Постанова 4812 № 475/264/25

21.04.25 22-ц/812/656/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 475/264/25 Головуючий суду першої інстанції Кривенко О.В. Провадження: 22-ц/812/656/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 21 квітня 2025 року м. Миколаїв справа №475/264/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., без участі учасників справ, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем, на ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року, постановлену у складі головуючого судді Кривенко О.В. в приміщенні цього ж суду, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення її позову до приватного підприємства «Веселий Роздол» про визнання договору оренди землі припиненим, встановив: 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Ремського Є.В., звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Веселий роздол» (далі - ПП Веселий Роздол» або Підприємство) про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП «Веселий Роздол» щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області, припиненим з 15 січня 2025 року. Того ж дня, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення усім суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області. Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовувала тим, що на даний час існує спір про визнання договору оренди вказаної земельної ділянки припиненим, оскільки відповідач без належних правових підстав використовує земельну ділянку, відмовляється її повернути після спливу строку дії договору, та має можливість в будь який час звернутись до державного реєстратора за внесенням запису про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткових угод до Договору, які фактично не укладались позивачем. Зазначала, що виникає необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів в майбутньому буде перешкоджати виконанню рішення суду. Оскільки предметом позову є саме визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, вважала, що накладення заборони проводити реєстраційні дії щодо ділянки є співмірним видом забезпечення даного позову. Ухвалою Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Ухвала суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ПП «Веселий Роздол» вживаються будь-які заходи щодо відмови в поверненні земельної ділянки заявнику. Самі лише припущення, наведені у заяві, про наявність у відповідача зазначеного наміру, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладених на відповідача заборон. Позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення або витребування земельної ділянки на користь позивача, позовна вимога - є визнання договору оренди землі припиненим. Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Всупереч вимогам процесуального закону заява заявником не обґрунтована. Заявником не зазначено, в чому полягає неможливість захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, не мотивовано наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. З огляду на викладене, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнення виконання або невиконання рішення суду без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Враховуючи наведене, суд вважав, що заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах є неспівмірними із предметом та підставами поданого позову. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Ремського Є.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що має значення для справи, просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Вказувала, що не погоджується з висновком суду, щодо необґрунтованості заяви про забезпечення позову. Зазначала, що намагається захистити своє право користування, володіння та розпорядження належним їй майном, оскільки між нею та орендарем вже виник спір щодо строку дії договору оренди земельної ділянки. Крім того, орендарем їй було усно повідомлено про пролонгацію договору оренди в односторонньому порядку. До позовної заяви було надано копію заяви ОСОБА_1 на адресу орендаря, якою вона повідомила про відсутність намірів продовжувати строк дії договору оренди, копію поштового конверта з відміткою відділення «Укрпошта» про відмову орендаря в отриманні поштового відправлення. З огляду на викладене вбачається можливість в односторонньому порядку провести реєстраційні дії щодо належної позивачу земельної ділянки без її згоди, як власника. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Ремського Є.В. подала позов до ПП «Веселий роздол» про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 січня 2018 року між нею та ПП «Веселий Роздол» щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області, припиненим з 15 січня 2025 року. Із заяви вбачається, що 15 січня 2018 року, між ОСОБА_1 та ПП «Веселий Роздол», в особі директора підприємства Молдованенка М.О., що діє на підставі Статуту №11, затвердженого Доманівською РДА 11 листопада 2006 року, був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований Відділом економічного розвитку і торгівлі Доманівської районної державної адміністрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 квітня 2018 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 25595963 (надалі Договір). За умовами Договору, ОСОБА_1 передала в оренду земельну ділянку площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирської сільської ради Доманівського району Миколаївської області терміном на 7 (сім) років. 28 лютого 2025 року разом з позовом до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову. Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовувала тим, що на даний час існує спір про визнання договору оренди вказаної земельної ділянки припиненим, оскільки відповідач без належних правових підстав користується земельною ділянкою, відмовляється її повернути після спливу строку дії договору, та має можливість в будь - який час звернутись до державного реєстратора за внесенням запису про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно додаткових угод до Договору, які фактично не укладались позивачем. Зазначала, що виникає необхідність забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів в майбутньому буде перешкоджати виконанню рішення суду. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Пункт 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Згідно із пунктами 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21). З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову. Так, предметом даного позову є визнання припиненим договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 січня 2018 року між нею та ПП «Веселий Роздол» щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області. Отже, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що між сторонами виник спір стосовно припинення договору оренди земельної ділянки та строку його дії. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20). Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний правовий висновок Верховного суду викладений у постанові від 16 серпня 2022 року у справі № 640/35685/21. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 18 грудня 2018 року у справі №912/1616/18, від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З матеріалів справи вбачається, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог. Між сторонами дійсно існує спір щодо строку договору оренди земельної ділянки і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, тому, обраний позивачем вид забезпечення позову у вигляді заборони вчинення суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області, узгоджується із заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що його незастосування може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову. Колегія суддів зауважує, що метою забезпечення позову у цій справі є збереження зареєстрованого за відповідачем права оренди лише на підставі спірного договору оренди для виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Відповідні тимчасові заходи забезпечення позову жодним чином не впливають на реалізацію права володіння та користування майном. Такий вид забезпечення позову не порушує права відповідача, як орендаря земельної ділянки, та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Згідно пунктом 10 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України). Отже, враховуючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та наслідки невжиття таких заходів, колегія суддів прийшла до висновку, що вимога про заборону вчинення суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради, Доманівського району Миколаївської області, підлягає до задоволення. Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем, задовольнити. Ухвалу Доманівського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Заборонити суб`єктам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 7,9694 га, кадастровий номер 4822781200:05:000:0037 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Володимирівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повна постанова складена 22 квітня 2025 року.