Постанова 4801 № 150/661/24

Справа № 150/661/24 Провадження № 22-ц/801/715/2025 Категорія: 55 Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2025 рокуСправа № 150/661/24м. Вінниця Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 150/661/24 за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Суперсона С. П., встановив: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій. Ознайомившись з позовною заявою, 13 листопада 2024 року судом було постановлено ухвалу про залишення позову без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: 1) зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, 2) копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 3) письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову(позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 4) доданих до позову документів, що відповідатимуть вимогам, описаним в мотивувальній частині цієї ухвали. 5) подання до суду квитанції про оплату судового збору за звернення до суду із цим позовом, який підлягає сплаті за наступними реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN) UA848999980313161206000002902; Код ЄДРПОУ 37979858; Одержувач ГУК у Він.обл./смт Чернiвцi/ 22030101; призначення платежу: судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_2 .. Також було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про звільнення від салати судового збору при зверненні до суду із означеним позовом. 12 грудня 2024 року на адресу суду надійшла заява-клопотання позивача про усунення недоліків позову та про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування підстав для звільнення від сплати судового збору позивач вдруге послалася на довідку про доходи за 2023 рік, тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік, просила звільнити її від сплати судового збору. Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року було відмовлено в клопотанні позивача, продовжено позивачеві строк для усунення недоліків позову, визначений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 13 листопада 2024 року, на десять днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду наступних документів: - Оригіналу квитанції про оплату судового збору за звернення до суду із цим позовом, який підлягає сплаті за наступними реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN) UA848999980313161206000002902; Код ЄДРПОУ 37979858; Одержувач ГУК у Він.обл./смт Чернiвцi/ 22030101; призначення платежу: судовий збір за звернення до суду з позовом ОСОБА_2 , сума судового збору 4 844,80 грн,; -клопотання про звільнення від сплати судового збору або про зменшення його розміру або відстрочку сплати судового збору, за умови подання до суду наступних доказів, що підтвердять факт незадовільного майнового стану позивача, а саме: відомостей про отримання чи не отримання інших видів доходу, з яких не утримуються суми податків; наявність заборгованості за комунальними платежами; за наявності , -довідку про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківських документів про відсутність коштів на рахунку; довідку податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків позивача; довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність чи відсутність у позивача рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану. 13 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява-клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви та про звільнення від сплати судового збору. Вказане клопотання містить ті самі обставини та докази, що було надано позивачем до аналогічних клопотань при поданні позовної заяви та при поданні заяви-клопотання на виконання ухвали про усунення недоліків позову. Тобто, позивачем втретє подано до суду тотожне клопотання про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суд з означеним позовом, які ухвалами суду від 13 листопада 2024 року та від 20 грудня 2024 року були вирішені по суті. В той же час, правом подання клопотання про відстрочку або розстрочку сплати судового збору позивач не скористалася. Ухвалою суду Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області про зобов`язання вчинити певні дії та про заборону вчинення певних дій- повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвали суду від 13 листопада 2024 року про залишення позову без руху та від 20 грудня 2024 року про продовження позивачеві строку для усунення недоліків залишилися невиконані позивачем, згідно з ч. 3 ст.185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Позивач вважає, що суддя безпідставно відмовила у задоволенні її клопотання про звільнення від сплати судового збору, обмеживши їй доступ до правосуддя, не врахувавши її матеріального стану. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Колегія суддів вважає, що висновки судді першої інстанції не ґрунтуються на нормах процесуального права. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. За змістом частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частин першої, п`ятої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви з огляду на таке. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, забезпечуючи гарантії, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У пунктах 59-61 рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("KREUZ v. POLAND"), заява N 28249/95, ЄСПЛ зазначав, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, ЄСПЛ вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів у зв`язку з поданням позовів, які суди мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Однак сума зборів має бути визначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, які є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи був забезпечений розгляд судом справи. Враховуючи ці чинники, суд має визначити, чи становила вимога сплати судового збору за обставин цієї конкретної справи, непропорційні обмеження, які завдали шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. Отже, судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд, однак такий збір повинен встановлюватись з урахуванням спроможності заявника його сплатити та стадії, на якій перебував судовий розгляд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі N 906/308/20, провадження N 12-58гс23). Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільної процесуальних правовідносин та їх гарантій. До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов`язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур. При цьому, по-перше, цивільна процесуальна форма, завжди обов`язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає "алгоритм" поведінки кожного суб`єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (справа "Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (ALIMENTARIA SANDERS S. A. v. SPAIN), заява N 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року)). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самійсуті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа "Дія 97 проти України" (DIYA 97 v. UKRAINE), заява N 19164/04, § 47, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року)). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі N 361/161/13-ц (провадження N 61-37352сво18). Крім того, колегія суддів приходить переконання про те, що вирішуючи питання звільнення від сплати судового збору місцевий суд неправильно застосував положення ЦПК України та Закону України "Про судовий збір". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Положення статей ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, а тому визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання. Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення у справі "Креуз проти Польщі", від 19 червня 2001 року). Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах "Княт проти Польщі", "Єдамскі та Єдамска проти Польщі", від 26 липня 2005 року). З урахуванням пункту 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" доказами, які підтверджують майновий стан сторони можуть бути, наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо. Так, відповідно до довідок податкової служби про доходи за 2023 рік відсутні доходи. Крім того, згідно з частиною третьою статті 136 ЦПК України та 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" за відповідних підстав, суду надано право зменшити розмір судового збору. Проте суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму. Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На згадані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві, в зв`язку з чим ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 рокуслід скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 379, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - постановив: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2025 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко М.В. Матківська