Постанова Одеський апеляційний суд № 521/13697/24

Номер провадження: 33/813/944/25 Номер справи місцевого суду: 521/13697/24 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судового засідання Тьосової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ільїна А.Н. на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2025 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн. Згідно з оскарженою постановою, 23.07.2024 року, о 23 год. 09 хв., у м. Одесі, по вул. Краснова, 3б, водійка ОСОБА_1 керувала т/з «Nissan Maxima», д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилась у присутності двох свідків. Від керування т/з водій відсторонена шляхом евакуації ТЗ, що зафіксовано на ПВР 471627. Не погоджуючись із постановою, захисник Ільїн А.Н. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови, стверджує про неповноту судового розгляду, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою матеріали справи надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції, або провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що місцевий суд безпідставно притягнув ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував відсутність доказів складу адміністративного правопорушення, оскільки наявність ознак у водія алкогольного сп`яніння ґрунтуються виключно на припущенням поліцейського. Захисник стверджує, що місцевим судом не враховано суттєві порушення норм КУпАП, допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , а також те, що огляд на стан сп`яніння повинен проводитися не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, тому відмова від його проходження зі спливом зазначеного часу є недійсною, у зв`язку з чим не може бути належним та допустимим доказом по справі. Також захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та безперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Апеляційний розгляд проведено без участі ОСОБА_2 та захисника Ільїна А.Н., оскільки будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, вказані особи до суду не з`явилися, захисник подав клопотанням про розгляд справи без їх участі. За таких обставин суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників процесу на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Перевіривши наведені доводи апеляційної скарги та матеріали судової справи, суд дійшов висновку про таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно протоколу серії ЕПР 1 №103673 від 24.07.2024 року, водій ОСОБА_3 , 23.07.2024 року, о 23 год 09 хв, по вул. Краснова, 3б, в м. Одесі, керувала транспортним засобом «NISSAN MAXIMA» д.н.з НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд визнає безпідставними, з огляду на таке. Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 складено на місці події, що підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу. З відеозаписів чітко вбачається послідовність подій, які відбувались 23.07.2024 року, а саме: -спілкування працівників поліції з ОСОБА_2 щодо вживання алкогольних напоїв та відсутність заперечень останньої щодо факту керування нею транспортним засобом; - з урахуванням наявності у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, поліцейські запропонували водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак остання категорично відмовилася пройти такий огляд на місці події та в медичному закладі; За наведених обставин, дослідженні судом докази спростовують доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти медичний огляд, тобто розцінюється як спосіб захисту апеляційним судом. Враховуючи те, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі, на що вона відповіла категоричною відмовою, слід констатувати, що в діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи апелянта про те, що огляд на стан сп`яніння повинен проводитися не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, тому відмова від його проходження зі спливом зазначеного часу є недійсною, є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 відмовилась від проходження відповідного огляду, як на місці події, так і в медичному закладі, будучи вже доставленою до закладу працівниками поліції, саме після тривалого спілкування працівників поліції з водієм та оформлення матеріалів за скоєне ДТП, що вбачається з відеозапису. Апеляційний суд звертає увагу, що у разі незгоди ОСОБА_2 з діями працівників патрульної поліції, остання не була позбавлена можливості оскаржити такі дії у передбаченому законом порядку, однак станом на день апеляційного розгляду, відомості про вжиття таких дій стороною захисту суду не надано. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи докази, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджують викладені в протоколі обставини та доводять вину ОСОБА_2 . Таким чином, доводи захисника про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, які відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушниці та обставини, які зафіксовані на боді-камери працівників патрульної поліції. Слід зазначити, що в рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_2 та були підставою для її скасування або зміни постанови суду, стороною захисту не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції. За таких обставин, суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу захисника Ільїна А.Н. залишити без задоволення. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.03.2025 року, якою ОСОБА_1 визнана винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський