Постанова Закарпатський апеляційний суд № 306/1696/24

Справа № 306/1696/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 квітня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідача - Кожух О.А., суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року (головуючий суддя Заболотний А.М.) у справі №306/1696/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,, в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У серпні 2021 року ТзОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021 на суму 21023,96 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 02.10.2021 ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали кредитний договір № 416390205. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 16500,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на її банківську картку № НОМЕР_1 . Позивач зазначив, що 28.11.2018 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, зі строком дії до 28.11.2019. В подальшому ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали наступні угоди: 28.11.2019 додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020; 31.12.2020 додаткову угоду № 26, що продовжила строк дії договору до 31.12.2021; 31.12.2021 додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. Таким чином ТзОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу № 28/1118-01 отримало право вимоги за кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021 до боржника ОСОБА_1 . Вказує, що 05.08.2020 між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021 до боржника ОСОБА_1 . 17.07.2024 ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 17/07/24, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021. Стверджує, що відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21023,96 грн., що складається з наступного: 11977,78 грн. заборгованість по кредиту; 9046,18 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам. Таким чином ТзОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 21023,96 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2422,40 грн. судовий збір та 6000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 02.10.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги від 28.11.2018. Відтак, у ТзОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Узагальнені доводи апеляційної скарги На це рішення подало апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». Товариство вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. У своїх доводах щодо належної вимоги Фінансової компанії «ЕЙС» до боржника за кредитним договором, апелянт посилається на п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Вказує, що відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Зазначає, що предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 25.01.2022 на виконання п. 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №170, за яким передані (відступлені) права вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №170 від 25.01.2022, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 21 023,96 грн. Вважає, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022. Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. У своїх доводах апелянт посилається на практику апеляційних судів та висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 щодо договору факторингу. Вважає, що дані обставини та докази спростовують висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у січні 2022 року, тобто після укладення Кредитного договору в жовтні 2021, які позивач набув в липні 2024 року. А сам лише факт укладення Договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Межі розгляду справи апеляційним судом Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини та застосовані норми права Судом встановлено, що 02.10.2021 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №416390205 (а.с. 55- 59) Згідно з п. 4.1. кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт». Уклавши цей договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил. Відповідно до п. 4.2. кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. За умовами кредитного договору ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу кредит в розмірі кредитного ліміту на суму 16500,00 грн. строком на 84 дні (п.п. 1.1. кредитного договору). При цьому за умовами договору на період строку визначеного в п. 1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 251,85 процентів річних, що становить 0,69% від суми кредиту за кожний день користування ним. ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання за кредитним договором виконало, надало відповідачу кредит у розмірі 16500,00 грн. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 07/2024: ID платіж №1781434198 від 02.10.2021 року (а.с.29-30) та платіжним дорученням від 02.10.2021 про перерахування коштів з АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в сумі 16500 грн (а.с. 18). Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «ФК «ЕЙС» зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 416390205 від 02.10.2021 року до боржника ОСОБА_1 .. Позивачем ТОВ «ФК`ЕЙС» до справи подано виписку з особового рахунка за кредитним договором №416390205 від 02.10.2021, згідно з якою станом 22.07.2024 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 21023.96 грн, що складається з наступного: 11977,78 грн. заборгованість по кредиту; 9046,18 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.139). Судом встановлено, що 28.11.2018 між первісним кредитором ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступає ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору закінчується 28.11.2019 (п.8.2). З моменту переходу права вимоги від Клієтна до Фактора згідно відповідного Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних боржників, права вимоги до яких відступаються згідно з цим договором (а.с.78-84). Надалі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» до договору факторингу уклали наступні угоди: 28.11.2019 додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020; 31.12.2020 сторони підписали додаткову угоду № 26, що продовжила строк дії договору до 31.12.2021 (а.с.128-134); 31.12.2021 додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.25); 21.10.2020 додаткову угоду №25 про викладення тексту договору у новій редакції (а.с.112-113). 05.08.2020 між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 (а.с.101-106). Надалі ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод до договору факторингу, а саме: № 2 від 03.08.2021, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022 (а.с.68) та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно (а.с.126), всі інші умови залишились без змін. У п.п. 1.3. договору факторингу № 05/0820-01 визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в реєстрах прав вимог. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1. договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. договору). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21023,96 грн. (а.с.70-72). 17.07.2024 ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «ЕЙС» (позивач) зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступив ТзОВ «ФК «ЕЙС» (позивачу) право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (ас.114-120). Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21023,96 грн (а.с.74-76). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «ЕЙС»» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №416390205, оскільки кредитний договір був укладений 02 жовтня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС»» не набуло прав первісного кредитора, а тому не має права пред`являти свої вимоги за кредитним договором № 416390205, укладеним 02 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається». Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі N 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20). Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором № 416390205 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 02 жовтня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору вказано відступлення прав вимог, зазначені у Реєстрах прав вимоги. Разом з тим, до вказаного договору позивачем подано лише форму реєстру прав вимоги, яка не містить індивідуалізованого предмету договору, тобто щодо яких угод перейшло право вимоги до нового кредитора. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018, не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто з 02.10.2021. З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 02.10.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу № 28/1118-01. Відтак, суд вважає, що у ТзОВ «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018. Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17). При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 не є релевантними, оскільки у вказаних справах ішлось про договір факторингу як такий. У даній справі договір кредиту було укладено після договору факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, а тому немає підстав вважати, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Висновки апеляційного суду З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки представником позивача вірно встановлених судом першої інстанції обставин. При цьому суд вважає, що посилання позивача на продовження строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не спростовує необхідності чіткого визначення предмета договору на момент його укладення, адже правочин є чинним лише за умови визначеності його істотних умов, а предмет договору факторингу має бути конкретно визначений. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» залишити без задоволення. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 квітня 2025 року. Суддя-доповідач Судді