LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4806309/1979/25

від 23.04.2026 ·

Справа № 309/1979/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 квітня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Мацунича М.В., Собослоя Г.Г., з участю секретаря судових засідань: Мочан М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гринюк Ганна Василівна, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2025 року у складі судді Сідей Я.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,- в с т а н о в и в : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Хустської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування. Позов мотивовано тим, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2 . Вказує, що позивач є єдиним спадкоємцем на спадщину, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів приватний нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії. Таким чином, у зв`язку з тим, що оформити правовстановлюючі документи на житловий будинок є неможливим, тому змушена звернутись за захистом своїх прав до суду. За вказаних обставин позивач просила визнати право власності у порядку спадкування на житловий будинок в АДРЕСА_1 . Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хустської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гринюк Г.В., просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у заявленому позові. Вказує, що суд ухвалюючи рішення не взяв до уваги та не надав належної оцінки наданим по справі доказам, зокрема технічному паспорту на будинок АДРЕСА_1 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності. З такими висновками суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного. Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09 вересня 2020 року, виданого виконавчим комітетом Сокирницької сільської ради Хустського району Закарпатської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20 листопада 2020 року, виданого виконавчим комітетом Сокирницької сільської ради Хустського району Закарпатської області. Померлі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були батьками позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20 травня 1974 року. Після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03березня 2025 року позивачці ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 . 22.04.2025 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_2 , за якою приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. заведена спадкова справа №27/2025. Згідно довідки директора Хустського ДПТІ Потьомкіна О.В. № 409 від 20.05.2025 р. станом на 31.12.2012 р. за адресою АДРЕСА_1 майно, як житловий будинок, не зареєстроване. 18.11.2024 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , згідно з яким площа забудови становить 79,7 кв.м., рік побудови 1960. Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. від 26.05.2025 р. відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з не пред`явленням документів, які встановлюють факт приналежності житлового будинку спадкодавцю. Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №309/1979/25, наданої приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Гелеван С.І. на виконання ухвали апеляційного суду від 22.01.2026року, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася. Згідно із ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. (ч.1ст. 1270 ЦК України). Згідно із ч.3,ч.5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.1,ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що вона є спадкоємцем померлого батька ОСОБА_2 , за яким вона прийняла спадщину, і має право на спадкове майно до якого відноситься житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 . Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно із ст. 31 вказаного Закону для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність. Таким чином, записи у погосподарських книгах, які велися сільською радою, визнаються актами органів влади, що підтверджують право приватної власності на будинок, споруди, а рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність підтверджує речове право на земельну ділянку під цими об`єктами. Позивачем, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подано доказів, зокрема виписки з погосподарських книг, що житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 обліковувався за спадкодавцем ОСОБА_2 , за ним був закріплений особовий рахунок у погосподарській книзі, а також, що йому надавалась земельна ділянка у користування або власність для будівництва вказаного житлового будинку. Позивачем не подано і матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що даний будинок побудований спадкодавцем ОСОБА_2 , він ним на законних підставах володів і такий йому належав, та відповідно є об`єктом спадкування за померлим ОСОБА_2 . Виготовлений 18.11.2024 року на замовлення позивача ОСОБА_1 , на підтвердження заявлених вимог, технічний паспорт на вказаний будинок, у відсутності інших вищевказаних даних, не є достатнім доказом належності даного будинку спадкодавцю ОСОБА_2 , та підставою для визнання за позивачем в порядку спадкування права власності на будинок. Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гринюк Ганна Василівна,залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 25 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року Головуючий: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»