Постанова 4803 № 207/2341/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3554/25 Справа № 207/2341/24 Суддя у 1-й інстанції - Бушанська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря судового засідання: Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу №207/2341/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Бушанської О.В. ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, в якому просить збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 рока у справі №207/2689/19 та стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі 10 000 грн., починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 року у справі №207/2689/19 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 08 серпня 2019 року. Наразі у зв`язку із військовою агресією та введенням воєнного стану на території України позивач на даний час разом з неповнолітньою дитиною проживає у м.Бухарест та періодично приїжджає в м.Кам`янське. Витрати на утримання дитини збільшилися у зв`язку з тим, що донька вчитися в онлайн школі та КЗ СМО «Мистецька школа №6» Кам`янської міської ради, а також відвідувати навчальні курси у Румунії та спортивний клуб по класу танців. Під час приїзду до України дитина отримує лікування, яке є дуже дорогим. Аліменти, які були призначені у 2019 році жодним чином не покривають витрати на гідне життя та розвиток дитини. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину - відмовлено. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Давидова Н.О. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. В обґрунтування скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду було ухвалено з неповним встановленням обставин справи, а також судом в порушення норм процесуального права було відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, а саме: докази місця проживання та роботи відповідача. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити. Позивач, її представник та відповідач в судове засідання апеляційного суду не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 у справі №207/2689/19 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття, щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., починаючи з 08 серпня 2019 року, на користь матері ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини на користь позивача визначено судом у твердій грошовій сумі 2000 грн., позивач вважає, що з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у меншому за мінімальний розмір для дитини, встановлений ст.182 СК України, що призводить до порушення прав дитини на належне матеріальне забезпечення. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача не є підставою для задоволення вимог про збільшення розміру аліментів, оскільки сам по собі факт наявності інфляції не може бути підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а є підставою для проведення індексації розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, у порядку, передбаченому чинним законодавством. Крім того, позивачем не наведено, з відповідним наданням доказів, які зміни матеріального або сімейного стану сталися у неї (у випадку їх погіршення), також не надано доказів про поліпшення матеріального становища відповідача. Таке рішення суду на переконання колегії суддів не в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі №364/1139/19 (провадження №61-11271св20)). У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У справі, що переглядається позивач звернулась з позовом про збільшення розміру аліментів в обґрунтування якого вказала, що у зв`язку із військовою агресією та введенням воєнного стану на території України позивач на даний час разом з неповнолітньою дитиною проживає у м.Бухарест та періодично приїжджає в м.Кам`янське. Витрати на утримання дитини збільшилися у зв`язку з тим, що донька вимушена вчитися онлайн у школі та КЗ СМО «Мистецька школа №6» Кам`янської міської ради, а також відвідувати навчальні курси у Румунії та спортивний клуб по класу танців. Під час приїзду до України дитина отримує лікування. Аліменти, які були призначені у 2019 році жодним чином не покривають витрати на гідне життя та розвиток дитини. Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК. При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, окрім вищевказаних обставин, колегія судів також враховує прожитковий мінімум, встановлений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», яка визначає, що з 1 січня показник прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років 2 563 грн.; дітей віком від 6 до 18 років 3 196 грн. Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що аліменти, які сплачує позивач на підставі рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 рока у справі №207/2689/19 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. є значно меншими прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дитини. З наданих в обґрунтування своїх вимог позивачем доказів вбачається, несення ним особисто відповідних розходів на дитину, зокрема на стоматологічні послуги для дитини в розмірі 7900 грн.(а.с.32, 33), оплата навчання дитини в загальноосвітньому закладі в сумі 4800 грн. та 1200 грн. (а.с.12, 30) та спортивній секції в сумі 150 лей (а.с.16, 17), які суд першої інстанції, на переконання колегії суддів помилково, не взяв у якості доказів, оскільки вони пов`язані з дитиною та понесені саме позивачем. Отже, враховуючи встановлені судом обставини, обґрунтування та заперечення проти апеляційної скарги та надані докази у їх сукупності, враховуючи баланс інтересів дитини, те, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, принципу рівності покладених законом обов`язків батьків по утриманню дитини, колегія суддів вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, що на думку суду є необхідним для забезпечення розвитку дитини. При цьому колегія судів враховує, що такий розмір не є надмірним тягарем для позивача, а залишення його в розмірі 2000 грн. явно не відповідає інтересам дитини. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника відповідача слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 листопада 2024 року у цивільній справі №207/2341/24 скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково. Збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська від 02 грудня 2019 рока у справі №207/2689/19, стягнувши з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Агєєв Судді: Т.В. Космачевська О.В. Халаджи Повний текст постанови складений 24.04.2024 Головуючий суддя О.В. Агєєв