Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2405/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2405/24 пров. № А/857/17835/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (головуючий суддя Кафарський В.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (надалі відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач 2), в якому просив: визнати протиправною бездіяльності відповідачів щодо неприйняття рішення про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади Військової частини НОМЕР_2 , на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати відповідачів звільнити з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади Військової частини НОМЕР_2 , на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади Військової частини НОМЕР_2 , на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади Військової частини НОМЕР_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ), на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що висновок лікарсько-консультативної комісії від 26.06.2023 №101/7 підтверджує факт того, що ОСОБА_2 (бабуся позивача) потребує постійного догляду, а тому в цій частині доводи відповідачів, зокрема про необхідність надання висновку МСЕК, суд відхиляє. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що комісією Букачівської селищної ради, до якої входять селищний голова, староста старостинського округу Жовнір І.Є., а також спеціаліст у справах соціально-незахищених верств населення, обстежено матеріально-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 (адреса проживання ОСОБА_2 ) та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , так як інших осіб, які б могли здійснювати даний догляд, немає. Такий акт позивачем надано разом із рапортом, який, у сукупності із іншими документами підтверджує факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Однак такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи, є необґрунтованим та передчасним. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-ХП і залежать від виду військової служби. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, передбачені пунктом другим частини четвертої цієї статті. Як зазначено в позові та вбачається з письмових доказів, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія заправника взводу матеріально технічного забезпечення. Дана військова частина ( НОМЕР_3 окремий батальйон територіальної оборони) перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України). Відповідно до рапорту, солдат ОСОБА_1 виявив бажання звільнитися з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме: за своєю бабою. До рапорту військовослужбовцем подано наступні документи: копія паспорта військовослужбовця, його матері та бабусі, копія свідоцтва про народження копія свідоцтва про народження матері дружини, висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що його баба ОСОБА_2 потребує постійного догляду, акт обстеження матеріально-побутових умов, у якому зазначено, що крім ОСОБА_1 інші родичі, які можуть здійснювати догляд за особою - відсутні, довідка про склад сім`ї, рішення виконавчого комітету про призначення ОСОБА_1 помічником фізичної дієздатної особи Однак, юридичною службою військової частини НОМЕР_1 не погоджено рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, оскільки немає доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за бабою дружини. Хоч у акті обстеження матеріально-побутових умов і зазначено, що крім ОСОБА_1 , інші родичі, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні, але наявність у неї близьких родичів (дочка, тощо) підтверджує протилежне. Тобто, наявність у особи близьких родичів (дочки) суперечить доводам про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою ОСОБА_2 . Посилання позивача на довідку лікаря ендокринолога від 23.08.2023, що його мати, тобто дочка ОСОБА_2 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, не заслуговують на увагу, оскільки в довідці про це не зазначено, а лише вказано, що ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні, тобто не підтверджено даний факт належними доказами. Письмову відповідь направлено до військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2024 №1472/2/89 для ознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 та можливого виправлення зазначених недоліків. Отже, твердження сторони позивача та висновок суду першої інстанції про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , є необґрунтованими та безпідставними. Дійсно, згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Однак, законодавством не встановлено перелік документів, що підтверджують факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за особою та орган, який уповноважений видавати такі документи. Водночас, такими документами можуть бути (довідка органу місцевого самоврядування, акт обстеження матеріально-побутових умов особи, яка потребує догляду, тощо), які б в сукупності з іншими доказами підтверджували той факт, що крім військовослужбовця, який звернувся з рапортом про звільнення з військової служби, у особи відсутні інші близькі родичі, які можуть здійснювати за нею догляд, у разі виникнення об`єктивних сумнівів щодо цього. Однак, таких документів військовослужбовцем ОСОБА_1 до рапорту не додано, а інші документи не підтверджували дані обставини. Разом з тим, суд першої інстанції проігнорував доводи сторони відповідача про те, що наявність у особи дочки спростовує акт обстеження матеріально-побутових умов, в якому зазначено, що крім ОСОБА_1 , інші родичі, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні. Натомість, суд помилково взяв до уваги довідку лікаря ендокринолога від 23.08.2023, в якій про це не зазначено, що мати ОСОБА_1 , тобто дочка ОСОБА_4 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, а лише вказано, що ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні, тобто даний факт не підтверджено належними доказами. Крім цього, суд першої інстанції не врахував, що потребу у постійному догляді за бабусею підтверджено висновком лікарсько-консультативної комісії, а не висновком медико-соціальної експертної комісії, як це визначено Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № від 12.06.2013 (далі - Перелік). Варто зазначити, що процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009. Підпунктом 1 п. 11 цього Положення встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків. В свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ №189 від 09.04.2008, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку. З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, сторона відповідача вважає, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що наданий позивачем висновок (заключення) лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою бабою, оскільки стосовно підтвердження цього факту уповноваженим органом є інша установа. Відповідно до абзацу 6 Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Зміст наведеного правового регулювання