Постанова 4818 № 639/5021/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2024 року м. Харків справа № 639/5021/20 провадження № 22-ц/818/1072/25 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю: секретаря судового засідання Волобуєва О.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Харківська міська рада третя особа: нотаріус Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуркаленко Інеса Валеріївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року в складі судді Баркової Н.В.,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв.м, житловою площею 45,1 кв. м ( надалі Будинок) в порядку спадкування за законом ним, після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , одночасно просив вирішити питання про стягнення з відповідача судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по лінії матері. З 16.01.1966 року по 07.05.1971 року бабуся позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у шлюбі із ОСОБА_4 . Згідно з Витягом Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00024937444 вона змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». ІНФОРМАЦІЯ_4 в родині ОСОБА_7 та ОСОБА_4 народилася донька - ОСОБА_8 (матір позивача). 07.05.1971 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було розірвано. ОСОБА_9 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 ». Між тим, 28.12.1978 року ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, р№ 1-4395, 28.12.1978, 5-та ХДНК, придбала 55/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв. м., житловою площею 45,1 кв.м. На момент подачі даного позову 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями зареєстровані за ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 244321. 03.01.1989 року матір позивача ОСОБА_8 одружилась з ОСОБА_10 і змінила своє прізвище на « ОСОБА_11 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 у шлюбі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 народився позивач - ОСОБА_1 . В подальшому шлюб батьків позивача - був розірваний зі збереженням за матір`ю прізвища « ОСОБА_11 ». Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та його матір - ОСОБА_2 , постійно проживали разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 60 років померла бабуся Позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 єдиною спадкоємицею першої черги за законом була її дочка -- матір позивача ОСОБА_2 . Інших спадкоємців у ОСОБА_3 не було. Матір позивача ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 не зверталася до нотаріуса для прийняття спадщини, не отримала свідоцтво про право на спадщину, не зареєструвала право власності на будинок. Однак після смерті ОСОБА_3 вона доглядала та утримувала належне ОСОБА_3 майно, а саме 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , всі належні померлій правовстановлюючі документи знаходились у неї, що є підтвердженням прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлої ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 52 роки померла матір позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. 16.01.2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Гуркаленко І.В. із заявою про прийняття спадщини, яким було відкрито спадкову справу за номером у нотаріуса 2/2020, номером у спадковому реєстрі 65359931. Інші особи з заявами про прийняття спадщини чи видачу свідоцтв про право на спадщину до нотаріуса не звертались. Листом від 03.06.2020 року №02-14 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуркаленко І.В. відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері через неможливість фактичного встановлення факту належності спадкодавцю спадкового майна, а також за відсутності можливості встановити факт реєстрації місця проживання спадкодавця. ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду. Отже позивач, як спадкоємець за законом, своєчасно прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , але не може належним чином її оформити, оскільки відсутній належний правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними будівлями, який би підтверджував право власності його померлої матері ОСОБА_2 на дане спадкове майно. Тому він змушений звернутися до суду з дійсним позовом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 55/100 житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 84,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв. м. в порядку спадкування за законом, після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження того що спірний Будинок належав його бабусі ОСОБА_3 , єдиною спадкоємицею першої черги після смерті якої була її донька та мати позивача - ОСОБА_2 , яка в порядку визначеному ст. 549 ЦК Української PCP фактично вступила в управління та володіння спадковим майном тобто прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . В свою чергу позивач ОСОБА_1 у передбачений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 однак, в оформленні спадкових прав і видачі свідоцтва про право на спадщину в досудовому порядку йому було відмовлено, отже права спадкоємця ОСОБА_1 підлягають судовому захисту. Не погоджуючись з рішенням суду Харківська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, просить рішення суду скасувати, оскільки воно постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що із доданих до заяви документів, не вбачається належність Будинку спадкодавцю ОСОБА_2 . Суд не звернув увагу на те, що технічні характеристики Будинку