Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/4752/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4048/25 Справа № 206/4752/24 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі Гречишниковій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 04 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4032656 про надання споживчого кредиту, що підписаний відповідачем електронним підписом М096 04 жовтня 2023 об 23:19:03. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п.1.2 тип кредиту кредит, сума кредиту складає 4000 грн.; п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 04 жовтня 2023 року по 28 вересня 2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час складання договору. Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему ipay, на підставі укладеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення». ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера «Універсальне платіжне рішення». Пунктом 1.2.1 договору сторони передбачили, що, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (п.1.3 договору). 04 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено додатковий договір 4032656 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 жовтня 2023 року. Додатковий договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С47604 жовтня 2023 об 23:56:50. Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно умов цього додаткового договору позивач зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п1.2 Додаткового договору). Сума кредиту, яку було надано згідно з додатковим договором складає 3500 грн.. Таким чином ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Враховуючи внесені зміни до договору, які оформлені додатковим договором, з урахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3 Додаткового договору) сума кредиту на дату укладення додаткового договору, склала 7500 грн.. Згідно з п 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,00% в день. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,40% в день та застосовується при певних умовах. (а.с.2-18) 05 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 7138072 про надання споживчого кредиту, що підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А8986 05 жовтня 2023 об 00:13:59 та 08 жовтня 2023 року між сторонами підписано додаткову угоду до договору № 7138072, що підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С9601, 08 жовтня 2023 об 17:45:32. На умовах, встановлених договором та додатковою угодою ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 14100,00 грн. (п.1.3 Кредитного договору з урахуванням додаткової угоди до договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Дата останнього платежу по кредиту 29 вересня 2024 року. ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит на суму 4100,00 грн. у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на його платіжну карту НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів. Номер платіжної карти вказано відповідачем особисто в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера. Відповідно до умов додаткової угоди до договору сторони домовились збільшити суму кредиту на 10000,00 грн. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10000,00 грн., шляхом зарахування коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК» Контрактовий дім» про перерахування коштів. Сторони домовились про нарахування процентів за користування кредитом на наступних умовах стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту. 24 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, а 27 травня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст» та ТОВ «Авентус Україна» договір факторингу № 27.5/24-Ф про відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» з ОСОБА_1 .. Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 107 602,68 грн., що включає в себе вимоги, які виникли на підставі договору факторингу № 24 травня /2024 на загальну суму 51 450,00 грн., а саме 7 500,00 грн. заборгованість за основним боргом, 34 950,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором, 9000,00 грн. нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів та вимоги та ті, які виникли на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф на загальну суму 56 152,68 грн., а саме 14 100,00 грн. заборгованість за основним боргом, 25 217,28 грн. заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором, 16 835,40 грн. проценти нараховані позивачем за 60 календарних днів. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 107602,68 грн.. Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року позовні вимоги Товариства задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 81 767,28 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за договором факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, а тому вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами є доведеними та обґрунтованими. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін, з наступних підстав. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір № 4032656 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису «М096». Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 4000,00 грн., строком на 360 днів, за стандартною процентною ставкою 2,00 % в день у межах строку кредиту, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 . 04 жовтня 2023 року між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» укладено додаткову угоду, якою збільшено розмір кредиту до 7500,00 грн. на умовах визначених у договорі. Орієнтовна реальна процентна ставка за весь строк кредиту складає 30341,06 % річних, з урахуванням зниженої процентної ставки 18537,59% річних. 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С476». 05 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено електронний договір №7138072 про надання споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А8986». Згідно умов кредитного договору, ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 4100,00 грн., строком на 360 днів, за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день у межах строку кредиту, знижена процентна ставка 1,89 %, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту № НОМЕР_1 . 08 жовтня 2023 року між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» укладено додаткову угоду, якою збільшено розмір кредиту до 14 100,00 грн. на умовах визначених у договорі. Орієнтовна реальна процентна ставка за весь строк кредиту складає 30503,94% річних, з урахуванням зниженої процентної ставки 28090,27 % річних. З листа за Вих. № 2725-3105 від 31 травня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платежі рішення» ТОВ «УПР» вбачається, що відповідно до договору про переказ грошових коштів №ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року, укладеним між вищезазначеними товариствами 04 жовтня 2023 року на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було перераховано суму 3500,00 грн.. З розрахунку заборгованості за договором № 4032656 від 04 жовтня 2023 року вбачається, що станом на 24 травня 2024 заборгованість ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», склала 42 450,00 грн.. З розрахунку заборгованості за договором № 7138072 від 05 жовтня 2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» складає 25 217,28 грн.. 24 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, включаючи суму грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до інформації з витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2023 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 укладеним кредитним договором № 4032656 на загальну суму 42450,00 грн.. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» повідомило ОСОБА_1 , шляхом направлення текстового повідомлення на номер телефону зазначений в анкеті боржника. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в межах строку дії договору нараховано проценти за 60 календарних днів (24 травня 2024 - 22 липня 2024), а саме: 7500,00 грн * 2,00% = 150,00 грн*60 календарних днів = 9 000,00 грн. Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 4032656 відповідача складає: сума кредиту 7 500,00 грн., сума нарахованих первісних процентів кредитором за користування кредитом 34 950,00 грн., нараховані користувачем проценти за 60 календарних днів 9000,00 грн. всього 51 450,00 грн. 27 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, включаючи суму грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до інформації з витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 укладеним кредитним договором № 7138072 на загальну суму 39 317,28 грн.. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» повідомило відповідача ОСОБА_1 , шляхом направлення текстового повідомлення на електронну адресу боржника, зазначену в анкеті боржника. Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в межах строку дії договору нараховано проценти за 60 календарних днів (27 травня 2024 - 25 липня 2024), а саме: 14 100,00 грн * 1,99% = 280,59 грн.*60 календарних днів = 16 835,40 грн.. Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 7138072 відповідача складає: сума кредиту 14 100, грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 25 217,28 грн., нараховані користувачем проценти за 60 календарних днів 16 835,40 грн., всього 56 152,68 грн.. Задовольняючи частково позовні вимоги товариства, суд першої інстанції виходив з того, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» відповідно до укладених договорів факторингу перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 4032656 відповідача на загальну суму 42 450,00 грн. та за договором № 7138072 39 317,28 грн.. При цьому, суд вказав, що відступлення права вимоги не є тотожним заміні сторони договору. З моменту передачі прав вимоги за кредитним договором позивачем неправомірно здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом, оскільки відносини щодо зазначеної заборгованості перебували поза відносинами за кредитним договором. Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором. Відповідно до п. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до пункту 1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За договором про надання споживчого кредиту № 4032656 від 04 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передало ОСОБА_1 грошові кошти, отже вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України було укладено. 24 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 4032656 від 04 жовтня 2023 року. За договором про надання споживчого кредиту № 7138072 від 05 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» передало ОСОБА_1 грошові кошти, отже вказаний правочин, у розумінні ст. 1054 ЦК України було укладено. 27 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 7138072 від 05 жовтня 2023 року. Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Фінтраст Україна» відповідно до укладених договорів факторингу перейшло право вимоги заборгованості за кредитним договором № 4032656 на загальну суму 42 450,00 грн., з яких: сума кредиту - 7500,00 грн., сума нарахованих первісних процентів кредитором за користування кредитом 34 950,00 грн., та за договором № 7138072 на загальну суму 39 317,28 грн., з яких: сума кредиту 14 100,00 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом 25 217,28 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача кредитної заборгованості в загальному розмірі 81 767,28 грн.. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні відсотків, які були нараховані з моменту передачі прав вимоги за кредитним договором, оскільки відносини щодо зазначеної заборгованості перебували поза відносинами за кредитним договором, а тому позивачем неправомірно здійснювалося нарахування процентів за користування кредитом, так як відступлення права вимоги не є тотожним заміні сторони договору. Доводи апелянта в скарзі про те, що за договором факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, а тому вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами є доведеними та обґрунтованими, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд першої інстанції чітко вказав підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, які були нараховані з моменту передачі прав вимоги за кредитним договором, які відповідають нормам чинного законодавства та з якими погоджується колегія суддів. Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова