Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/3240/15

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2025 року м. Чернівці справа № 725/3240/15 провадження №22-ц/822/341/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар Бугай В.М. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 лютого 2025 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог АТКБ «Приватбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ КБ « Приватбанк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання припиненою поруки за договором поруки від 10.01.2006 року. ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчук Л.І., подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 . Вказував, що для ефективного захисту прав АТ КБ "Приватбанк" на забезпечення виконання можливого рішення суду, необхідно накласти арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_2 в межах розміру позову 187126,74 грн. Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти (у межах ціни позову 187126,74грн.), які належать ОСОБА_2 та знаходяться на всіх її рахунках в АТ « Перший український міжнародний банк», АТ « Акцент Банк», АТ « Універсал банк», ПАТ « Державний ощадний банк України» та в усіх інших банківських або фінансово-кредитних установах. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_2 відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 лютого 2025 року. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність обґрунтування необхідності забезпечення позову, оскільки суд не врахував, що подані докази свідчать про наявність реальних ризиків, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до втрати ефективного судового захисту. Суд також помилково вважав, що арешт рахунків є надмірним втручанням у фінансовий стан ОСОБА_2 , оскільки запропоновані заходи є співмірними та необхідними для захисту порушених прав заявника. Апелянт вважає, що відповідач ОСОБА_2 зловживає процесуальними правами, оскільки приховує інформацію, яка має суттєве значення для виконання рішення суду. Так, повідомивши суд про відсутність у неї нерухомого майна, вона умисно не зазначила наявність банківських рахунків у фінансових установах. Такі дії свідчать про спробу ухилення від виконання судового рішення шляхом приховування активів та створює правову нерівність.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом У провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівців перебуває цивільна справа №725/3240/15 за позовом АТ КБ « Приватбанк» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 25650,05 доларів США . ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ КБ « Приватбанк» , третя особа ОСОБА_2 , про визнання припиненою поруки за договором поруки від 10.01.2006 року. Матеріали цивільної справи № 725/3240/15 на даний час згідно ухвали суду перебувають у експертній установі, оскільки призначено повторну судову почеркознавчу експертизу. Провадження по справі зупинено до проведення даної експертизи. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що заявником не наведено та за результатами розгляду його заяви про забезпечення позову не встановлено підстав для здійснення обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на банківські рахунки ОСОБА_2 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того, матеріали заяви ОСОБА_3 не містять жодних доказів, щодо приналежності вказаних рахунків ОСОБА_2 . Наявність інформації про використання рахунків ОСОБА_2 , на підтвердження яких заявником надано роздруківки з платіжних систем, не свідчать про належність їх ОСОБА_2 . Накладення арешту на банківські рахунки може становити надмірне втручання у фінансовий стан ОСОБА_2 . Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законом інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Верховний Суд неодноразово наголошував (у тому числі у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 910/9400/20, від 21 грудня 2020 року у справі № 910/9627/20, від 22 липня 2021 року у справі № 910/4669/21) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії. Відмовляючи в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках ОСОБА_2 в АТ «Перший український міжнародний банк», АТ «Акцент Банк», АТ « Універсал банк», ПАТ « Державний ощадний банк України» та в усіх інших банківських або фінансово-кредитних установах, суд першої інстанції правильно зазначив, що заявником не доведено співмірність цих заходів, не доведено наявності коштів та їх кількості на рахунках, немає доказів, щодо приналежності вказаних рахунків ОСОБА_2 . Зазначений вид забезпечення позову може становити надмірне втручання у фінансовий стан ОСОБА_2 . Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, є аналогічними тим доводам, які були викладені в заяві та перевірялися судом першої інстанції під час її розгляду та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування ухвали суду. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 1 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на туристичний комплекс за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 462283473245, а також 1/3 частку нежелої будівлі автозаправки за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1681006173215, які належать ОСОБА_1 із забороною вчиняти будь які дії щодо відчуження вказаного майна. Ухвала набрала законної сили. Колегія звертає увагу на те, що одночасне накладення арешту на грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 та на майно ОСОБА_1 , причому окремо на те, і на інше, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, що відповідно до ст. 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 17 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 23 квітня 2025 року. Судді І.Б. Перепелюк Н.К. Височанська І.М. Литвинюк