Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/2288/24

Справа № 734/2288/24 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В. Провадження № 33/4823/291/25 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю захисника адвоката Хуторненка І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Хуторненка І.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року, - В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , військовослужбовець, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Як встановив суд, 05 травня 2024 року, о 23 год. 58 хв., на 74 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (М-01) у с. Єрків, Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A4, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд зі згоди водія ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу Drager ARHE 0221, результат огляду 0.56 проміле (з результатами цього огляду водій ОСОБА_1 не погодився). Огляд зі згоди водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проведений у КНП «Козелецька ЛІЛ», що підтверджується висновком № 17 від 06 травня 2024 року. Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат Хуторненко І.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі у зв`язку з вчиненням дій його довірителем у стані крайньої необхідності. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і був вимушений сісти за кермо транспортного засобу, у зв`язку із необхідністю виконання розпорядження командування при виконанні бойового завдання та безпосередньо дій, направлених на захист України, але керуючись наказом командира не мав права на розголошення інформації працівникам поліції. При цьому, на думку апелянта, процедура проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння була порушена. Ставить під сумнів отриманий результат огляду за допомогою самого приладу «Драгер», який не містить дати останнього калібрування та посилається на відсутність у матеріалах справи самого сертифікату даного приладу. Вказує, що направлення на огляд водія на стан сп`яніння взагалі не складалось, відеозапис працівників поліції не є безперервним та не відображає усіх обставин даної події, в тому числі, не містить факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушень Правил дорожнього руху. Також, зазначає, що працівниками поліції останньому не були роз`яснені процесуальні права та не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом. Окрім цього, звертає увагу на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи, всупереч вимог ст. 268 КУпАП, було здійснено без його безпосередньої участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події. За вказаних підстав, вважає, що його підзахисного було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, за обставин наведених у протоколі. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №884317 від 06.05.2024 року, ОСОБА_1 05 травня 2024 року, о 23 год. 58 хв., на 74 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі (М-01) у с. Єрків, Чернігівського району, Чернігівської області, керував транспортним засобом Audi A4, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд зі згоди водія ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу Drager ARHE 0221, результат огляду 0.56 проміле (з результатами цього огляду водій ОСОБА_1 не погодився). Огляд зі згоди водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проведений у КНП «Козелецька ЛІЛ», що підтверджується висновком № 17 від 06 травня 2024 року (а.с.5). Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Драгер», результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 0,56 проміле (а.с.10). Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №17 від 06.05.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.8). Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому, з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи інспектора патрульної поліції. В матеріалах справи наявний диск із відеозаписами події за участі ОСОБА_1 , зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що відеозаписами не встановлено сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то вони є необґрунтованими, оскільки як видно з даних відеозаписів (СIір-1), після повної зупинки транспортного засобу марки Audi A4, н.з. НОМЕР_1 , з нього ніхто не виходив, а до місця водія одразу підійшов працівник поліції і саме за кермом перебував ОСОБА_1 , який будь-яких зауважень з приводу того, що він знаходився за кермом транспортного засобу не висловлював, в тому числі і не зазначав, що автомобілем керувала інша особа, а він був у якості пасажира, лише вказував, що повертався із товаришем додому. Також, згода ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння також побічно підтверджує той факт, що останній перебував за кермом транспортного засобу та як водій погодився пройти такий огляд. При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, що має місце на відеозаписах працівника поліції, і останньому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат позитивний - 0,56 проміле, але з таким результатом огляду він не погодився і його доставлено до закладу охорони здоров`я для проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння, де було проведено відповідний огляд, у тому числі і за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою. Зокрема, з наданих суду матеріалів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у встановленому Законом порядку. Дані обставини підтверджуються актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, протоколом про адміністративне правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 . Огляд останнього на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичній установі, яка входить до переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 не наполягав на проходженні огляду в іншому медичному закладі, чи мав сумніви у професійності та кваліфікації лікаря, яка проводила огляд та склала медичний висновок. Також, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 або його захисник звертались зі скаргами до керівництва медичної установи на дії медичних працівників щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та заповнення медичних документів, а також до правоохоронних органів з відповідною заявою чи скаргою про перевищення лікарем своїх службових повноважень, що свідчить про належно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп`яніння і дає підстави для відхилення доводів апеляційної скарги. Щодо доводів захисника про те, що працівниками поліції були грубо порушені права ОСОБА_1 , передбачені ст. 268 КУпАП, а саме - право на захист, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Наданими відеозаписами зафіксований факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (СIір-5 01:06:57), про що також має місце відмітка у протоколі, що свідчить про те, що останньому були роз`яснені його права та обов`язки, і це дає підстави визнати доводи апелянта, в цій частині, надуманими. Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Стосовно тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено належним чином від керування транспортним засобом, то матеріалами справи встановлено, що останній, як особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, був відсторонений від нього, транспортний засіб залишено без порушень Правил дорожнього руху, що має місце у рапорті працівника поліції та на відеозаписі (а.с.9,11). Щодо не долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то апеляційний суд виходить з наступного. Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, виписується для закладу охорони здоров`я у разі погодження водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є підставою для проведення працівниками медичного закладу відповідного огляду. Отже, наявність чи відсутність в матеріалах справи направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння, не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Інші твердження апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, при цьому, судом першої інстанції таким твердження вже було надано відповідну належну оцінку, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять. Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто, для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Доводи захисника, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, нічим не підтверджені, а саме по собі перебування останнього на військовій службі, за відсутності відповідного наказу керівництва, не дозволяло сідати за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не зазначав, що діє в стані крайньої необхідності та взагалі відмовився надавати будь-які пояснення по суті порушення (а.с.5). Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно небезпечною дією, а тому, зазначені у апеляційній скарзі обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності. Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_1 через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Хуторненка І.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач