Рішення КАС ВС № 320/5034/24

РІШЕННЯ Іменем України 23 квітня 2025 року м. Київ справа №320/5034/24 адміністративне провадження № П/990/248/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді - Мартинюк Н.М., суддів - Білак М.В., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., Радишевської О.Р., за участю: секретаря судового засідання - Заквацької І.А., позивачки - ОСОБА_1 , представника відповідача Етичної Ради - Марущак А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради, Державної судової адміністрації України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Зміст позовних вимог 13 жовтня 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Етичної ради (далі - відповідач), у якому просила суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Етичної ради щодо невиконання свого обов`язку стосовно оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних на офіційному веб сайті (https://ec.court.gov.ua/ec/) та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (https://data.gov.ua), встановленого статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постановою Кабінету Міністрів України №835 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних»; 2) зобов`язати Етичну раду оприлюднити на офіційному вебсайті (https://ec.court.gov.ua/ec/) та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних (https://data.gov.ua) набори даних у формі відкритих даних, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №835 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», а саме: - реєстр наборів даних, що перебувають у володінні Етичної ради; - інформацію про структуру (організаційну структуру) Етичної ради; - звіти, у тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; - переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих Етичною радою, проєкти нормативно-правових актів тощо; - інформацію про нормативно-правові засади діяльності Етичної ради; - інформацію із системи обліку публічної інформації. Аргументи позивачки На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржує бездіяльність Етичної ради, яка полягає в неоприлюдненні наборів даних у формі відкритих даних на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних та на своєму офіційному сайті, як того вимагає законодавство про публічну інформацію. Позиція ОСОБА_1 полягає у тому, що Етична рада є розпорядником публічної інформації, а інформація, створена в процесі діяльності цього органу, є публічною та повинна надаватися на запити. Таку позицію ОСОБА_1 обґрунтовує приписами пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», пунктів 8, 9 частини двадцятої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». У цьому контексті ОСОБА_1 зазначає, що Етична рада підтвердила свій статус розпорядника публічної інформації, надавши відповіді від 23 травня 2023 року, від 07 червня 2023 року, від 10 серпня 2023 року на запити. Також позиція ОСОБА_1 полягає у тому, що Етична рада як розпорядник публічної інформації зобов`язана завантажувати та регулярно оновлювати низку наборів даних у формі відкритих даних, як і решта розпорядників, втім ні на сайті Етичної ради, ні на відповідному порталі не оприлюднено жодного із наборів даних, а рада взагалі не зареєстрована на такому порталі. Таку позицію ОСОБА_1 обґрунтовує приписами частини першої статті 5, частин першої, четвертої статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», пунктів 3, 4 Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835. Обґрунтовуючи наявність порушення своїх прав, свобод та інтересів, ОСОБА_1 зазначає, що її праву на доступ до публічної інформації кореспондує обов`язок розпорядника інформації оприлюднювати її на порталі та на своєму сайті. Водночас указує на те, що вона співпрацює з Громадською організацією «Фундація Деюре», яка виконує роль «сторожового пса» суспільства та системно займається сприянням розвитку правовладдя та реформ у сфері правосуддя в Україні, зокрема, щодо доступу до публічної інформації. Зазначає, що під час моніторингу виявила, що Етична рада не вживає заходів для оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних, у зв`язку з чим вона не може ознайомитися та використовувати їх у своїй діяльності, яка може бути корисна при формуванні суддівського корпусу. На цій основі ОСОБА_1 стверджує, що бездіяльність Етичної ради перешкоджає громадській організації, в якій вона працює, та їй як представнику цієї організації у досягненні цілей «сторожового пса» суспільства, а також перешкоджає їй в реалізації права на доступ до публічної інформації. Аргументи відповідача У відзиві, який надійшов до суду 05 вересня 2024 року, представник Етичної ради просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним і необґрунтованим. Позиція відповідача полягає в тому, що Етична рада не є розпорядником публічної інформації в розумінні пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таку позицію відповідач мотивує доводами про те, що для цілей закону суб`єкт повинен одночасно відповідати двом критеріям: його рішення мають бути обов`язковими для виконання; такий суб`єкт має здійснювати владні управлінські функції. У цьому контексті відповідач стверджує, що Етична рада не є таким суб`єктом, оскільки є допоміжним органом, утвореним з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, та її рішення не мають статусу остаточних і не зумовлюють самостійних правових наслідків, що виключає можливість віднесення її до категорії розпорядників публічної інформації. Натомість, надання відкритих даних на окремі запити не свідчить про наявність в Етичної ради зазначеного статусу. Також відповідач уважає, що оскільки Етична рада не є розпорядником інформації і Закон України «Про Вищу раду правосуддя» не покладає на неї повноважень здійснювати організаційно-технічне забезпечення своєї діяльності, то Етична рада загалом не може бути відповідачем у цій категорії спорів. Зрештою, відповідач стверджує, що позивачка звернулася до суду із позовом не на захист приватних інтересів, а на захист інтересів Громадської організації «Фундація Деюре» за відсутності відносин представництва. У цьому контексті відповідач також уважає, що у позивачки відсутній законний інтерес, тож спір не підлягає розгляду в адміністративних судах. Аргументи співвідповідача Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) 06 серпня 2024 року о 02:58 год. ДСА України у поясненнях та відзиві на позовну заяву просила суд відмовити у задоволені позову, указуючи, що Етична Рада, у силу частини третьої статті 13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», не наділена обов`язком систематичного та оперативного оприлюднення інформації у формі відкритих даних (крім надання інформації на запити), а ДСА України, в свою чергу, позбавлена права публікувати інформацію, що не була отримана або створена в процесі здійснення ДСА України повноважень, передбачених законодавством, або яка знаходиться у володінні ДСА України. Клопотання сторін та процесуальні дії у справі 13 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала цей позов до Київського окружного адміністративного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Одночасно з цим, ОСОБА_1 подала клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, ДСА України. 30 січня 2024 року відбувся автоматизований розподіл справи між суддями Київського окружного адміністративного суду, внаслідок чого справа була передана на розгляд судді Жуку Р.В. 29 лютого 2024 року Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В. постановив ухвалу про передачу справи за підсудністю до Верховного Суду як суду першої інстанції. Постановляючи таку ухвалу, суд виснував, що спір підсудний Верховному Суду, оскільки за правилами статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради віднесені до виключної підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції. Указана ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. 29 липня 2024 року справа надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Того ж дня відбувся автоматизований розподіл справи між суддями, внаслідок чого визначено склад суду: головуючу суддю - Мартинюк Н.М., суддів - Білак М.В., Губську О.А., Жука А.В., Радишевську О.Р. 30 липня 2024 року до Суду надійшло клопотання Етичної ради про відмову у відкритті провадження, подане через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». 31 липня 2024 року таке клопотання надійшло до Суду також засобами поштового зв`язку. 05 серпня 2024 року, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, та з огляду на приписи частини четвертої статті 22, частини першої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд відкрив провадження у цій справі та вирішив розглядати її без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також цією ухвалою Суд задовольнив клопотання позивачки та залучив до участі у справі ДСА України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. 05 вересня 2024 року до Суду надійшов відзив Етичної ради, у якому заявлено клопотання про розгляд справи з участю її представника. Ухвалою від 23 вересня 2024 року Суд задовольнив клопотання Етичної ради про розгляд справи з участю її представника та призначив цю справу до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 25 листопада 2024 року до Суду надійшло клопотання Етичної ради, у якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі. 09 грудня 2024 року у зв`язку з обранням судді Губської О.А. до складу Великої Палати Верховного Суду, яка перебуває у складі колегії суддів, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №320/5034/24 між суддями. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року № 1364/0/78-24 - визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мартинюк Н.М., суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., Радишевську О.Р. Ухвалою від 11 грудня 2024 року змінено процесуальний статус ДСА України та залучено її до участі у справі як співвідповідача. Ухвалою від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Етичної ради про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Етичної ради. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин 11 травня 2023 року Громадська організація «Фундація Деюре» направила до Етичної ради звернення з проханням виконати вимоги законодавства й оприлюднити на офіційному вебсайті і порталі відкритих даних набори даних у формі відкритих даних, а саме: щонайменше такі набори: - інформацію про склад Етичної ради; - нормативно-правові засади діяльності Етичної ради; - рішення Етичної ради; - інформацію про перебіг та результати оцінювання членів ВРП та кандидатів на посаду члена ВРП на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності (т.1 а.с.8-9). Листом від 23 травня 2023 року Етична рада повідомила Громадську організацію «Фундація Деюре» про те, що Етична рада як розпорядник публічної інформації оприлюднює на своєму сайті офіційного вебпорталу «Судова влада України» всю запитувану інформацію (https://ec.court.gov.ua/ec/) (т.1 а.с.9зв-10). 30 травня 2023 року ОСОБА_1 направила до Етичної ради запит, у якому просила надати їй у формі відкритих даних «Переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих розпорядником інформації, проєкти нормативно-правових актів», прийняті Етичною радою протягом її діяльності 2021-2023 рр. (т.1 а.с. 10зв-11). Листом від 07 червня 2023 року Етична рада повідомила ОСОБА_1 про те, що в Етичної ради відсутні проєкти нормативно-правових актів. Перелік нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, прийнятих Етичною радою за період з 2021 року до 2023 роки, у форматі XLX(X), додаються (т.1 а.с.11зв-13). 11 липня 2023 року Громадська організація «Фундація Деюре» направила до Етичної ради звернення, у якому вказала на ненадання Етичною радою у відповіді від 07 червня 2023 року окремих думок членів Етичної ради, які, у певному сенсі, є актами Етичної ради. Водночас Громадська організація «Фундація Деюре» просила Етичну раду зареєструватися на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних та оприлюднити на ньому й офіційному вебсайті набори даних у формі відкритих даних, що вимагаються Положенням про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835 (т.1 а.с.13зв-14). Листом від 10 серпня 2023 року Етична рада повідомила Громадську організацію «Фундація Деюре» про те, що: - Етична рада є колегіальним органом, але не має статусу органу державної влади чи юридичної особи, а отже, не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; - Етична рада розміщує та оприлюднює на своєму сайті офіційного вебпорталу «Судова влада України» всю запитувану інформацію (https://ec.court.gov.ua/ec/); - у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835, не зазначено, що Етична рада зобов`язана оприлюднювати у формі відкритих даних інформацію на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних, хоча у додатку до цього Положення чітко визначено перелік міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядників інформації (т.1 а.с.15-16). Також цим листом Етична рада надала окремі думки членів Етичної ради у формі відкритих даних за період з 2021 року до 2023 рік. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , уважаючи, що Етична рада допустила протиправну бездіяльність, яка порушує її права, звернулася до суду з цим позовом. Джерела права Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина друга статті 34 Конституції України передбачає, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Частина третя статті 34 Конституції України обумовлює, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-XII Частина перша, абзац 1 частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» визначає, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI Частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI) встановлює, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Підпункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI визначає, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Стаття 4 Закону №2939-VI обумовлює, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Стаття 5 Закону №2939-VI визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Частина перша статті 6 Закону №2939-VI регламентує, що інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Частина перша статті 10-1 Закону №2939-VI визначає, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах. Частина друга статті 10-1 Закону №2939-VI передбачає, що публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації. Абзацом 1 частини четвертої статті 10-1 Закону №2939-VI встановлено, що перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом. Стаття 12 Закону №2939-VI визначає, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Частина перша статті 13 Закону №2939-VI встановлює, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Частина друга статті 13 Закону №2939-VI встановлює, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Частина третя статті 13 Закону №2939-VI встановлює, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами. Частина четверта статті 13 Закону №2939-VI передбачає, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Стаття 14 Закону №2939-VI визначає, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Частини перша, друга статті 15 Закону №2939-VI передбачають, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону; 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних; 6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв`язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім`я та по батькові, службові номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв`язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Частина шоста статті 15 Закону №2939-VI встановлює, що розпорядники інформації можуть оприлюднювати публічну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, у власних офіційних друкованих виданнях та/або у медіа на підставі договорів про висвітлення діяльності, укладених із суб`єктами у сфері медіа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація обов`язково оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації. Стаття 23 Закону №2939-VI передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №835 Це Положення визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних. Абзаци 1-3 пункту 3 цього Положення передбачають, що розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком. Перетворення (зокрема, вивантаження з баз даних та в разі потреби знеособлення) публічної інформації у публічну інформацію у формі відкритих даних є обов`язковим. Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних. Абзац 1 пункту 4 Положення встановлює, що набори даних завантажуються та регулярно оновлюються розпорядником інформації на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Пункт 5 Положення передбачає, що для забезпечення оприлюднення та регулярного оновлення публічної інформації у формі відкритих даних розпорядник інформації: завантажує та регулярно оновлює на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних набори даних, що перебувають у його володінні; може здійснювати завантаження наборів даних, які не включені до переліку, якщо інше не передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації», у разі високого суспільного інтересу до таких даних (високої частоти їх запитування; за результатами опитування громадської думки; антикорупційного ефекту та/або економічного ефекту від оприлюднення наборів даних; наявності інших обставин). Пункт 15 Положення визначає, що розпорядник інформації самостійно обирає періодичність оновлення наборів даних, які перебувають в його володінні та оприлюднюються, якщо інше не передбачено законодавством. Під час вибору періодичності оновлення наборів даних розпорядник інформації повинен забезпечити максимально можливу частоту їх оновлення та підтримки в актуальному стані на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. Розпорядниками інформації може обиратися така періодичність оновлення наборів даних: для наборів даних, оприлюднених за допомогою інтерфейсу прикладного програмування, - більш як один раз на день; для наборів даних, що мають планову періодичність оновлення - більш як один раз на день; щодня; щотижня; щомісяця; щокварталу; кожного півріччя; щороку. У разі внесення до наборів даних позапланових змін оновлення таких наборів на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту внесення таких змін. Пункт 21 Положення установлює, що оприлюднення набору даних передбачає можливість їх перегляду і завантаження безоплатно та без проведення додаткової реєстрації, ідентифікації, авторизації, проходження автоматизованого тесту для розрізнення користувачів чи інших обмежень. Пункт 26 Положення передбачає, що розпорядник інформації забезпечує оприлюднення нового набору даних відповідно до вимог цього Положення протягом 10 календарних днів. Пункт 27 Положення встановлює, що публікація наборів даних у сферах юстиції, судочинства, охорони здоров`я, екології та захисту навколишнього природного середовища, транспорту і інфраструктури, фінансів та податків є пріоритетним напрямом реалізації державної політики у сфері відкритих даних. Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних Цей Перелік є додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, і передбачає, що усі розпорядники інформації (відповідно до компетенції) мають оприлюднювати у формі відкритих даних: - довідник підприємств, установ, організацій та територіальних органів розпорядника інформації та організацій, що належать до сфери його управління, у тому числі їх ідентифікаційних кодів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, офіційних веб-сайтів, адрес електронної пошти, номерів телефонів, місцезнаходження; - інформацію про структуру (організаційну структуру) розпорядника інформації; - нормативи, що затверджуються та підлягають оприлюдненню відповідно до закону розпорядником інформації; - переліки національних стандартів для цілей застосування технічних регламентів; - звіти, у тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; - реєстр наборів даних, що перебувають у володінні розпорядника інформації; - адміністративні дані в значенні Закону України «Про офіційну статистику», що збираються (обробляються) та підлягають оприлюдненню відповідно до вимог закону розпорядником інформації; - переліки нормативно-правових актів, актів індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийнятих розпорядником інформації, проекти нормативно-правових актів; - переліки регуляторних актів із зазначенням дати набрання чинності, строку проведення базового, повторного та періодичного відстеження їх результативності та інформації про джерело їх оприлюднення; - план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів із зазначенням видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів і підрозділів, відповідальних за розроблення проектів, дати їх внесення на розгляд регуляторного органу та посилання на джерело оприлюднення; - інформацію про нормативно-правові засади діяльності розпорядника інформації; - фінансову звітність суб`єктів господарювання державного та комунального сектору економіки; - річні зведені основні фінансові показники виконання фінансових планів підприємств державного та комунального сектору економіки; - інформацію про отримане майно (обладнання, програмне забезпечення) у рамках міжнародної технічної допомоги; - інформацію із системи обліку публічної інформації; - результати інформаційного аудиту. Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, передбачає, що Державна судова адміністрація України як розпорядник публічної інформації має оприлюднювати у формі відкритих даних: - реквізити для сплати судового збору; - Єдиний державний реєстр судових рішень; - судову статистику (річні звіти про здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами); - перелік судів із зазначенням коду згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження та адрес електронної пошти; - інформацію щодо стадії розгляду судових справ; - список судових справ, призначених до розгляду; - відомості про справи про банкрутство; - протоколи автоматизованого розподілу судових справ між суддями. Перелік наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, передбачає, що Вища рада правосуддя як розпорядник публічної інформації має оприлюднювати у формі відкритих даних: - рішення Вищої ради правосуддя, в тому числі її органів (з фіксацією поіменного голосування, крім проведення таємного голосування на підставі Закону України «Про Вищу раду правосуддя»); - проекти порядків денних засідань Вищої ради правосуддя (та її дисциплінарних палат); - інформацію щодо автоматизованого розподілу дисциплінарних скарг між членами Вищої ради правосуддя; - інформацію про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; - реєстр повідомлень суддів про втручання у здійснення правосуддя. Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII Частина перша статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII) визначає, що Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності. Частина одинадцята статті 9-1 Закону №1798-VIII передбачає, що засідання Етичної ради проводяться відкрито. Інформація про час і місце проведення засідання, порядок денний та рішення Етичної ради оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади України. Частина дванадцята статті 9-1 Закону №1798-VIII встановлює, що Державна судова адміністрація України забезпечує відео- та аудіофіксацію і трансляцію засідань Етичної ради в режимі реального часу на офіційному веб-порталі судової влади України. Частина двадцята статті 9-1 Закону №1798-VIII передбачає, що Етична рада для здійснення своїх повноважень: 1) розробляє, затверджує та оприлюднює регламент роботи Етичної ради; 2) розробляє, затверджує та оприлюднює методологію оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засоби їх встановлення; 3) розглядає, вивчає та аналізує документи кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, надіслані до Етичної ради; 4) збирає, перевіряє та аналізує інформацію про кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, необхідну для здійснення повноважень Етичної ради; 5) має право звертатися до кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, їх посадових осіб, будь-яких юридичних осіб щодо надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя. Орган або особа, яка отримала запит Етичної ради, зобов`язані протягом десяти календарних днів з дня його отримання надати необхідні пояснення, інформацію та/або відповідні документи (їх копії); 6) формує список кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і аналізу відповідної інформації з відкритих джерел; 7) проводить співбесіди з відібраними кандидатами; 8) ухвалює та оприлюднює на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя; 9) надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя. Зазначений список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Для здійснення своїх повноважень членам Етичної ради надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів, суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді). Частина двадцять друга статті 9-1 Закону №1798-VIII встановлює, що організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради здійснює Державна судова адміністрація України. Частина двадцять четверта статті 9-1 Закону №1798-VIII передбачає, що члени Етичної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року №1635-IX Абзаци 1-3, 5, 8, 15 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачають, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Вищої ради правосуддя до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Порядок та черговість оцінювання відповідності діючих членів та кандидатів у члени Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності визначаються Етичною радою з урахуванням можливості здійснення повноважень Вищою радою правосуддя відповідно до Конституції України. Для цілей такого оцінювання Етична рада діє відповідно до положень частин одинадцятої - вісімнадцятої, двадцятої, двадцять першої статті 9-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». За результатами одноразового оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення до відповідного органу, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя з підстав, визначених пунктами 3-5 частини першої статті 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». За результатами розгляду мотивованої рекомендації про звільнення члена Вищої ради правосуддя орган, що обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, може ухвалити таке рішення: 1) про задоволення рекомендації та звільнення члена Вищої ради правосуддя з посади; 2) про відхилення рекомендації Етичної ради про звільнення члена Вищої ради правосуддя. Рішення Етичної ради за результатами одноразового оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності оприлюднюються на офіційному веб-порталі судової влади України. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-IV Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частина перша статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду Суд, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх належними й допустимими доказами, звертає увагу на таке. Предметом цього позову є бездіяльність Етичної ради щодо неоприлюднення наборів даних у формі відкритих даних на офіційному вебсайті (https://ec.court.gov.ua/ec/) та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних (https://data.gov.ua), установленого статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та постановою Кабінету Міністрів України №835 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних». З матеріалів цієї справи вбачається, що позивачка неодноразово зверталася до Етичної ради із запитами на публічну інформацію, в тому числі щодо оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних. Так, з матеріалів справи висновується, що у відповідь на звернення позивачки від 30 травня 2023 року, Етична рада надала запитувану інформацію у формі відкритих даних як відповідь на запит. Водночас на звернення ГО «Фундація Деюре» щодо оприлюднення на офіційному вебсайті та порталі наборів даних у формі відкритих даних фактично відмовила, указавши, що на виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та відповідно до Регламенту Етичної Ради, Етична Рада розміщує та оприлюднює на своєму сайті офіційного вебпорталу «Судова влада України» всю запитувану ними інформацію. Водночас Етична Рада звернула увагу на те, що Постановою КМУ №835 від 21 жовтня 2015 року затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, і цим положенням не визначено обов`язку Етичної ради оприлюднювати у формі відкритих даних інформацію на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. У контексті спірних правовідносин варто зазначити таке. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів [абзац перший частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII)]. Основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність інформації, свобода обміну нею (абзаци 1-3 частини першої статті 2 Закону № 2657-XII). Основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів (абзаци 1-6 частини першої статті 3 Закону № 2657-XII). Право на інформацію забезпечується, зокрема, створенням механізму реалізації права на інформацію, створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів (абзаци 2 і 3 частини першої статті 6 Закону № 2657-XII). Закон № 2939-VI визначив порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання (абзац 1 частини першої статті 101 Закону № 2939-VI). Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації (частина друга статті 101 Закону № 2939-VI). У вересні 2016 року Україна приєдналася до Міжнародної хартії відкритих даних 2015 року (далі - Хартія) шляхом прийняття розпорядження Кабінету Міністрів Україні від 22 вересня 2016 року № 686-р. Міжнародна хартія відкритих даних - це набір принципів і найкращих практик для оприлюднення відкритих даних. Приєднуючись до Міжнародної хартії відкритих даних http://opendatacharter.net/adopt-the-charter/, уряд (держава) визнає її принципи й зобов`язується ними керуватися під час оприлюднення відкритих даних. Хартія визначає 6 принципів для оприлюднення відкритих даних (https://opendatacharter.org/principles/): · відкритість за замовчуванням; · оперативність і вичерпність; · доступність та готовність до використання; · порівнюваність та інтероперабельність; · для кращого врядування та участі громадськості; · для інклюзивного розвитку та інновацій. Зокрема, відкритими називаються оприлюднені цифрові дані з такими технічними і нормативними характеристиками, щоб їх міг вільно використовувати, повторно використовувати та розповсюджувати будь-хто, будь-де і в будь-який час. Доступність і використання означає, що відкриття даних дозволяє органам влади, громадянам, громадським і приватним організаціям приймати більш обґрунтовані рішення. Принципи Хартії втілено у Положенні про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №

835. Це Положення визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних, які визначено у Додатку до цього Положення. Вказане Положення містить підхід, відповідно до якого діє принцип відкритості «за замовчуванням», який полягає у забезпеченні оприлюднення розпорядниками усієї публічної інформації у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні, крім інформації, яка законом віднесена до інформації з обмеженим доступом, а також інформації, яка не підлягає оприлюдненню згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів… Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. У практиці Європейського суду з прав людини склався усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції (наприклад, рішення ЄСПЛ від 10 липня 2006 року у справі «Співдружність матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія» (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic), заява № 19101/03; від 14 квітня 2009 року у справі «Угорське об`єднання громадських свобод проти Угорщини» (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary), заява № 37374/05; від 26 травня 2009 року у справі «Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), заява № 31475/05. У рішенні від 08 листопада 2016 року у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика Палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах, спір в яких стосувався права особи на доступ до публічної інформації, та виокремила такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій дає змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості «сторожового пса» демократії); 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію). Наведений підхід Європейського суду з прав людини вартий особливої уваги також і в контексті оцінки запитувача інформації для обґрунтування належності позивача та встановлення факту порушення його права на доступ до публічної інформації. Тож, для надання відповіді на питання щодо (не)правомірності бездіяльності Етичної ради з неоприлюднення спірної інформації необхідно проаналізувати норми Положення, а також Закону України «Про доступ до публічної інформації». Перш ніж перейти до розвязання вказаного питання по суті, варто надати оцінку доводам сторони відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі. Так, Етична рада у поданому відзиві вказує, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цій справі, адже без належної правової підстави діє від імені та в інтересах Громадської організації «Фундація Деюре», а її особисте право та інтерес бездіяльністю (діями) Етичної ради не порушено. З цим доводом Суд не може погодитися, адже цей позов ОСОБА_1 подавала не як представник Громадської організації «Фундація Деюре», а виключно від свого імені. Більше того, про факт можливого порушення її інтересу свідчить також те, що Етичною радою на запит позивачки не було оприлюднено набори даних у формі відкритих даних, що і є предметом цього позову. Насамкінець, за запропонованого ЄСПЛ підходу до питання правомірності обмеження доступу до публічної інформації, належної оцінки потребує, зокрема, роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій дає змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості як «сторожового пса» демократії). За висновком Суду щодо ролі ОСОБА_1 у процесі функціонування інформаційного поля суспільства, очевидною вбачається її активна діяльність як громадської активістки, тобто між запитуваною інформацією та діяльністю позивачки у сфері інформації прослідковується чітка кореляція, а тому Суд погоджується з тезою ОСОБА_1 , що питання (не)правомірності обмеження Етичною радою доступу до оприлюднення запитуваної інформації у формі відкритих даних прямо впливає на професійну діяльність ОСОБА_1 . З огляду на це, Суд відхиляє доводи Етичної ради стосовно відсутності порушеного права позивачки у цьому спорі, адже, як обґрунтувала ОСОБА_1 , запитувана нею інформація містить необхідні їй данні, використовувані у її професійній діяльності як громадського діяча, а безпідставне, на її переконання, обмеження у доступі до неї негативно впливає як на якість її роботи, так і на рівень інформованості суспільства вцілому. Тож, Суд погоджується із доводами ОСОБА_1 стосовно безпідставності аргументів Етичної ради про її неналежні представницькі повноваження щодо Громадської організації «Фундація ДЕЮРЕ», адже матеріалами справи та поясненнями, наданими у судовому засіданні її учасниками, чітко вбачається чітка кореляція між правом, яке позивачка вбачає порушеним, та бездіяльністю відповідачів, яка є предметом цього позову. Переходячи до вирішення ключового питання цієї справи - про (не)правомірність бездіяльності Етичної ради щодо неоприлюднення спірної інформації у формі відкритих даних, Суд зазначає про таке. Так, як уже зазначалося, згідно зі статтею 10-1 Закону № 2939-VI, публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному вебпорталі відкритих даних та на своїх вебсайтах. Публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого вільного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов`язковим посиланням на джерело отримання такої інформації. Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. Одночасно до такого переліку Кабінет Міністрів України обов`язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом. Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування. Отже, Кабінет Міністрів України наділений спеціальним Законом № 2939-VI повноваженнями визначити перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Так, на виконання положень статті 10-1 Закону № 2939-VI, а також згаданої Міжнародної хартії відкритих даних, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі - Положення № 835), яке визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних. Аналіз змісту указаного Положення №835 дозволяє констатувати, що указаним підзаконним актом до кола розпорядників публічної інформації віднесена, зокрема, Вища рада правосуддя, а тому зобовязана оприлюднювати набори даних, а саме: рішення Вищої ради правосуддя, в тому числі її органів (з фіксацією поіменного голосування, крім проведення таємного голосування на підставі Закону України "Про Вищу раду правосуддя"); проєкти порядків денних засідань Вищої ради правосуддя (та її дисциплінарних палат); інформація щодо автоматизованого розподілу дисциплінарних скарг між членами Вищої ради правосуддя; інформація про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; реєстр повідомлень суддів про втручання у здійснення правосуддя. Водночас ДСА України також віднесена до указаних субєктів та на неї покладено зобовязання щодо оприлюднення такої інформації, зокрема: реквізити для сплати судового збору; Єдиний державний реєстр судових рішень; судова статистика (річні звіти про здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами); перелік судів із зазначенням коду згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження та адрес електронної пошти; інформація щодо стадії розгляду судових справ; список судових справ, призначених до розгляду; відомості про справи про банкрутство; протоколи автоматизованого розподілу судових справ між суддями. Водночас указаним Переліком такий субєкт як Етична рада не передбачений взагалі, і, як наслідок, не передбачений перелік інформації, якій належить оприлюднювати у контексті її діяльності в силу закону. До того ж варто зауважити, що частина перша статті 13 Закону № 2939-VI встановлює, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Частиною другою цієї статті визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Частиною ж третьою цього закону встановлено, що на розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами. Відтак, з аналізу частини третьої статті 13 цього Закону висновується, що обов`язок щодо оприлюднення інформації у формі відкритих даних розповсюджується лише на розпорядників інформації, визначених у пунктах 1 та частково у пункті 5 частини першої вказаної статті, а саме: на суб`єктів владних повноважень - органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання та державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, а також на суб`єктів господарювання, які володіють інформацією, визначеною у частині другій цієї статті. На всіх інших розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами. Отже, у цій справі Суд має проаналізувати чи відноситься Етична Рада до розпорядників інформації, визначених у пунктах 1 та частково у пункті 5 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, які мають обов`язок щодо оприлюднення інформації у формі відкритих даних. У досліджуваному контексті варто зауважити про таке. Частина перша статті 9-1 Закон №1798-VIII визначає, що Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності. Частина двадцять четверта статті 10 вказаного Закону визначає, що члени Етичної ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах і на час роботи в Етичній раді звільняються від виконання службових обов`язків за основним місцем роботи із збереженням середньої заробітної плати. Основним напрямком роботи Етичної Ради згідно положень Закону є проведення відбору кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя. Для реалізації цього повноваження Етична рада проводить відбір кандидатів на посади члена Вищої ради правосуддя у два етапи: 1) проведення відбору кандидатів за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і відповідної інформації з відкритих джерел та формування списку кандидатів, допущених до співбесіди; 2) проведення співбесіди з відібраними кандидатами та визначення списку кандидатів для рекомендації органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя (частина чотирнадцята статті 9-1 Закону). Частина пятнадцята статті 9-1 Закону визначає, що якщо кількість відібраних Етичною радою кандидатів, які відповідають критеріям професійної етики та доброчесності, на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя є меншою за кількість кандидатів, передбачену частиною чотирнадцятою цієї статті, Етична рада повідомляє суб`єкта призначення (обрання) про необхідність проведення нового конкурсу. Частина вісімнадцята вказаної статті визначає, що Етична рада для перевірки кандидата на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності застосовує зазначені показники таким чином: 1) оцінювання відповідності показникам спирається на інформацію без часових або територіальних обмежень; 2) кандидат не відповідає показнику в разі доведення невідповідності або наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності; 3) будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу щодо професійної етики та доброчесності кандидата не є наперед визначальними та обов`язковими для Етичної ради. Рішення Етичної ради вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало щонайменше чотири члени Етичної ради (частина дев`ятнадцята статті 9-1 Закону). Частина двадцята статті 9-1 Закону визначає, що Етична рада для здійснення своїх повноважень: 1) розробляє, затверджує та оприлюднює регламент роботи Етичної ради; 2) розробляє, затверджує та оприлюднює методологію оцінювання відповідності кандидата на зайняття посади члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, показники відповідності критеріям такого оцінювання та засоби їх встановлення; 3) розглядає, вивчає та аналізує документи кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, надіслані до Етичної ради; 4) збирає, перевіряє та аналізує інформацію про кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, у тому числі конфіденційну інформацію з персональними даними, отриману від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, необхідну для здійснення повноважень Етичної ради; 5) має право звертатися до кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, їх посадових осіб, будь-яких юридичних осіб щодо надання пояснень, документів чи інформації з метою перевірки кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя. Орган або особа, яка отримала запит Етичної ради, зобов`язані протягом десяти календарних днів з дня його отримання надати необхідні пояснення, інформацію та/або відповідні документи (їх копії); 6) формує список кандидатів для проходження співбесіди за результатами розгляду поданих кандидатами документів, результатів спеціальної перевірки і аналізу відповідної інформації з відкритих джерел; 7) проводить співбесіди з відібраними кандидатами; 8) ухвалює та оприлюднює на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя обґрунтований висновок щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складає та оприлюднює список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя; 9) надсилає органу, що обирає (призначає) члена Вищої ради правосуддя, висновок щодо кожного кандидата та список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя. Зазначений список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Системний аналіз наведених законодавчих положень, які регламентують суть, обсяг та результат здійснення повноважень Етичної ради, дає змогу дійти обґрунтованого висновку, що цей орган здійснює ряд функцій та приймає рішення, які за своєю суттю не є такими, які містять ознаки обовязковості. Так, законодавець визначив Етичну раду як орган, який діє на громадських засадах, та наділив його обсягом повноважень, у процесі реалізації яких, Етична рада лише формує список кандидатів, які відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, а вже субєкт призначення із «допущених» претендентів обирає члена ВРП за своєю квотою. Реалізація повноважень Етичної ради, зокрема, в аспекті недопущення того чи іншого кандидата до названого списку, через невідповідність його знову ж таки за компетентною оцінкою членів Етичної ради, критеріям доброчесності та професійної етики, все ж не наділяє цей орган ознаками владно-управлінських функцій, і, як наслідок, його рішення не є остаточними. На підсилення вказаної тези слугують дотичні висновки Великої Палати Верховного Суду в аспекті процесуальної неможливості оскаржити висновок Етичної ради. Так, у постанові від 23 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Етична рада є допоміжним органом, який сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата саме на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Отже обставини та висновки про невідповідність або наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності особи станом на конкретний момент певним особливим спеціальним вимогам, які висуваються до нього як кандидата на посаду члена ВРП, викладені в рішенні Етичної ради, ухваленому за результатами проведеного оцінювання, не мають преюдиційного характеру під час майбутньої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо. Оскаржуване рішення Етичної ради не може впливати на гарантії справедливого процесу проведення компетентним органом відбору, конкурсу, оцінювання тощо, у якому особа братиме участь у майбутньому, як і не позбавляє права на ефективні засоби правового захисту у випадку його порушення цим органом. У постанові від 07 листопада 2024 року у справі №990/231/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої попередні позиції щодо відсутності у Етичної ради статуса субєкта владних повноважень та неефективності способу захисту права особи шляхом оскарження висновку Етичної ради до суду. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення) - суб`єктами обрання (призначення) членів Ради згідно зі статтею 131 Конституції України. Відповідно таке рішення суб`єкта обрання чи призначення на посаду члена ВРП має правове значення винятково для особи, щодо якої воно постановлене, і може бути оскаржено в судовому порядку лише такою особою. Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду. Спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Ради критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (як-от, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада в таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено пунктом 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 1635-IX і пунктом 3 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 1635-IX. Отже, такий орган не відповідає ознакам суб`єкта владних повноважень у його прийнятому та класичному розумінні, адже його специфіка обумовлена самою суттю повноважень, які хоча і мають широке коло впливу та відіграють суттєву роль у процесах формування органів державної влади, все ж не наділяє вказаний орган статусом субєкта владних повноважень у розумінні КАС України. Тож, не можливо говорити про відповідність, зокрема, Етичної ради поняттю суб`єкта владних повноважень, тобто органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, органу влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання, у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». З огляду на наведене, доцільним є також висновок про неможливість віднесення Етичної ради і до державних/комунальних підприємств або державних/комунальних організацій, що мають на меті одержання прибутку, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді. Отож, оскільки, Етична рада не належить ані до суб`єктів владних повноважень - органів державної влади, інших державні органи, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання, ані додержавних/комунальних підприємств або державних/комунальних організацій, що мають на меті одержання прибутку, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, послідовним вбачається висновок про відсутність у Етичної раді обов`язку щодо оприлюднення інформації у формі відкритих даних на офіційному вебсайті. Водночас вказане не позбавляє Етичну Раду права надавати відповідь на звернення в порядку доступу до публічної інформації за встановленою Законом процедурою в індивідуальному порядку. Варто наголосити, що сутність повноважень органів судової гілки влади лежить у площині правозастосування, тоді як встановлення норм права як правил поведінки субєктів релевантних правовідносин належить виключно до компетенції законодавця. До того ж, зауважимо, що свавільне тлумачення законодавчих норм у досліджуваному аспекті може призвести до ще більших порушень субєктами правовідносини з публічної інформації. Законодавство щодо питання регулювання публічної інформації є досить чітким, послідовним та конкретизованим, а тому широке тлумачення його змісту, без кореляції до нормативних положень, призведе до порушення одного з принципів адміністративно-правових відносин як-то пропорційність, тобто розумного балансу між публічним та приватним інтересами. Варто також зауважити, що оскільки Етична рада не є суб`єктом владних повноважень, а має дещо змішаний, з точки зору публічного адміністрування, статус, її організаційно-технічне забезпечення здійснює ДСА України в силу частини двадцять другої статті 9-1 Закону №1798-VIII. Указаній нормі кореспондує положення пункту 1.4 Регламенту Етичної ради, відповідно до якого організаційно-технічне забезпечення діяльності Ради здійснює ДСА України. Згідно з наказом ДСА України від 23 листопада 2021 року №389 (зміни до якого внесено наказом від 16 березня 2023 року №134), за своєчасне та оперативне розміщення інформації про діяльність Етичної ради на офіційному веб порталі судової влади України відповідає Управління забезпечення діяльності керівництва ДСА України. Проте, встановивши за наслідками судового розгляду цієї справи відсутність у Етичної ради обовязку оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті, правових підстав для зобовязання ДСА України здійснювати розміщення відповідної інформації також не вбачається. Присутність субєкта владних повноважень у спірних правовідносинах є передумовою судового захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб (частина перша статті 2 КАС України). З огляду на висновок Суду про відсутність у Етичної ради обовязку з оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних на офіційному вебсайті, Суд дійшов висновку про відсутність за такої умови самого факту протиправної бездіяльності останньої щодо нездійснення оприлюднення наборів даних у формі відкритих даних на офіційному вебсайті, яка є предметом цього позову. Тож, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Судові витрати Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 22, 30, 139, 241-243, 246, 262, 266 КАС України, Суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складений 28 квітня 2025 року. …………………………… ……………………………. ……………………………. ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк М.В. Білак А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська, Судді Верховного Суду