Постанова Полтавський апеляційний суд № 531/2048/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 531/2048/24 Номер провадження 22-ц/814/540/25Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченко О.О., Пікуль В.П., при секретарі: Буйновій О.П. розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велффін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У липні 2024 року ТОВ "Веллфін" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №1623041 від 20.07.2021 у розмірі 24000,00 гривень, а також витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ " Веллфін " є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності та платності. Між ТОВ " Веллфін " та відповідачем 20.07.2021 року укладено Договір про споживчий кредит № 1623041 в електронній формі (далі - Договір). За умовами п. 1.1. укладеного між сторонами договору, ТОВ «Веллфін» надало відповідачу грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем в порядку встановленому п.1.4 Договору на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики 8000,00 грн. Позивач належним чином виконав умови договору позики, але Відповідач отримані грошові кошти в передбачений договором строк та на його умовах не повернула, внаслідок чого утворилась станом на 15.07.2024 заборгованість в розмірі 24000,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн. - основного боргу, 16000,00 грн. - заборгованості по відсоткам, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на ТзОВ «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит №1623041 від 20.07.2021 року в загальному розмірі 24000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 грн. З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03.09.2024 року з ухваленням нового судового рішення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що апелянт не згоден з ухваленням рішення, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права. Стверджує, що згідно умов кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 10.08.2021 року. Акцентує увагу, що за умовами договору про споживчий кредит сторони погодили строк його дії до 10.08.2021 року, а тому починаючи із зазначеної дати. Банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі. У відзиві на апеляційну скаргу представник Лазепка В.І., який діє в інтересах ТзОВ «Веллфін» прохає в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року залишити без змін. Акцентує увагу суду, що порушенням відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст.629 ЦКУ встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору. Зазначає, що судом встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин,,, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором та наявність заборгованості в сумі 24000 грн. Відповідачем подано відповідь на відзив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2021 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1623041 (а.с.16-21). Вказаний договір позики укладений у формі електронного документу, що не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства. Договір про споживчий кредит підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у відповідності до п. 1.2 Договору, в якому зазначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором . Згідно з п. 1.1 Договору позики позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачених договором, грошові кошти в позику в сумі 8000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, визначені у п.1.5 цього Договору. Згідно з п. 1.3. Договору позики строк позики за цим Договором складає 20 днів. Згідно з п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: - 0,9 процентів від суми позики, але не менше ніж 50 гривень за перший день користування позикою; - 0,9 процентів від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору. Згідно п.2.1 Позикодавець має право вимагати від позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором та Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Велфін», які є невід`ємною частиною договору. У Правилах зазначено, що вони є публічною пропозицією (офертою) в розумінні статей 641,644 ЦК України на укладання договору про споживчий кредит на умовах, що встановлені товариством та застосовуються в разі подання фізичною особою - заявником заявки на сайті товариства за електронною адресою: creditup.com.ua на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані Правила (акцепт). Згідно Правил, вони є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит. Додатком до Договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.21). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Згідно інформаційної довідки (а.с.34), ТОВ «Платежі онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг, провірено успішну транзакцію 20.07.2021 на суму 8000,00 грн. на картку що вказана відповідачкою при заповненні анкети. Відповідач належним чином не виконала умов договору, у встановлений строк кошти не повернула. Як результат, станом на 15.07.2024 у відповідача перед ТОВ «Веллфін» виникла заборгованість у розмірі 24000,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн. - основного боргу, 16000,00 грн. - заборгованості по відсоткам. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення, невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №14-318цс18, постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №755/15853/15-ц зроблені висновки, що звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Предметом позову в справі, що переглядається, є дострокове стягнення кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту в сумі 24000 грн. Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб відбувається з урахуванням приписів статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», який застосовується до відносин споживчого кредиту у частині, що не суперечить Закону Україну «Про споживче кредитування». Із матеріалів справи вбачається, що 20.07.2021 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1623041 від 20.07.2021 року в електронній формі. За умовами п.1.1 укладено договору про споживчий кредит, вбачається, що позикодавець надає Позичальникові грошові кошти в сумі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності. а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, крім того відповідно до п.1.3. цього договору позики строк позики за цим Договором складає 20 днів. Крім того п.2.1. позикодавець має право вимагати від позичальника повернення суми позики. Процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором та Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Велфін», які є невід`ємною частиною договору. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що відповідач належним чином не виконала умов договору, у встановлений строк кошти не повернула. Пунктом 1.5.2. передбачено право позивача проводити нарахування відсотків у розмірі визначеному п.1.5.1. після закінчення строку кредитування до повного погашення кредиту. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Посилання відповідача на судову практику ВП ВС, також за вказаних обставин не може бути взята до уваги, оскільки сторони на момент укладення договору узгодили право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування. Як результат, станом на 15.07.2024 у відповідача перед ТОВ «Веллфін» виникла заборгованість у розмірі 24000,00 грн, яка складається з: 8000,00 грн. - основного боргу, 16000,00 грн. - заборгованості по відсоткам. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. На підстав викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 24 квітня 2025 року Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин Судді: _____________________ О.О. Панченко ___________________ В.П.Пікуль