Постанова ККС ВС № 947/32825/23

Постанова Іменем України 24 квітня 2025 року м. Київ справа № 947/32825/23 провадження № 51-1943км24 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника власника майна ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Короткий зміст судових рішень

1. Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 рокузадоволено клопотання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про скасування арешту на майно, який було накладено в рамках кримінального провадження № 12023160000000971 від 21 червня 2023 року,та скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2023 року у справі № 947/32825/23 на: грошові кошти в сумі 10 000,00 грн купюрами по 500 грн; грошові кошти в сумі 5 050,00 євро купюрами по 50 євро; грошові кошти в сумі 100 000,00 грн; грошові кошти в сумі 8 600,00 доларів США купюрами по 100 доларів США; постановлено повернути їх особам, у яких зазначене майно було вилучено.

2. Оскарженою ухвалою судді Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на зазначену ухвалу слідчого судді. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

3. У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилаючись на норми Конституції та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод, правову позицію, викладену колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 23 січня 2023 року у справі № 569/19829/21, зазначає, що ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову в такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 цього Кодексу передбачають право на їх апеляційне оскарження.

4. Додатково вказує на те, що слідчий суддя не мав повноважень на розгляд клопотання про скасування арешту майна, оскільки справа вже перебувала у провадженні місцевого суду.

5. Стверджує, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, не врахував практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ до правосуддя, об`єктивно не з`ясував обставини, зазначені в апеляційній скарзі, та не надав їм належної оцінки.

6. У зв`язку з існуванням протилежної практики вирішення зазначеного питання у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду просить передати кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду для надання правового висновку щодо можливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про скасування арешту майна. Позиції інших учасників судового провадження

7. На касаційну скаргу прокурора надійшли заперечення та додаткові пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах власника майна ОСОБА_8 .

8. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу.

9. Представник власника майна заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора. Мотиви суду

10. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

11. За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

12. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ч. 1 ст. 438 КПК).

13. Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

14. Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, визначено частинами 1 та 2 ст. 309 КПК.

15. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку ст. 173 КПК.

16. При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку ст. 174 КПК, зокрема про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

17. За положеннями ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

18. Виходячи з наведеного, арешт майна передбачає встановлення певного обмеження прав особи щодо вільного володіння майном, на яке накладається арешт, повне або часткове скасування арешту, у свою чергу, повністю або в певній частині поновлює права особи щодо відчуження, розпорядження та/або користування майном.

19. Саме тому, при формулюванні в ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, законодавець відніс до їх числа ухвали про арешт майна або відмову у ньому, оскільки це питання стосується необхідності обмеження прав володільця майна, але не зазначив у цьому переліку ухвали про скасування арешту майна, адже таке рішення означає повне або часткове скасування вже накладених обмежень.

20. Таким чином, в аспекті положень ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, постановлена за правилами ст. 174 КПК, не підлягає апеляційному оскарженню. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в ухвалі від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18 (провадження № 51-598кмо19).

21. Крім того, відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2024 року в справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23) і доповнює вищезазначений висновок, ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, також не відносяться до визначеного ст. 309 КПК переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження. У цій постанові об`єднана палата визнала необґрунтованим підхід щодо правозастосування у зазначеному питанні, який міститься в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2024 року в справі № 569/19829/21 (провадження № 51-1344 км 22), на яку посилається у своїй касаційній скарзі прокурор. А також сформулювала висновокщодо правозастосування положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК у взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК, відповідно до якого ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.

22. Доводи у касаційній скарзі прокурора про те, що слідчий суддя не мав повноважень на розгляд клопотання власників майна про скасування арешту майна, оскільки на час його розгляду 01 квітня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні вже було скеровано до суду першої інстанції для розгляду по суті, не знайшли свого підтвердження. Як убачається із матеріалів справи, на момент розгляду клопотання у слідчого судді не було достовірних даних про отримання та фактичне надходження обвинувального акту на адресу місцевого суду. Крім того, згідно з практикою правозастосування, якої дотримується Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, слідчий суддя не порушує вимоги КПК та має відповідні повноваження, розглядаючи скаргу на рішення слідчого після надходження обвинувального акту до суду, якщо скарга надійшла слідчому судді ще на стадії досудового розслідування, як це мало місце у цьому кримінальному провадженні (постанова від 05 квітня 2024 року в справі № 314/2166/22, провадження № 51-7253км23).

23. За таких обставин суддею-доповідачем апеляційного суду на підставі ч. 4 ст. 399 КПК прийнято обґрунтоване рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна, оскільки апеляційна скарга була подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

24. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції, не встановлено. Тому ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

25. Щодо клопотання прокурора про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 434-1 КПК України, то воно не містить вказівки на виключну правову проблему, яка би обумовлювала необхідність такої передачі з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а порушене у ньому питання щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про скасування арешту майна вже вирішено об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 20 травня 2024 року в справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23). Відтак підстави для передачі цього кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні. Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів ухвалила: Ухвалу Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадженнязалишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3