свідчить про те, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. У даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України №2232-ХІІ, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за бабою його дружини не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність дій військової частини НОМЕР_1 щодо його не звільнення зі служби. Отже, на думку сторони відповідача, висновок ЛКК, наданий позивачем, не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років. У даному випадку, для підтвердження необхідності стороннього догляду за ОСОБА_5 , 1928 року народження, військовослужбовець ОСОБА_1 мав надати висновок медико-соціальної експертної комісії. З огляду на зазначене, сторона відповідача вважає, що поданий позивачем разом з рапортом про звільнення з військової служби висновок ЛКК №101/7 від 26.06.2022 КНМП Рогатинська центральна районна лікарня та акт обстеження матеріально-побутових умов про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , а також довідка лікаря-ендокринолога про те, що її дочка ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні (де не зазначено, що вона за станом здоров`я не може здійснювати догляд за своєю матір`ю), не є належними підтверджуючими документами для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Таким чином, за наявних у матеріалах справи доказів, відсутні правові підстави для визнання за позивачем права на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації через сімейні обставини, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а саме: за своєю бабою. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України на посаді водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади військової частини НОМЕР_2 . Позивач є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 22.08.1972 серії НОМЕР_6 (а.с. 12), свідоцтвом про народження матері позивача серії НОМЕР_7 , виданим повторно 29.09.2015 (а.с. 17) та свідоцтвом про шлюб матері позивача серії НОМЕР_8 , з якого вбачається зміна її прізвища (а.с. 18). Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії №101/7 від 26.06.2023, виданого КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня», ОСОБА_2 поставлено діагноз «Стареча астенія. Церебральний атеросклероз з явищами судинної деменції. Двобічний гонартроз ІІ ступеню з стійким больовим синдромом. Остеоартроз грудопоперекового відділу хребта з стійким больовим синдромом, порушено функції хребта і стояння», у зв`язку із чим потребує постійного стороннього догляду і допомоги (а.с. 22). 11.07.2023 розпорядженням Букачівської селищної ради №149 «Про призначення помічника повнолітній дієздатній особі» призначено громадянина ОСОБА_1 помічником для повнолітньої дієздатної особи ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я не може самостійно виконувати свої права та здійснювати обов`язки (а.с. 27). 08.09.2023 комісією виконавчого комітету Букачівської селищної ради Івано-Франківського області обстежено матеріально-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 (адреса проживання ОСОБА_2 ), у зв`язку із чим встановлено, що ОСОБА_1 дійсно здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , так як інших осіб, які б могли здійснювати даний догляд, немає (а.с. 28). 21.11.2023 солдат ОСОБА_1 подав по команді рапорт разом із додатками на ім`я командування військової частини НОМЕР_2 , про звільнення його, солдата з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», який зареєстровано 27.11.2023 за вх. №6667 (а.с. 29-31). До вказаного рапорта позивач додав нотаріально завірені документи згідно з переліком, серед яких: копія паспорта військовослужбовця та його дружини, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження дружини, копія свідоцтва про шлюб батьків дружини, копія свідоцтва про народження матері дружини, копія паспорта баби, копія посвідчення баби, висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що баба потребує постійного догляду, акт обстеження матеріально-побутових умов, у якому зазначено, що крім ОСОБА_1 інші родичі, які можуть здійснювати догляд відсутні, довідка про склад сім`ї, рішення виконавчого комітету про призначення ОСОБА_1 помічником фізичної дієздатної особи. Листом від 08.02.2024 №1472/2/89 позивача повідомлено про відмову в його звільненні, посилаючись на неподання копій необхідних документів, які б підтверджували ті чи інші обставини в повному обсязі, зокрема, відсутній висновок МСЕК про те, що особа потребує постійного догляду відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013, а також немає доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за особою (а.с. 32). Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі Закон №2232-XII). Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII). Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по даний час. Окрім цього, указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Як уже зазначалось вище, позивач мобілізований до лав Збройних сил України та по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія-заправника взводу ВМТЗ НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 бригади. При цьому, суд правильно зазначив, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Зокрема, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Так, підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1). Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 за №124 (надалі Інструкція №124), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру. Отже, військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу. Згідно матеріалів справи позивач скерував на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 рапорт від 21.11.2023, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , яка по стану здоров`я потребує постійного стороннього догляду і допомоги відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, при цьому відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд (а.с. 29-31). Такий рапорт направлений командиром військової частини для опрацювання командиру військової частини НОМЕР_1 листом від 30.11.2023 №1955 (а.с. 53) з клопотанням про звільнення. В свою чергу, командир Військової частини НОМЕР_1 листом від 08.02.2023 №1472/89, направленого командиру Військової частини НОМЕР_2 , повідомив про результати розгляду рапорту позивача, зазначивши, що, зокрема, ОСОБА_1 не надав копії необхідних документів, які б підтверджували ті чи інші обставини в повному обсязі, а саме: відсутній висновок МСЕК про те, що особа потребує постійного догляду відповідно до Переліку №413 від 12.06.2013, а також немає доказів про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд за особою (а.с. 32). Підставою для відмови позивачу у його звільненні з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазанчено: відсутність висновку МСЕК про те. що особа потребує постійного догляду, відповідно до постанови КМУ від 12.06.2013 №413; не доведення позивачем факту відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського. У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу. Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі Положення №1317). Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії довідку, акт огляду (витяг з акту огляду). Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним. З огляду на це суд вказав, що у наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду. При цьому суд вважав, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III). За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання). Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо. Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №

859. У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції). Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я визначені ще в одному нормативно-правовому акті наказі Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, суд першої інстанції вважав, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд першої інстанції дійшов переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Більше того, суд зауважує, що абзац 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивачем до рапорту про звільнення з військової служби додано Висновок лікарсько-консультативної комісії від 26.06.2023 №101/7 виданий КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня» про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду і допомоги. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що Висновок лікарсько-консультативної комісії від 26.06.2023 №101/7 підтверджує факт того, що ОСОБА_2 потребує постійного догляду, а тому доводи відповідачів про необхідність надання висновку МСЕК не заслуговують на увагу. Крім того, як уже згадувалось вище, до рапорту на звільнення позивачем було долучено свідоцтво про народження ОСОБА_1 від 22.08.1972 серії НОМЕР_6 (а.с. 12), свідоцтво про народження матері позивача серії НОМЕР_7 , видане повторно 29.09.2015 (а.с. 17) та свідоцтво про шлюб матері позивача серії НОМЕР_8 , з якого вбачається зміна її прізвища (а.с. 18). Вказані документи підтверджують, що позивач є онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивачем було надано Акт Обстеження матеріально-побутових умов №82 від 08.09.2023, який складено виконавчим комітетом Букачівської селищної ради Івано-Франківського області, згідно якого комісією Букачівської селищної ради, до якої входять селищний голова, староста старостинського округу Жовнір І.Є., а також спеціаліст у справах соціально-незахищених верств населення, обстежено матеріально-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 (адреса проживання ОСОБА_2 ) та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , так як інших осіб, які б могли здійснювати даний догляд, немає (а.с. 28). Окрім цього, позивачем надавалось розпорядження від 11.07.2023 №149 «Про призначення помічника повнолітній дієздатній особі», яким підтверджується, що ОСОБА_1 призначено помічником для повнолітньої дієздатної особи ОСОБА_2 , відповідно до ст.78 Цивільного кодексу України (а.с. 27). Також позивачем було надано копію довідки від 25.08.2023 закладу охорони здоров`я про хворобу його мами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якої остання знаходиться на «Д» обліку у ендокринолога та у якої наявний цукровий діабет ІІ ступеню (а.с. 16). З огляду на це суд вважав, що вказані документи, у сукупності із іншими наданими позивачем документами, підтверджують факт відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача про наявність підстав для прийняття рішення про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водія-заправника взводу ВМТЗ 79 батальйону НОМЕР_4 бригади Військової частини НОМЕР_2 , на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Проте суд апеляційної інстанції з такими твердженнями суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань. Надаючи оцінку посилання відповідача на необхідність подати як підставу для звільнення з військової служби відповідно до абзацу 8 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема: належний документ щодо потреби постійного догляду за сторонньою особою (за особою понад 18 років є висновок МСЕК, а не висновок ЛКК), суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою КМУ «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 року №413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Згідно Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Підпунктом 1 п.11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків. Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку. З огляду на це колегія суддів приходить до висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду саме за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Відтак, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду. Щодо не підтвердження необхідності здійснення такого догляду саме позивачем та не підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, то суд апеляційної інстанції зазначає, що як уже згадувалось вище позивачем до рапорту було надано Акт Обстеження матеріально-побутових умов №82 від 08.09.2023, який складено виконавчим комітетом Букачівської селищної ради Івано-Франківського області, згідно якого комісією Букачівської селищної ради обстежено матеріально-побутові умови за адресою: АДРЕСА_2 (адреса проживання ОСОБА_2 ) та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно здійснює постійний догляд за своєю бабусею ОСОБА_2 , так як інших осіб, які б могли здійснювати даний догляд, немає (а.с. 28). Окрім цього, позивачем надавалось розпорядження від 11.07.2023 №149 «Про призначення помічника повнолітній дієздатній особі», яким підтверджується, що ОСОБА_1 призначено помічником для повнолітньої дієздатної особи ОСОБА_2 , відповідно до ст.78 Цивільного кодексу України (а.с. 27). Проте вказаний акт та розпорядження суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки згідно матеріалів справи (ас.52) позивач з 28.03.2022 проходив службу у Збройних Силах, а встановлення факту здійснення догляду мало місце 08.09.2023, і прийняття розпорядження №149 «Про призначення помічника повнолітній дієздатній особі» відповідно прийнято 11.07.2023. Також позивачем до рапорту було надано копію довідки від 25.08.2023 закладу охорони здоров`я про хворобу його мами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якої остання знаходиться на «Д» обліку у ендокринолога та у якої наявний цукровий діабет ІІ ступеню (а.с. 16). Однак, у вказаній довідці від 23.08.2023 не зазначено, що його мати, тобто дочка ОСОБА_2 , за станом здоров`я не може здійснювати догляд за своєю матір`ю, а лише вказано, що ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні, тобто не підтверджено даний факт належними доказами. Докази на спростування зазначених обставин у матеріалах справи відсутні. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції не було достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №300/2405/24 - скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , та Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула