Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/3634/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 квітня 2025 року м. Чернівці справа № 713/3634/24 провадження № 22-ц/822/297/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю. секретар Скулеба А. І. позивач ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , малолітній ОСОБА_5 , малолітній ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виконавчий комітет Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, виконавчий комітет Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області як органи опіки та піклування апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2025 року головуючий в суді першої інстанції суддя Пилип`юк І. В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 малолітнього ОСОБА_5 , малолітнього ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 , про встановлення факту, що має юридичне значення. Просила суд, встановити факт постійного спільного проживання однією сім`єю разом з рідним братом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з жовтня 2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позовна заява мотивована тим, що з 2003 року позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 та переїхала проживати в його будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що до 2004 року з рідним братом ОСОБА_7 проживали разом з батьками у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У 2004 році її брат ОСОБА_7 уклав шлюб зі ОСОБА_3 і вони проживали в будинку батьків. У 2016 році ОСОБА_7 та ОСОБА_3 шлюб розірвали. У 2009 році померли батько ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 . Після їх смерті ОСОБА_7 залишився проживати у вищевказаному будинку. Зазначає, що оскільки будинок батьків потребував капітального ремонту, а власного житла брат не мав і не працював, то з чоловіком запропонували переїхати жити до них. ОСОБА_7 погодився і з жовтня 2019 року стали постійно проживали разом, вели спільне господарство, вирощували велику рогату худобу, заготовляли сіно для худоби. Кожен рік продавали молодняк і за виручені кошти купували корми для худоби та необхідні для господарства речі. Купували дрова та сплачували за комунальні послуги. У них був спільний сімейний бюджет, який складався з їх зароблених грошей, а також отриманих від господарської діяльності. Разом обробляли присадибні ділянки, вирощували овочі, які використовували для власних потреб, а частину продавали. Разом святкували релігійні свята, особисті дати та іменини. Брат був хрещеним батьком її дітей. Тобто, вони стали однією сім`єю, внаслідок чого у них виникли взаємні права та обов`язки. У 2022 році ОСОБА_7 уклав контракт для проходження служби у Збройних Силах України, і з того часу постійно перебував на військовій службі аж до дня загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказує, що у період з березня по липень 2022 року ОСОБА_7 постійно висилав гроші на придбання продуктів харчування, одягу, предметів першої необхідності, ремонт її будинку. За отримані кошти зробила ремонт в його кімнаті, замінила двері в будинку, провела ремонт водопроводу та водовідведення, купили кахель і у будинку батьків збудували нові печі, поміняли вікна, встановили вхідні двері, викопали та облаштували криницю. Отже, у них фактично був спільний сімейний бюджет, практично всі зароблені гроші ОСОБА_7 висилав ОСОБА_1 , а вона за погодженням з ним витрачала їх на придбання будівельних матеріалів, які використовувалися на ремонту будинків. ОСОБА_7 загинув під час виконання бойових завдань, внаслідок поранення несумісного з життям. Після смерті брата вона здійснила його поховання. Тому вважає, що вона як член сім`ї загиблого військовослужбовця має право на отримання одноразової грошової допомоги. Саме з метою підтвердження та реалізації зазначеного права ОСОБА_1 звернулася до суду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду, мотивоване тим, що позивачкою ОСОБА_1 не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували існування визначених нормами матеріального права умов, які б давали підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю, а саме: ведення спільного господарства позивачки та її брата ОСОБА_7 протягом тривалого часу до його загибелі, наявності у них спільного бюджету (спільного придбання нерухомого чи рухомого майна, сплати спільних рахунків, понесення інших витрат в інтересах сім`ї, тощо) та побуту, взаємних прав та обов`язків та інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами саме у період часу, що передував його загибелі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції не надав належну оцінку письмовим доказам, а саме: актам, які складалися підчас виїзду за місцем проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 , комісією в складі ОСОБА_11 депутата Берегометської селищної ради, ОСОБА_12 начальника відділу соціальної сфери Берегометської селищної ради, Старости Мигівського старостинського округу ОСОБА_13 в присутності сусідів, які в подальшому були допитані в якості свідків під присягою в судовому засіданні і підтвердили той факт, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 , разом вели спільне господарство у них був спільний сімейний бюджет. В подальшому вказані акти були затверджені підписом селищного голови та завірені гербовою печаттю. Звертає увагу на те, що відповідачі у справі ОСОБА_2 , представник малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вже давно отримали належну їм частину одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із загибеллю батька, а ОСОБА_3 готує документи на отриманні виплат, тому право останніх не може бути порушено. Так, одразу після отримання заяв на виплату матеріальної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено розподіл суми матеріальної допомоги на рівні частини кожному та в подальшому виплати проводили після подачі всього пакету документів. А позивачці виплату «заморозили» тому, що для отримання виплати необхідно встановити факт постійного спільного проживання однією сім`єю разом із рідним братом ОСОБА_7 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 29 січня 2025 року без змін. Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в селі Мигове Вижницького району Чернівецької області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 17). З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31 травня 1986 року, вбачається, що батьками ОСОБА_14 зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (том 1, а.с. 18). З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 зареєстровано шлюб 23 жовтня 2003 року (том 1, а.с. 19). З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11 березня 1988 року, вбачається, що батьками ОСОБА_7 зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (том 1, а.с. 20). Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 01 серпня 2022 року серії НОМЕР_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с .21). Згідно з копії свідоцтва про смерть від 05 жовтня 2009 року серії НОМЕР_6 , ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (том 1 а.с. 22). Згідно з копії свідоцтва про смерть від 09 жовтня 2019 року серії НОМЕР_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (том 1, а.с. 23). Відповідно до копії виписки по окремим надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ) за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року, вбачається, що на її рахунок надходили від відправника ОСОБА_7 наступні грошові кошти: 07 квітня 2022 року в сумі 10 000,06 грн; 12 квітня 2022 року в сумі 79 999,01 грн; 20 травня 2022 року в сумі 20 005,00 грн; 30 травня 2022 року в сумі 1 004,95 грн; 23 червня 2022 року в сумі 64 975,00 грн; 24 червня 2022 року в сумі 20 000,00 грн, коментар до платежу: аліменти; 16 липня 2022 року в сумі 3701,40 грн, коментар до платежу: аліменти; 17 липня 2022 року в сумі 2000,94 грн, коментар до платежу: аліменти; 30 липня 2022 року в сумі 2288,50 грн; 16 серпня 2022 року в сумі 90,00 грн., коментар до платежу: аліменти (том 1, а.с. 24). Згідно з довідкою Берегометської селищної ради від 30 листопада 2022 року №3311, ОСОБА_1 здійснила поховання брата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Верхній Салтів Чугуївського району Харківської області, актовий запис №159 від 01 серпня 2022 року і похований в селі Мигове Вижницького району (том 1, а.с. 25-26). Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 19 вересня 2023 року проведено комісією в складі ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в присутності сусідів, які підтвердили факт того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 27). Копією лікарського свідоцтва про смерть від 25 липня 2022 року №10-12/1998-е/22 та довідкою про причину смерті від 25 липня 2022 року №10-12/1998-е/22, підтверджено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 28-29). Згідно копії сповіщення сім`ї від 25 липня 2022 року №32, вбачається, що ОСОБА_1 сповістили, що її брат, сержант ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойових завдань внаслідок отримання поранення, несумісного з життям (том 1, а.с. 30). Наказом командира військової частини НОМЕР_10 (з основної діяльності) від 03 серпня 2022 року №1269 «Про результати службового розслідування», яким наказує: 1.1 відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, виключено командира відділення 3 зенітного ракетного взводу 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону старшого сержанта ОСОБА_7 зі списків особового складу військової частини та ЗСУ у зв`язку зі смертю, внаслідок захисту Батьківщини, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с. 32-33). Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13 серпня 2023 року №7898 ОСОБА_1 повідомлено, що: без надання документів, які відповідно до СК України підтверджують, що Ви були членами сім`ї загиблого старшого сержанта ОСОБА_7 (посвідчення «член сім`ї загиблого» або судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на його утриманні відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неможливо встановити право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України віч 28.02.2022 №168) (том 1, а.с. 34). Відповідно до копій накладних 02 серпня 2023 року №166, виданих ПП ОСОБА_21 на ім`я ОСОБА_1 вбачається придбання харчових продуктів на суму 4461,00 грн; накладної №163, про придбання харчових продуктів на суму 10261,00 грн; накладної №135, про придбання харчових продуктів на суму 9656,00 грн; накладної №148, про придбання харчових продуктів на суму 16121,00 грн; (том 1 а.с. 35-36). Згідно копії рахунку-фактури від 23 червня 2022 року, ОСОБА_1 замовила: міжкімнатні двері 900х2000 - 2 шт., 800х2000 - 1 шт., 400х2000 - 1 шт., коробка телескоп - 8 шт., телескоп - 16 шт., добір 20 - 8 шт., ручка 10.045 - 3 шт., петлі - 12 шт., ключ і вороток - 2 шт., шпінгалети - 2 шт. До оплати 37000,00 грн, з них аванс - 20000,00 грн, залишок боргу - 17000,00 грн, монтажні послуги - 4720,00 грн, до сплати з послугами - 21720,00 грн (том 1, а.с.37). Відповідно до копії довідки від 10 жовтня 2024 року №02-1441, виданої Мигівським старостинським округом № 2 Берегометської селищної ради, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 68). Згідно з актом обстеження з метою надання інформації у зв`язку з наданням правової допомоги ОСОБА_1 , затвердженим 18 жовтня 2024 року головою Берегометської селищної ради, комісією проведено обстеження господарства в АДРЕСА_1 , та встановлено зі слів сусідів, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з 2019 року більше п`яти років проживали разом сім`єю, вели спільне господарство, разом вирощували велику рогату худобу ( ОСОБА_15 випасав її), разом заготовляли сіно для худоби, кожен рік продавали молодняк і за виручені кошти купували корми для худоби та необхідні для господарства речі, купували дрова та сплачували за електроенергію та газ (том 1, а.с. 69-70). Відповідно до копії господарської книги за 1986-2005 роки у господарстві, головою якого був ОСОБА_9 були зареєстровані та проживали: дружина - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дочка - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; внук - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (том 1, а.с. 89-96). Згідно з виписки про надходження по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ) за період з 01 березня 2022 року - 31 липня 2023 року, на її рахунок надходили від відправника ОСОБА_7 кошти: 07 квітня 2022 року в сумі 10000,06 грн; 12 квітня 2022 року в сумі 79999,01 грн; 20 травня 2022 року в сумі 20005,00 грн; 30 травня 2022 року в сумі 1004,95 грн; 23 червня 2022 року в сумі 64975,00 грн; 24 червня 2022 року в сумі 20000,00 грн; 16 липня 2022 року в сумі 3701,40 грн; 17 липня 2022 року в сумі 2000,94 грн; 30 липня 2022 року в сумі 2288,50 грн (том 1, а.с. 97-98). Відповідно до копії довідки ІНФОРМАЦІЯ_12 №248 від 27 травня 2024 року, встановлено, що учасник бойових дій ОСОБА_7 проходив строкову військову службу в період з 25 листопада 1998 року до 10 травня 2000 року. Проходив військову службу по мобілізації в період з 30 серпня 2014 року до 08 вересня 2015 року. Проходив військову службу за контрактом в період з 25 лютого 2016 року до 27 червня 2018 року. Приймав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей у період: з 04 листопада 2014 року до 04 лютого 2015 року; з 12 квітня 2015 року до 02 червня 2015 року; з 03 червня 2015 року до 08 вересня 2015 року. З 24 лютого призваний до ЗСУ на військову службу по мобілізації в період з 24 лютого 2022 року до 24 липня 2022 року. Приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у період: з 04 березня 2022 року до 31 травня 2022 року; з 01 липня 2022 року до 24 липня 2022 року (том 1 а.с. 102). З копії свідоцтва від 16 вересня 2015 року про народження серії НОМЕР_11 , яке видане повторно, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_13 народився ОСОБА_5 , батьками якого зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_17 (том 1, а.с. 141). З копії свідоцтва про народження від 11 липня 2016 року серії НОМЕР_12 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_14 народився ОСОБА_6 , батьками якого зазначені ОСОБА_7 та ОСОБА_17 (том 1, а.с. 142). Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_13 від 13 листопада 2020 року, вбачається, що 13 листопада 2020 року ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 змінив ім`я на ОСОБА_2 (том 1 а.с. 174). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних праві та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Як вбачається зі змісту позовної заяви позов у справі пред`явлений до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що саме до цих відповідачів вирішено спір у справі. Щодо вирішення позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року в справі № 755/10537/21 вказано, що: «належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку. Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. В свою чергу, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві (див. постанову Верховного Суду 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18). Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункти 40, 41). Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2). Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 1, 2 статті 264 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК України). У справі, що переглядається позивачка звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак їй було повідомлено, що стосовно ОСОБА_1 судом не встановлено факт, що має юридичне значення, тобто не встановлювався факт проживання однією сім`єю з громадянином ОСОБА_7 , ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків, а поданими документами не підтверджено її статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. За змістом пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно з підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975) визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст). У пункті 5 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, зокрема, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. У пункті 10 Порядку № 975 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік документів, які члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів. Аналіз правових норм Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Як встановлено судами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є членами сім`ї ОСОБА_7 та не підтвердили права на призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_7 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 внаслідок його пред`явлення до неналежних відповідачів. В свою чергу, у ході судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , малолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали одноразову грошову допомогу як члени сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_7 , а тому є належними відповідачами у справі. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте помилився з мотивами такої відмови, оскільки в задоволенні такого позову слід відмовити виключно у зв`язку з тим, що він пред`явлений до неналежних відповідачів. Щодо вирішення позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_5 , малолітнього ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 . Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99). Так, згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха, опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Велика Палата Верховного Суду раніше вже зробила висновок, що позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, лише у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункти 41-42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц). У цій справі позивачка просила суд встановити факт постійного спільного проживання однією сім`єю разом з рідним братом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з жовтня 2019 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини (див. постанову Верховного Суду від 15 серпня 2020 року у справі № 588/350/15). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_5 , малолітнього ОСОБА_6 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 , про встановлення відповідного факту, оскільки такий факт не був доведений належними доказами. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції: - позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_7 рідні сестра і брат. Їх батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а мати ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 ; - з 23 жовтня 2003 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 ; - ОСОБА_1 перебуває на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_7 перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_7 мав трьох дітей - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 від шлюбу із ОСОБА_19 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , від шлюбних відносин без реєстрації шлюбу з ОСОБА_20 ; - ОСОБА_7 був військовослужбовцем та проходив військову службу: по мобілізації в період з 30 серпня 2014 року до 08 вересня 2015 року; за контрактом в період з 25 лютого 2016 року до 27 червня 2018 року; на навчальних зборах з 31 січня 2022 року терміном 30 діб; по мобілізації в період з 24 лютого 2022 року до 24 липня 2022 року; - ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання ним обов`язків військової служби; - ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено ОСОБА_1 , що для віднесення її до кола осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ мають право на отримання одноразової грошової допомоги, їй необхідно надати рішення суду, яким встановлено факт того, що вона була членом сім`ї загиблого ОСОБА_7 . Колегія суддів виходить з того, що: 1) під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання осіб за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи); 2) спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення особами спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного/надання взаємної допомоги тощо. 3) під правами та обов`язками, притаманним членам сім`ї слід віднести реалізацію особами, які її складають, здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов`язків, що тісно пов`язані з цими особами, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (статті 15, 16 СК України). При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри». За встановлених судами фактичних обставин справи проживання ОСОБА_7 у будинку сестри ОСОБА_1 обумовлене необхідністю проведення ремонтних робіт у житловому будинку за зареєстрованим місцем проживання покійного ОСОБА_7 та не свідчить про сприйняття останнім такого місця проживання як свого основного. Проведення ремонтних робіт позивачкою у будинку, в якому був зареєстрований ОСОБА_7 , за кошти, які він перераховував на картковий рахунок сестри ОСОБА_1 , свідчать на користь відповідної обставини. Окрім цього перерахування ОСОБА_7 не є беззаперечним доказом наявності спільного бюджету із позивачкою. Як вбачається із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 окремі транзакції по перерахунку грошових коштів були здійсненні із зазначенням призначення платежу, зокрема на сплату її братом аліментів. Також позивачка підтвердила, що частина перерахованих коштів спрямована не ремонт будинку за зареєстрованим місцем проживання покійного ОСОБА_7 . Зазначені обставини вказують на те, що позивачка не розпоряджалася перерахованими її братом коштами на власний розсуд, для таких відносин характерним є вчинення позивачкою дій у зв`язку з виконанням доручення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недостовірності наданих на підтвердження позовних вимог довідок та актів обстеження матеріально-побутових умов, оскільки останні складені органом місцевого самоврядування «зі слів» позивачки та вже після загибелі її брата. Вказуючи на наявність спільних із ОСОБА_7 сімейних прав та обов`язків, позивачка втім не наводила зміст цих взаємних прав та обов`язків як таких, що тісно пов`язані з ними, і в зв`язку з цим не могли бути перекладені на іншу особу. З урахування вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачкою не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували існування визначених наведеними нормами матеріального права умов, які б давали підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю, а саме: ведення спільного господарства позивачки та її брата ОСОБА_7 протягом тривалого часу до його загибелі, наявності у них спільного бюджету (спільного придбання нерухомого чи рухомого майна, сплати спільних рахунків, понесення інших витрат в інтересах сім`ї, тощо) та побуту, взаємних прав та обов`язків та інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних відносин між особами саме у період часу, що передував його загибелі. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів у справі. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення підлягає залишенню без змін. Щодо розподілу судових витрат З огляду на висновок Чернівецького апеляційного суду про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції із залишенням без змін його резолютивної частини, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Аналогічної позиції щодо розподілу судових витрат у випадку зміни мотивувальної частини оскаржених судових рішень із залишенням без змін їх резолютивних частин дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 916/22721/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 910/11212/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 912/2730/18, 25 червня 2020 року у справі № 908/299/18, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/3146/17. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити мотивувальну частину рішення Вижницького районного суду міста Чернівці від 29 січня 2025 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , виклавши її в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28 квітня 2025 року. Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК Судді : Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА