040,00 грн, відсоткова набавка за вислугу років (50%) - 4455,00 грн, надбавка за ОПС (78%) - 68440,50 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 676,50 грн, премія (153%) - 6690,00 грн, всього - 27786,30 грн /а.с. 64/. Позивачем не заперечується той факт, що посадовий оклад та оклад за військове звання визначені станом на 01 січня 2023 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за січень 2023 року за відповідною посадою позивача. Оскільки судовим рішенням від 12 листопада 2024 року у справі № 440/10740/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 не зобов`язано підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою станом на 01 січня 2023 року із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, то є підстави стверджувати, що між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_2 виникли нові правовідносини (новий спір) щодо правомірності/неправомірності обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тобто такі відносини, які були відсутні під час розгляду цієї справи. Суд звертає увагу позивача на те, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі вирішувати питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; тощо. Також в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд не вправі доходити висновків, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вправі ухвалою, постановленою протягом десяти днів з дня отримання заяви (в порядку статті 383 КАС України), фактично вирішувати спір та фактично зобов`язувати відповідача обчислювати розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, а не на 01 січня 2018 року, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими регулюються саме такі правовідносини. Тож у разі незгоди позивача із визначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача, протиправними щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, оскільки такі вчинені відповідачем у нових правовідносинах з позивачем, а не при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 440/10740/24. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 160/14489/24. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із урахуванням викладеного вище, за відсутності обставин протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 у справі № 440/10740/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк