Постанова 4852 № 280/9702/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9702/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.) в адміністративній справі №280/9702/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 17.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 31.07.2024 року: - № 0715014-2410-0828-UA23060070000082704; -№0715015-2410-0828-UA23060070000082704; -№0715016-2410-0828- НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником об`єктів житлової нерухомості (квартир та їх часток) загальною площею 109,9 кв.м. Контролюючий орган спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначив позивачу податкове зобов`язання за вказаними об`єктами нерухомості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, без урахування рішення Запорізької міської ради №5 від 28.01.2015 року «Про затвердження Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» щодо пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управління ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 31.07.2024 року: № 0715014-2410-0828-UA23060070000082704; № 0715015-2410-0828-UA23060070000082704; № 0715016-2410-0828-UA23060070000082704. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що відповідно до бази даних ІКС «Податковий блок» та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна за громадянином ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) обліковуються об`єкти житлової нерухомості, розташовані за адресою: квартира, АДРЕСА_1 , загальна площа 29.16 м2; квартира, АДРЕСА_2 , загальна площа 49,65 м2; квартира, АДРЕСА_3 , загальна площа 62,17 м2 (частка власності 1/2 - 31,08 м2). База оподаткування становить 109,89 м2. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023, до загальної площі об`єктів оподаткування, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 м2. ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкові повідомлення - рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік на загальну суму 3342,97 грн., які разом з податковим розрахунком відправлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист отримано позивачем 20.08.2024 року. Окрім того, звертає увагу суду на те, що виходячи з принципу пріоритетності норм ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) над нормами інших актів, зокрема й актів органів місцевого самоврядування, у разі їх суперечності, закріпленого в пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до рішення Запорізької міської ради відповідних змін, розмір пільг відповідно до житлової нерухомості, яка перебуває у власності фізичної особи платника податку та ставок податку, які застосовуються для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості власником якої є фізична особа підприємець - повинна відповідати підпункту 266.4.1 пункту 266.4 та підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Додатково повідомляємо, що листом від 11 серпня 2021 року вих. № 5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 «Про встановлення податку на майно» (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) визнано ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону №1160. З огляду на вказане, оскаржувані в даній справі повідомлення-рішення відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають сплаті в повному обсязі. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: - квартири, розташованої АДРЕСА_1 , загальна площа 29,16 м2; - квартири, розташованої у АДРЕСА_2 , загальна площа 49,65 м2; - квартири, розташованої у АДРЕСА_3 , загальна площа 62,1 м2 (частка власності 1/2- 31,08 м2). Право власності позивача на вищезазначені об`єкт житлового нерухомого майна підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №399750357 від 17.10.2024 року, а також відповіддю з реєстру речових прав на нерухоме майно № 999103 від 16.12.2024 року, які містяться в матеріалах справи. 31.07.2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення №№0715014-2410-0828-UA23060070000082704 0715015-2410-0828-UA23060070000082704, 0715016-2410-0828-UA23060070000082704, якими визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік на загальну суму 3 342,97 грн. Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України). Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України. Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Пунктом 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України. Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлюють, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Абзацом 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Аналіз наведених норм права свідчить про те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими. Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 року за №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 року за №5, від 26.02.2016 року за №30, від 25.08.2016 року за №50, від 21.12.2016 року за №49, від 26.04.2017 року за №51, від 27.05.2020 року за №49. Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв.м; - будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м; - різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м) Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв.м бази оподаткування. Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі. Приписами підпункту «б» пункту 266.1.2 статті 266 ПК України визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України). З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належать наступні об`єкти житлової нерухомості (частки), а саме: квартира, розташована у АДРЕСА_1 , загальна площа 29,16 м2; квартира, розташована у АДРЕСА_2 , загальна площа 49,65 м2; квартири, АДРЕСА_3 , загальна площа 62,17м2 (частка власності позивача 1/2- 31,08 м2). Загальна площа вищезазначених об`єктів житлової нерухомості (частки) становить 109,89 кв.м. Враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, то податок на квартиру/квартири, знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 120 кв.м, згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків. За таких обставин, оскільки у власності позивача перебуває квартира та частка квартири, загальна площа якого не перевищує 120 кв.м, ставка податку для таких об`єктів житлової нерухомості у 2023 році дорівнює нулю, а тому підстави для визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо такого об`єкту нерухомості у 2023 році відсутні. Станом на сьогоднішній день Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28.01.2015 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26.02.2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для квартир, загальна площа яких не перевищує 120кв.м, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку. Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 року у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими. Щодо доводів відповідача щодо того, що рішення Запорізької міської ради в частині визначення ставки податку для квартир суперечить вимогам ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Предметом оскарження у даній справі є виключно податкове повідомлення-рішення відповідача, прийняте ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження у даній справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах даної справи. На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції обгрунтовано спростував посилання відповідача на те, що Державною регулятивною службою України було встановлено, що рішенню Запорізької міської ради від 28.01.2015 року №5 притаманні ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, оскільки даний лист носить лише роз`яснювальний характер та інформує про необхідність внесення та розгляд сесії питання про скасування вищезазначеного рішення, а не скасовує його. Як наслідок, відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 31.07.2024 року: - № 0715014-2410-0828-UA23060070000082704; - №0715015-2410-0828-UA23060070000082704; - №0715016-2410-0828-UA23060070000082704, діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначений податковим законодавством України, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 03.04.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя Н.А. Олефіренко