було самочинно змінено. Так рішенням Жовтневої районної ради від 01.11.2005 №69-3 «Про дозвіл на будівництво по Комсомольському шосе, 66» дозволено гр. ОСОБА_13 виконати прибудову до житлового будинку розміром 2,5Х4,5м для розміщення підсобних приміщень по АДРЕСА_2 , проте вказану прибудову не було введено в експлуатацію належним чином та в установленому порядку. Тобто, внаслідок самочинного будівництва, Будинок втратив свою тотожність з тим, який лишився у спадок 2001 року, після ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ), тому не може бути об`єктом цивільного обігу. Факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 належними доказами не доведений. Крім того, судом вирішений спір про захист порушеного права позивача за відсутності мотивованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення справа власності на спірне майно. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , представника Харківської міської ради, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Як встановлено судом відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13.12.2019 року вбачається, що 16.01.1966 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №287. Прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 » (т.1, а.с.59). Даними Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України від 13.12.2019 року підтверджується, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №12. Її батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (т.1, а.с.58). В подальшому 07.05.1971 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 07.05.1971 року. Прізвище дружини змінено на дошлюбне « ОСОБА_5 » (т.1, а.с.60). Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00024937397, 03.01.1989 року ОСОБА_8 одружилась з ОСОБА_10 і змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_11 ». В подальшому шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_12 розірваний зі збереженням за прізвища « ОСОБА_11 » (т.1 а.с. 57). ІНФОРМАЦІЯ_5 народився позивач ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №1554 та підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.01.1998 року. Його батьками зазначені ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (т.1, а.с. 25, 43). Отже ОСОБА_3 доводиться бабусею позивачу ОСОБА_1 та матір`ю ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 , вже не перебуваючи у шлюбі, на підставі Договору купівлі-продажу, р.№1-4395 від 28.12.1978, посвідченого 5-ю ХДНК придбала 55/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , будинок розташований на земельній ділянці розміром 728 кв.м, загальною площею 39,6 кв.м,3 льохи, 2 сараї, 2 убиральні, огорожа, смотровий колодязь 84,6 кв. м. (т.1 а.с. 164-165). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.12.2019 року житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 84,6 кв.м, житловою площею 45,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної спільної часткової власності за ОСОБА_3 55/100 та за ОСОБА_14 45/100 (т.1, а.с. 31-32, 42, 44). Згідно даних наданої відповідачем копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2005 року №128331 загальна площа домоволодіння по АДРЕСА_1 вказана 73,1 кв.м., житлова площа 45,1 кв.м, площа земельної ділянки 728 кв. м (т.1 а.с. 95). Даними довідки КП «Харківське міськБТІ» від 13.11.2015 року №1102678 підтверджується, що згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради у м. Харкові № 69-3 від 01.11.2005 року загальна площа домоволодіння по АДРЕСА_1 складає 84,6 кв.м. Згідно рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про перейменування об`єктів топоніміки міста Харкова» від 20.22.2015 №12/15 Комсомольське шосе змінено на Григорівське шосе (т.1 а.с. 96 зворот). ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №2300 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 13.12.2019 року (т.1, а.с. 29, 40). Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її місце проживання було зареєстровано з 09.02.1979 року за адресою АДРЕСА_1 , відмітки про скасування вказаної реєстрації відсутні (т.1 а.с.56). Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття або про відмову від спадщини не подавалися. Свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_3 нікому не видавалося, заповітів від імені ОСОБА_3 у Другій ХМДНК не посвідчувалися, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №72028379 від 04.04.2023 року та №72028405 від 04.04.2023 року (т.1 а.с. 279-288). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №16745 та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 (т.1 а.с.30). 16.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Гуркаленко І.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , відкрито спадкову справу за номером у нотаріуса 2/2020, номером у спадковому реєстрі 65359931 (т.1 а.с. 26). Відповідно до листа приватного нотаріуса ХМНО Гуркаленко І.В. на виконання ухвали суду повідомлено, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16.01.2020 року зареєстровано заяву по книзі обліку та реєстрації спадкових за №4 від імені сина спадкодавці ОСОБА_1 , про прийняття спадщини та заведено спадкову справу 2/2020. Інших заяв по с/с 2/2020 не надходило. За даними спадкового реєстру від імені ОСОБА_2 заповітів посвідчено не було. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (т.1 а.с.273). Листом від 03.06.2020 року №02-14 приватним нотаріусом ХМНО Гуркаленко І.В. відмовлено ОСОБА_1 в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно після смерті ОСОБА_2 через неможливість фактичного встановлення факту належності спадкодавцеві ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкового майна, за відсутності підтвердження наявності спадкової маси, а також за відсутності можливості встановити факт реєстрації місця проживання спадкодавця та запропоновано звернутися до суду (т.1 а.с.27-28). Як вбачається з відповіді Головного управління національної поліції в Харківській області від 24.11.2021 року, за наявною інформацією, 17.10.2019 року труп Боржкової (згідно висновку судово-медичної експертизи №10-12/2614-Дм/19 від 13.11.2019 року значиться, як ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено за адресою: АДРЕСА_1 , без видимих ознак насильницької смерті. 18.10.2019 відомості за вказаним фактом внесено слідчим відділом Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220500001810 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України з додатковою відміткою до кваліфікації «природна смерть». Інформації щодо фактичного місця проживання ОСОБА_2 управління не має (т. 1 а.с. 224). Згідно даних довідки голови вуличного комітету, завіреної ЖЕД №85 Жовтневого району м. Харкова від 23.04.1996 року про склад сім`ї, яка видана ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , остання постійно проживала за зазначеною адресою разом з ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_3 (матір) (т.1 а.с. 61). Суду також надані копії супровідного листа про направлення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 копії виконавчого листа № 2-864 від 15.10.1993 року (т.1, а.с. 62), квитанції про сплату за комунальні послуги за листопад 2012 року за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вже після смерті ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 68), а також копії конвертів, адресованих ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.66-67). В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_14 , яка повідомила суду, що у листопаді 2018 року вона з родиною придбали частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої частини будинку була ОСОБА_3 , однак вона померла ще в двохтисячних роках, що свідкові відомо зі слів її доньки ОСОБА_16 , яка постійно мешкала у своїй половині будинку, доглядала за ним та вела домашнє господарство. У ОСОБА_17 був один син ОСОБА_18 , однак він не був зареєстрований разом з матір`ю, проживав окремо, а коли ОСОБА_17 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , то свідок лише через декілька днів змогла знайти ОСОБА_18 . Судова колегія вважає, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, що їх регулюють. Оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , при вирішенні питання про прийняття спадщини після її смерті, судом правильно застосовані вимоги закону, що діяв на час відкриття спадщини. Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року. Стаття 549 ЦК УРСР (1963 року) регламентує порядок прийняття спадщини спадкоємцями: Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд правильно застосував до спірних правовідносин норми ЦК України, в редакції 2003 року. Зі змісту ст. 328 ЦК України вбачається, що спадкування є однією з підстав набуття права власності. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1120 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою. Разом з тим, статтями 1216, 1220-1221 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлений у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відповідно до ч. 2 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно із частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти або не прийняти спадщину. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК Українки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд дав належну оцінку наданим позивачем письмовим доказам та показанням свідка та підтвердження факту фактичного вступу доньки ОСОБА_19 ОСОБА_2 в управління та володіння спадковим майном та дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки остання проживала разом зі спадкодавицею як на час її смерті так і пізніше та утримувала спадкове майно, вона прияла спадщину у встановленому законом порядку. Доводи апелянта зроблені судом висновки не спростовують. У встановлений законом строк 16.01.2020 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернувся син спадкодавця - ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він прийняв спадщину після смерті матері (т. 1 а.с. 27-28). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Матеріали справи містять відмову нотаріуса викладену відповіддю на звернення ОСОБА_1 щодо можливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майна після смерті ОСОБА_2 , тому апеляційний суд відхиляє доводи ХМР про відсутність підстав для вирішення спору по суті. Доводи апелянта про невідповідність Будинку його технічним характеристикам не свідчить про наявність у його складі самочинного будівництва, оскільки згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради у м. Харкові № 69-3 від 01.11.2005 року загальна площа домоволодіння по АДРЕСА_1 складає 84,6 кв.м ( т. 1 а.с. 95 зворот). Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і вважає доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування судового рішення. Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Харківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П. Пилипчук