Постанова 4807 № 333/1770/25

Дата документу 23.04.2025 Справа № 333/1770/25 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 333/1770/25 Пр. № 22-ц/807/855/25Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р. Суддя-доповідач: Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А. за участі секретаря Волчанової І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Малишева Олександра Віталійовича на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У М.ЗАПОРІЖЖЯ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА), ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту смерті особи ВСТАНОВИВ: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду порядку окремого провадження з вищезазначеною заявою в (а.с.1-8), в якій просила встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Данилівка Березівського району Одеської області громадянина України ОСОБА_3 у віці 54 років, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Данилівка Березівського району Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . В обґрунтування своєї заяви заявник зазначала, що вона - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12.09.1981 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_10 від шлюбу у них народилась спільна дитина - ОСОБА_4 . Оскільки сумісне життя не склалося, то 08.04.1993 шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом із матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер у селі Данилівка Березівського району Одеської області, де він постійно проживав. У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами) і від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (з наступними змінами) в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, оголошено та проводиться загальна мобілізація. Через це їхнього сина призвали для проходження військової служби за призовом під час мобілізації. 18.06.2024 під час безпосередньої участі у бойових діях, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, син загинув у селі Нововодяне Сватівського району Луганської області внаслідок вибухової травми. Преамбулою і ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі; законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (п. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Згідно з абз. 1 п. 1 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Отже, як один із батьків сина, нарівні із заявницею, ОСОБА_3 мав би право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина. Проте у процесі підготовки та оформлення документів для спадкування і призначення згаданої вище одноразової грошової допомоги з`ясувалось, що смерть ОСОБА_3 не було зареєстровано. Однією з підстав для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 1 Об/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (пп. «а» п. 1 гл. 5 розд. III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5. Але провести державну реєстрацію смерті ОСОБА_3 у заявника немає об`єктивної можливості через те, що лікарське свідоцтво про смерть не видавалось, незважаючи на те, що ОСОБА_3 було поховано. Водночас подія, місце і час смерті ОСОБА_3 достовірно відомі та можуть бути підтверджені як доданими до цієї заяви письмовими доказами, так і показаннями безпосереднього очевидця похорону ОСОБА_3 . Встановлення факту смерті ОСОБА_3 породжує для заявниця юридичні наслідки, оскільки від нього залежить реалізація останнім своїх особистих немайнових і майнових прав та інтересів (зокрема, здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , отримання відповідного свідоцтва про смерть, отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина без урахування частки ОСОБА_3 . Тобто, метою встановлення зазначеного вище факту є створення умов для здійснення заявником особистих не майнових та майнових прав. В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю суду першої інстанції Піх Ю.Р. (а.с.33). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2025 року (а.с.34-35) у відкритті провадження ОСОБА_1 про встановлення факту смерті у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, заявник ОСОБА_1 в особі представника Малишева О.В. у своїй апеляційній скарзі (а.с.42-48) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В автоматизованому порядку 19.03.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А.(а.с.77). Ухвалою апеляційного суду від 20 березня 2025 року (а.с.52) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 26.03.2025 року (а.с.55). Ухвалою апеляційного суду від 27.03.2025 року (а.с.56) апеляційна скарга апелянта залишена без руху. 28.03.2025 року апелянт усунула недоліки своєї апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк (а.с.59-63). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 31.03.2025 року (а.с.64), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.65). Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу заявника у цій справі (а.с. 84-86), в якому у тому числі просив розглядати апеляційну скаргу за відсутності його представника, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Інші учасники цієї справи своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу боржника у цій справі не скористались. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи всі учасники цієї справи, у тому числі заявник (апелянт) ОСОБА_1 додатково через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України (а.с. 76-78, 83), не з`явились, окрім представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В. (а.с.50), клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Заінтересована особа - КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У М.ЗАПОРІЖЖЯ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА) подав апеляційному суду заяву (а.с. 79-81), в якій просив розглядати дану справу за відсутності його представника, заперечень та зауважень по справі не має. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяви заінтересованих осіб задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників цієї справи, які не з`явились, за присутності представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В. (а.с.50). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Малишева О.В., перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга заявника ОСОБА_1 в особі представника Малишева О.В. у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судовими рішеннями є: ухвали…, постанови…(ст. 258 ч. 1 ЦПК України). За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за вищезазначеною заявою заявника у цій справі, керувався ст. ст. 4, 293, 258, 260, 272, 315 353 ЦПК України та виходив із такого. Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України). У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Данилівка Березівського району Одеської області помер ОСОБА_3 . Згідно відповіді ВДРАЦС у Запорізькій області в результаті перевірки проведеної за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян за період з 2008 року по теперішній час, актового запису про смерть відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявлено. За інформацією КНП «Березівської міської ради Одеської області» встановлено, що лікарями закладу та структурних підрозділів лікарське свідоцтво про смерть (фельдшерська довідка про смерть) не видавалося. Сільський голова Розквітівської сільської Березівського району Одеської області надав інформацію, що актовий запис про смерть відносно ОСОБА_3 відсутній, а також повідомлено, що останній дійсно похований на території Розквітівської громади на кладовищі с. Ставкове. Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У відповідності до роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Зі змісту заяви вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 заявниці ОСОБА_1 потрібно для отримання одноразової грошової допомоги від Міністерства оборони України. Таким чином, в даному випадку наявний спір про право. Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає. Так, апеляційним судом встановлено, що передчасним помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що з вищезазначеної заяви заявника у цій справі вбачається спір про право, із: - заінтересованою особою у цій справі - КОМУНАРСЬКИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ У М.ЗАПОРІЖЖЯ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М.ОДЕСА), якій у своїй заяві апеляційному суду зазначав, що «…заперечень та зауважень по справі не маємо…» (а.с.81); - заінтересованою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій не заперечував проти задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 у цій справі (відзив на апеляційну скаргу заявника а.с. 84-86), та додатково зазначав «… ІНФОРМАЦІЯ_7 не заперечує проти задоволення апеляційної скарги та повідомляє наступне. Так, в оскаржуваній ухвалі Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 04 березня 2025 року вказано про те, що встановлення факту смерті ОСОБА_3 прямо пов`язано з подальшим вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги. Із, матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками загиблого під час захисту територіальної цілісності України такелажника 2-го інженерно-позиційного взводу інженерно-позиційної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який був призваний на військову службу за призовом по мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з пунктом 1, 3, 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 -3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлговачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли), жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з абзацом 1 пункту 1 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується' рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання; за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Тобто наведені норми Закону означають, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 у рівних частках мають його мати ОСОБА_1 та батько ОСОБА_5 . На цей час до ІНФОРМАЦІЯ_9 звернулась для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , заява якої була розглянута, задоволена та їй була призначена і виплачується допомога (витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 13.12.2024 року № 279/168, п. 68, затвердженого заступником Міністром оборони України 19.12.2024 року - а.с. 85) з урахуванням права ОСОБА_3 на таку ж її рівну частку. Спорів із ОСОБА_1 щодо призначення чи розміру одноразової грошової допомоги немає. У разі встановлення факту смерті ОСОБА_3 , подальшої її реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану та надання до ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідного свідоцтва про смерть, будуть наявні підстави для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без урахування права ОСОБА_3 на рівну частку допомоги…», - з іншими особами, які могли б претендувати на отримання вищезазначеної допомоги разом із заявником, оскільки, як, вбачається із змісту заяви заявника та додатків до неї, змісту апеляційної скарги сторони заявника останні відсутні (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні); - з іншими особами, зокрема Міністерством оборони України та інш., які не залучені в якості заінтересованих осіб у цій справі, на права та обов`язки яких рішення суду у цій справі може вплинути у подальшому, оскільки ТЦК не є розпорядником грошових коштів та до компетенції цього органу не відноситься вирішення питань щодо призначення усіх виплат, то саме правом суду першої інстанції є залучення (ухвалою) цих осіб за власною ініціативою у тому числі при розгляд цієї справи по суті у подальшому, що узгоджується із відповідними письмовими роз`ясненнями Верховного Суду головам апеляційних та місцевих судів щодо розгляду справ окремого провадження із залученням останніх в якості заінтересованих осіб (а.с. 87). Також суд першої інстанції при вирішенні цивільного процесуального питання у цій справі помилково не врахував правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 18.01.2024 року у справі ЄУН 560/17953/21, якій є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 3 ЦПК України, за змістом якого: справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду; чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства. При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що підстави саме для відмови судом першої інстанції у відкритті окремого провадження в порядку цивільного судочинства, передбачені ст. 315 ч. 4 ЦПК України (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право) у цій справі були відсутні. При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, доводи та вимоги апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 в особі представника Малишева О.В. ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення процесуального питання про відкриття окремого провадження у цій справі) до суду першої інстанції. Крім того, апеляційним судом встановлено, що стороною заявника, як апелянтом, при подачі вищезазначеної апеляційної скарги був сплачений судовий збір (квитанція а.с. 61). Проте, в силу вимог ЦПК України в разі скасування вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції. Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Малишева Олександра Віталійовича задовольнити. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 березня 2025 року у цій справі скасувати. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повна постанова апеляційним судом складена 24.04.2025 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.