Постанова Одеський апеляційний суд № 504/169/25

Номер провадження: 33/813/652/25 Номер справи місцевого суду: 504/169/25 Головуючий у першій інстанції Сафарова А. Ф. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Рясного Владислава Денисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційну скаргу захисника Рясного Владислава Денисовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень. ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 02.01.2025 о 12:10 год по вул. Центральній, біля б. 81 с-ща Доброслав, Одеського району, Одеської області, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Volkswagen Passat, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Рясний В.Д., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги є те, що: - судом першої інстанції не прийнято до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про законні підстави для зупинки транспортного засобу; - працівники поліції пересувалися не на службовому транспортному засобі, а на цивільному, тому не зрозуміло, чи є законною дією працівників поліції щодо прибуття до транспортного засобу; - суд першої інстанції не прийняв до уваги правову позицію постанови Верховного суду від 15.03.2019 у справі 686/11314/17, відповідно до якої якщо зупинка транспортного засобу було незаконна, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов`язаний був виконувати, а всі складені відносно нього процесуальні документи не можуть бути належними та допустимим доказами; - працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер»; - в направленні, яке міститься в матеріалах справи, відсутня відмітка (підпис) водія про отримання такого направлення або відмітка про відмову від отримання в присутності двох свідків; - суд не звернув увагу на те, що неможливо перевірити походження та достовірність відеофайлу, зокрема правильність дати і часу визначеному на пристрої; - не можливо встановити факт дотримання працівниками поліції положень Наказу № 1026 в частині застосованих ними технічних приладів та засобів для документування правопорушення; - відеозапис не засвідчений електронним цифровим підписом; - відеозаписи записані на декількох ідентичних за своїм зовнішнім виглядом дисків, без окремого нумерування, а файли розміщення в хаотичному порядку без логічного та хронологічного викладення, що унеможливлює їх перегляд для сприйняття всіх подій. В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Рясний В.Д. підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського (далі - Інструкція від 18 грудня 2018 року № 1026). Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції від 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого при-ватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 163613 від 02.01.2025; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.01.2025; відеозаписом, що міститься на компакт-диску в матеріалах справи, за результатом дослідження якого знайшли підтвердження обставини вчинення адміністративного правопорушення. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнього інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 163613, яким зафіксовано, що 02.01.2025 о 12:10 год по вул. Центральній, біля б. 81 с-ща Доброслав, Одеського району, Одеської області, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Volkswagen Passat, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на бодікамеру. Від керування ТЗ відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП. До протоколу додається: пояснення, відеозапис з камери. Роз`яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено про час і місце розгляду справи, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 . Тимчасово вилучено водійське посвідчення. Вказаний протокол ОСОБА_1 підписав; (а.с. 2) - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду, згідно якого огляд не проводився, відмовився; (а.с. 4) - письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких 02.01.2025 приблизно о 12:15 год по вул. Центральній, смт Доброслав, Одеського району, Одеської області, їхав на ТЗ НОМЕР_1 , де в цей час його зупинили працівники поліції, у зв`язку з тим, що він порушив ПДР України, представилися та він відразу відповів, що сьогодні пив 1 літр горілки, з протоколом був згоден, більше таке не повториться. Вказані пояснення ОСОБА_1 підписав; (а.с. 5) - наявними в матеріалах справи відеозаписами, які були оглянуті в ході розгляду справи, підтверджено, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції та попросили документи (00:36:00). Потім запитали: «Чому керуєте в стані алкогольного сп`яніння?», на що відповів: «З дружиною розійшовся» (00:36:50). Поліціянт запропонував пройти тест за допомогою драгера та ОСОБА_1 відповів: «Без проблем», поліцейський зазначив, що від ОСОБА_1 чутно запах спиртного, на що останній відповів, що розуміє. Згодом поліцейський пропонує проїхати до установи для підтвердження стану, на що ОСОБА_1 відповів: «Давайте, може, не будемо» (00:39:19). Поліцейський сказав: «Ви можете відмовитися» та ОСОБА_1 сказав: «Я можу відмовитися…». Співробітник поліції запитав: «Що ви сьогодні вживали?...можете відмовитися від проходження, але за це буде все одно складений протокол, або ми поїдемо до установи, та ОСОБА_1 сказав: «Я вас розумію, не хотілось, щоб так було» (00:40:22 00:40:40). Поліціянт сказав, що в цьому випадку ми будемо складати протокол та запитав: «Скільки ви сьогодні вживали?» і ОСОБА_1 відповів: «200 г водки» (мовою оригіналу) (00:42:08-00:42:29). Роз`яснили, що буде складено протокол. Також наявний другий відеофайл, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в лікарні та за допомогою Драгера. Сукупність вищевказаних доказів засвідчують відмову ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, від проходження медичного огляду, встановленого законом, що є підтвердженням об`єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про законні підстави для зупинки транспортного засобу не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення. Слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5. ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції. Посилання апелянта, що працівники поліції пересувалися не на службовому транспортному засобі, а на цивільному, є безпідставним з огляду на те, що дане посилання не стосується суті правопорушення, а також апеляційний суд не наділений повноваженнями щодо оцінки діяльності працівників патрульної поліції на предмет такого, адже переглядає справу за доводами апеляційної скарги щодо наявного складу адміністративного правопорушення, і вказані дії не визнано незаконними. Крім того суд звертає увагу, що при зупинці працівник поліції представився, назвав свою посаду та був одягнений у формений одяг, події відбувалися у світлу добу, про що свідчить долучений до протоколу відеозапис. Слід відзначити, що захисник в апеляційній скарзі приводить нерелевантну практику Верховного Суду, зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа №686/11314/17), оскільки в ній йде мова про розгляду справи посадовою особи уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів. На відміну від вимоги про пред`явлення документів, серед інших реєстраційного документу на транспортний засіб, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. Отже правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, з посиланням на вимоги ч. 1 ст. 126 КУпАП, стосується іншої правої ситуації. Як не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про визнання доказів у теперішній справі недопустимим з огляду на аналогію, яку можна використати, у справі № 664/506/16-к. Згідно висновку, викладеного у постанові колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі № 664/506/16-к, у цій нормі закріплено як загальну підставу визнання доказів недопустимими - їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, так і підставу, яку в доктрині кримінального процесу іменують правилом про «плоди отруєного дерева», - здобуття інших доказів завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, для визнання недопустимим кожний доказ має бути оцінений судом як автономно, так і в сукупності з іншими доказами, а в рішенні суду - наведено належне обґрунтування та мотиви, які би вказували на підставу визнання цього доказу недопустимим. Стосовно ж визнання доказу недопустимим за правилом «плодів отруєного дерева», то у рішенні суду має бути чітко доведено похідний характер інформації, яка стала фактичною підставою для проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, від дій, якими були істотно порушені права та свободи людини. Натомість, по справі наявна сукупність доказів, які дають змогу дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Довід, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів, зокрема приладу «Драгер», спростовується дослідженим відеозаписом 00:37:02. Також апеляційний суд зазначає, що поліцейським не заборонено проводити огляд відразу в медичній установі. Більш того, на другому відеофайлу зафіксовано чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду як в лікарні так і за допомогою Драгера. Щодо доводу, що в направленні, яке міститься в матеріалах справи, відсутня відмітка (підпис) водія про отримання такого направлення або відмітка про відмову від отримання в присутності двох свідків, апеляційний суд зазначає, що за змістом до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, і лише в разі неможливості такого - поліцейський проводить огляд у присутності двох свідків. Оскільки до матеріалів справи доданий відеозапис, на якому зафіксовано вказані події, що відповідає змісту ч. 2 с. 266 КУпАП, тому присутність свідків не є обов`язковою. Крім того, відмітка про отримання або відмову про отримання не є обов`язковою. Щодо доводу, що неможливо перевірити походження та достовірність відеофайлу, зокрема правильність дати і часу визначеному на пристрої, апеляційний суд зазначає таке. Долучений відеозапис повністю відображає послідовність події, а також стан та поведінку ОСОБА_1 , яка свідчить про факт відмови від проходження огляду на місці та в медичному закладі. Співробітники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення результатів такого огляду. Крім того, досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі. Також ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував проти того, що це не він зображений на відеозаписі. Отже, помилкові виставлені на регістраторі час та дата не спотворюють змісту зафіксованих у встановленому законом порядку подій. Необґрунтованими є також доводи захисника, що відеозапис не засвідчений електронним цифровим підписом, оскільки законодавством не передбачено вказане. Посилання, що відеозаписи записані на декількох ідентичних за своїм зовнішнім виглядом дисків, без окремого нумерування, а файли розміщення в хаотичному порядку без логічного та хронологічного викладення, що унеможливлює їх перегляд для сприйняття всіх подій є безпідставним. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється разом із протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно змісту постанови в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнав в повному обсязі, не оспорюючи доказів, зібраних у матеріалах справи. Однак, в суді апеляційної інстанції вже заперечує щодо наявності складу адміністративного правопорушення, така позиція розцінюється судом як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності. Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї. Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено. Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Рясного Владислава Денисовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова