Постанова Одеський апеляційний суд № 1505/9007/2012

Номер провадження: 22-ц/813/2691/25 Справа № 1505/9007/2012 Головуючий у першій інстанції Прийомова О.Ю. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року по справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - В С Т А Н О В И В: Старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мотивуючи тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 248074,44 грн на користь стягувачів. В обґрунтування подання державним виконавцем вказано, що у провадженні відділу на примусовому виконанні знаходяться: - виконавчий лист №2-693 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 6 642,56 грн., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн., судові витрати в розмірі 4 906,93 грн.; - виконавчий лист №2-693 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 20 659 грн., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн.; - судовий наказ Господарського суду Одеської області від 30.03.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сервіспорторг`основного боргу в розмірі 30 620, 56 грн., пені 8 310,01 грн., штрафу в розмірі 20 352,14 грн., 3% річних в розмірі 1 866,05 грн., судовий збір в розмірі 1 222, 97 грн.; - судовий наказ від 21.03.2012 року виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі на користь заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_5 в розмірі 7 203,73 грн. та судовий збір в розмірі 53,70 грн.; - виконавчий лист виданий Одеським окружним судом Одеської області від 24.01.2012 року про стягнення з фізичної особипідприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість по прибутковому податку перед бюджетом на суму 25 675,54 грн.; - судовий наказ Господарського суду Одеської області від 03.04.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ван Прінт Експерт`суму в розмірі 10 913,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.; - виконавчий лист від 16.07.2012 року виданий Окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу на користь держави в розмірі 96 290,86 грн.; - Вимога №ф18 видана 04.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 6 631,59 грн.; - рішення №853 від 24.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 170 грн. Так, відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України Про виконавче провадження, 03.11.2011 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, з наданням боржнику строку для самостійного виконання рішення суду до 09.11.2011 року. Боржник у строк, встановлений для самостійного виконання рішення суду, не виконав. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 без вилучення паспортного документу. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, зазначив що «наявність у ОСОБА_1 невиконаних майнових зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі У країни». В той же час у даній ухвалі суд врахував положення статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» (у редакції чинній на момент ухвалення рішення), де встановлено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань. Зазначає, що станом на написання даної апеляційної скарги наявна інформація відповідно до листа Білгород-Дністровського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) від 08.10.2024 за вих. № 96135/21.3 про відсутність на примусовому виконанні у Білгород-Дністровському відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) даних виконавчих документів, що стали для суду першої інстанції підставою прийняти рішення обмежити скаржника у праві виїзду за кордон. Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 15.04.2025 року о 15:00 годині, учасники судового провадження, не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. В матеріалах справи наявна заява представника Білгород-Дністровського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) від 08.01.2025 року про розгляд справи без участі представника Відділу. При цьому, в заяві додатково повідомлено, що обставини та факти, викладенні в даній апеляційній скарзі ОСОБА_1 від 18.10.2024 року повністю відповідають дійсності. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає. Судом встановлено, з матеріалів вбачається, що провадженні відділу на примусовому виконанні знаходилось: виконавчий лист №2-693 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 6 642,56 грн., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн., судові витрати в розмірі 4 906,93 грн.; виконавчий лист №2-693 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 20 659 грн., моральну шкоду в розмірі 2 500 грн.; судовий наказ Господарського суду Одеської області від 30.03.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сервіспорторг» основного боргу в розмірі 30 620, 56 грн., пені 8 310,01 грн., штрафу в розмірі 20 352,14 грн., 3% річних в розмірі 1 866,05 грн., судовий збір в розмірі 1 222, 97 грн.; судовий наказ від 21.03.2012 року виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі на користь заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_5 в розмірі 7 203,73 грн. та судовий збір в розмірі 53,70 грн.; виконавчий лист виданий Одеським окружним судом Одеської області від 24.01.2012 року про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 податкову заборгованість по прибутковому податку перед бюджетом на суму 25 675,54 грн.; судовий наказ Господарського суду Одеської області від 03.04.2012 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ван Прінт Експерт`суму в розмірі 10 913,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.; виконавчий лист від 16.07.2012 року виданий Окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу на користь держави в розмірі 96 290,86 грн.; Вимога №ф18 видана 04.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ боргу в сумі 6 631,59 грн.; рішення №853 від 24.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 170 грн. 17.10.2012 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 248 074,44 грн. на користь стягувачів. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 без вилучення паспортного документу. Відповідно до відповіді Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) на адвокатський запит від 08.10.2024 року щодо надання інформації чи перебувають на виконанні у Відділі виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів, встановлено, що згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження у Відділі станом на 08.10.2024 відсутні на виконанні такі виконавчі документи: - виконавчий лист № 2-693, виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області: - судовий наказ, виданий 30.03.2012 року Господарським судом Одеської області; - судовий наказ, виданий 21.03.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області: - виконавчий лист, виданий 24.01.2012 року Одеським окружним судом Одеської області; - судовий наказ, виданий 03.04.2012 року Господарським судом Одеської області; - виконавчий лист, виданий 16.07.2012 року Окружним адміністративним судом; - вимога №ф18, видана 04.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі; - рішення №853, видане 24.07.2012 року УПФУ в м. Білгород-Дністровський та Білгород-Дністровському районі. Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної при кордної служби України на адвокатський запит, встановлено, що станом на 16.08.2024 року у Державній прикордонній службі України виконується ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.10.2012 у цивільній справі № 1505/9007/2012 якого суд за поданням старшого державного виконавця ВДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання виконавчих листів, про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувачів боргу у розмірі 248 074,44 грн. Колегія суддів виходить з наступного. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження». Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно пункту 5 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону (в редакції чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб) - до виконання зобов`язань. Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням. Відповідно до статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено тільки законом. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом. Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зі змінами та доповненнями), встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов`язань. Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України (в редакції Закону, чинній на день винесення оскаржуваної ухвали) встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Таким чином, порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано чинним законом на день його вирішення. Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок повністю або частково у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має можливість виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, у статті2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що, наявність у ОСОБА_1 невиконаних майнових зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України. Проте, такі висновки не відповідають обставинам справи. Звертаючись до суду з поданням, старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції обґрунтовує таке подання тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 248 074,44 грн. на користь стягувачів. При цьому, доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов`язків по сплаті боргу та його намірів ухилятися від виконання покладених на нього зобов`язань, держаним виконавцем не надано. Зважаючи на предмет розгляду даної категорії справ, саме державний виконавець зобов`язаний довести суду, з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження, необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні, оскільки сама по собі наявність в провадженні державної виконавчої служби на виконанні виконавчих листів, не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) ЄСПЛ підсумував принципи, з урахуванням яких має відбуватися оцінка правомірності вжиття заходів щодо обмеження свободи пересування особи у зв`язку з неоплаченими боргами, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, бути пропорційним меті його застосування, тобто знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом. При цьому, у п. 49 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ від 13 листопада 2003 року у справі «Напияло проти Хорватії» п. п. 78-82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (справа «Луордо проти Італії» п.96, справа «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» п. 35, справа «Рінер проти Болгарії» п. 121, справа «Стецов проти України п. 32). Отже, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції дозволяє втручатися у здійснення особою права на свободу вільного пересування лише у відповідності із законом і в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб, якщо таке втручання було пропорційним. Тобто, для втручання у право боржника на свободу вільного пересування необхідно дотриматися розумного балансу (пропорційності) між правами боржника щодо вільного пересування та правами стягувача на остаточне виконання судового рішення і його правами на борг як на його майно. Колегія судів враховує, що застосоване до ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду за межі України, продовжується більше 12 років, що є тривалим періодом обмеження, відсутність на даний час будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо боржника про стягнення грошових коштів, матеріали виконавчих проваджень знищені, у зв`язку закінченням строку зберігання, строки пред`явленні виконавчих листів спливли, а також відсутність активних дій з боку стягувачів, державної виконавчої служби щодо виконання вказаних виконавчих листів, так і заперечень про скасування відповідного обмеження. З огляду на вказані обставини, подальше існування вжитого судом обмежувального заходу буде непропорційним переслідуваній меті. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , є недостатньо обґрунтованим та передчасним, оскільки ні державним виконавцем, ні стягувачем не надано доказів свідомого ухилення боржника від виконання виконавчих листів, а подальше існування вжитого судом обмежувального заходу не може вважатися виправданим у відсутності відкритих за останні три роки виконавчих проваджень, які фактично були знищені через перебіг строку їх зберігання. За таких підстав, оскаржувана ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права і тому підлягає скасуванню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 жовтня 2012 року скасувати. Подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції про обмеження особи (боржника) ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України залишити без задоволення. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений: 25.04.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова