Постанова Одеський апеляційний суд № 946/130/24

Номер провадження: 33/813/1801/24 Справа № 946/130/24 Головуючий у першій інстанції Присакар О.Я. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.12.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2024 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, та стягнуто судовий збір 605,60 грн. Згідно з оскарженою постановою, 22.12.2023 року о 23:55 год., водій ОСОБА_1 в м. Ізмаїл на вул. К.Семенюка, буд.52, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz C220», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп?яніння. Огляд на стан алкогольного сп?яніння зі згоди водія проводився на місці у встановленому порядку, із використанням газоаналізатору «Alcotest Drager 7510», тест №411, результат 1,25 ‰. Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Апелянт вказує, що суддя місцевого суду безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не врахував не погодження його із результатами продуття приладу «Alcotest Drager 7510», а також те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки не вказана назва та номер пристрою на який здійснювався запис. Щодо руху матеріалів справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд зазначає наступне. 25.06.2024 року матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 надійшли до Одеського апеляційного суду. Під час реєстрації матеріалів справи щодо ОСОБА_1 , які надійшли із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, працівниками апеляційного суду виявлені недоліки, а саме відсутність диску на а.с.7, який не вказаний в описі справи, про що складений акт №322 від 25.06.2024 року (а.с.56). Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду справу передано для розгляду судді Котелевському Р.І. У вказані справі судові засідання призначались на 29.07.2024 року, на 02.09.2024 року, на 03.09.2024 року, на 17.09.2024 року, на 31.10.2024 року, на 05.11.2024 року, на 19.11.2024 року, а також на 10.12.2024 року. Однак, ОСОБА_1 жодного разу в судове засідання не з`явився, лише неодноразово надсилав на електронну адресу апеляційного суду заяви про відкладення судового розгляду, а саме від 29.07.2024 року, від 02.09.2024 року про відкладення судових засідань, у зв`язку із відрядженням за межі України, від 16.09.2024 року, від 30.10.2024 року, від 04.11.2024 року, від 18.11.2024 року про відкладення судових засідань, у зв`язку із його перебуванням на лікарняному. Таким чином судові засідання неодноразово відкладались за клопотанням апелянта. При цьому, в своїх заявах, ОСОБА_1 зазначав, що відомості про поважність причин неприбуття до суду ним будуть надані в наступному судовому засіданні, однак відповідних належних доказів на підтвердження поважності неприбуття не подавав. Апеляційний суд звертає увагу, що медичні висновки, які були надіслані ОСОБА_1 на електронну адресу суду, не можуть бути належним підтвердженням поважності не прибуття в судове засідання, оскільки їх копії належним чином не завірені, а інформація у вказаній інформаційній довідці позбавляє апеляційний суд можливості ідентифікувати особу щодо якої вона стосується, та перешкоджає встановити чи відносяться ці медичні документи саме до ОСОБА_1 . Крім того, оскільки під час підготовки до судового розгляду, апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній диск з відеофайлами з портативних відео реєстраторів (ПВР) 471349; 474926; 473464;які були вказані в якості додатка до вищевказаного протоколу, судом були направлені відповідні запити до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, УПП в Одеській області ДПП НП України та Відділу організації несення служби у м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП, про невідкладне надсилання на адресу апеляційного суду відеозаписів з портативних відео реєстраторів (ПВР) 471349; 474926; 473464, які вказані в якості додатку до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №359310 від 23.12.2023 року, з метою забезпечення всебічного та повного розгляду справи про адміністративне правопорушення за вказаною апеляційною скаргою. 22.10.2024 року до апеляційного суду надійшла відповідь на запит із Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області разом із долученням диску із відеофайлами за протоколом ААД №359310 від 23.12.2023 року щодо ОСОБА_1 . Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в чергове судове засідання, призначене на 10.12.2024 року знову не з?явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подавав. За наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, оскільки це не відповідає розумності строків розгляду справи. Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді першої інстанції є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів. Так, згідно з протоколу серії ААД №359310 від 23.12.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 22.12.2023 року, о 23:55 год., в м. Ізмаїл на вул. К.Семенюка, буд.52, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz C220», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп?яніння. Огляд на стан алкогольного сп?яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки у встановленому порядку, із використанням газоаналізатору «Alcotest Drager 7510», тест №411, результат якого зафіксували показники 1,25 ‰, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Протокол ОСОБА_1 підписав без будь яких зауважень чи застережень. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом серії ААД №359310 від 23.12.2023 року; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою тесту №411 огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» та диском з відеозаписами обставин події. Апеляційний суд вважає, що зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Із переглянутих судом відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 23.12.2023 року, зокрема: на відеозаписі зафіксовано рух автомобіля «Mercedes-Benz C220», державний номерний знак НОМЕР_1 , його зупинку працівниками поліції та перебування за кермом ОСОБА_1 . Згідно відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що має підозру його перебування в стані алкогольного сп?яніння, та встановлення в нього ознак алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення мови. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що «я навіть не сумніваюсь», «не суперечу Вам». На відеозаписі також зафіксована пропозиція працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» або в медичному закладі, також працівником поліції роз`яснено останньому, що у разі його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння також передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп?яніння на місці зупинки автомобіля з використанням газоаналізатора «Драгер», показники якого зафіксували 1,25 ‰. Із відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 погодився із результатами його огляду на місці зупинки на стан алкогольного сп?яніння, на пропозицію працівника поліції проїхати до закладу охорони здоров?я відмовився. Далі працівником поліції роз`яснено, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про порушення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та зафіксовано процес складання вказаного протоколу. Також на відеозаписі зафіксоване добровільне підписання ОСОБА_1 протоколу та акта огляду на стан алкогольного сп?яніння з виростанням спеціальних технічних засобів, а також роз?яснення працівником поліції, що ОСОБА_1 відсторонено від права керування транспортним засобом шляхом залишення на місці. Апеляційний суд звертає увагу, що однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимим. Таким чином, слід констатувати, що з відеозаписів просліджується чітка послідовність подій, які відбувались 23.12.2023 року, зокрема проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Драгер», показники якого зафіксували 1,25 ‰, тобто встановлений факт його перебування в стані алкогольного сп`яніння. Доводи апелянта про те, що відеозапис обставин події є неналежним доказом, апеляційний суд визнає безпідставними. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 фактично не заперечує того факту, що на відеозаписі зафіксований саме він за подій, які відбувались 23.12.2023 року, зокрема його спілкування з працівниками патрульної поліції та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Відповідно до роздруківки тесту №411 огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» встановлено результати 1,25 ‰. Згідно акта огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів зафіксовані результати огляду ОСОБА_1 проба позитивна 1,25 ‰ (а.с.4). З огляду на наведене відеозапис, результати газоаналізатора «Drager» та акт огляду на стан алкогольного сп?яніння беззаперечно підтверджують викладені в протоколі відомості та поза розумним сумнівом доводять вину правопорушника. Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те, що він не був згоден із результатами проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням приладу «Драгер», апеляційний суд визнає неспроможними та такими, що спростовуються відеозаписами обставин тих подій. З яких також вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив своє погодження із результатами огляду також шляхом добровільного підписання тесту №411, акта огляду на стан алкогольного сп?яніння з використанням спеціальних технічних засобів та протоколу. Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції змусили його підписати документи, а саме вказали йому писати «згоден та підпис», апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки з відеозапису вбачається, що останній добровільно та без жодного примусу підписав вищевказані документи. Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення, місцевий суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини. Крім того слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки. Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції. За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскарженої постанови. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський