Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8955/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8955/24 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 21 квітня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернулась в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідачів) про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме судді у відставці, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII в розмірі 70% суми суддівської винагороди, вказаної у довідці Вищого господарського суду України №09.01-27/24 від 14.01.2020, та зобов`язання вчинити дії. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №930050199221 від 12.04.2024. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно з 05.04.2024, врахувавши при цьому право останньої на отримання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які вона має право та роз`яснення можливості оформлення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, так і за Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ. В задоволенні решти вимог позову, - відмовив. Суд відмовив в частині вимоги щодо врахування при обчислення пенсії 70 % заробітку померлого чоловіка, ОСОБА_2 , який зазначений у довідці від 14.01.2020 № 09.01-27/40. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що виплата довічного утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розмірі законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника у випадку призначення такої виплати непрацездатним членам сім`ї судді. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з метою унеможливлення необхідності наступних звернень до суду та виключення подальших протиправних рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскаржуване рішення Вінницького окружного адміністративного суду підлягає зміні, а саме доповнення резолютивної частини рішення словами про необхідність врахувати довідку про заробітну плату від 14.01.2020 року № 09.01-27/40 при обрахунку розміру пенсії. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , який з ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував у відставці та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.08.1966 серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про смерть від 12.09.2023 серії НОМЕР_2 та Наказом Вищого господарського суду України від 01.08.2006 №522-к. Позивач перебуває на пенсійному обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV. 05.04.2024 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника в розмірі 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 без обмеження її граничним розміром. З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача була передана на розгляд ГУ ПФУ у Вінницький області. За наслідками розгляду вказаної заяви, відповідач прийняв рішення №930050199221 від 12.04.2024 про відмову в задоволенні заяви позивача у зв`язку з відсутністю законних підстав. Зокрема, у вказаному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області констатувало, що за матеріалами електронної пенсійної справи померлому годувальнику ОСОБА_2 було призначено довічне грошове утримання згідно Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та сформував висновк про відсутність підстав для переведення позивача на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України "Про державну службу". Незгода позивача з прийнятим рішенням зумовило її звернення до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. За приписами частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Закону №1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ст.10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Згідно статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до закону України №1058. Однак, у визначених Законом №889 випадках, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється в іншому порядку. Так, відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу 1993 року, у порядку визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723 є наявність сукупності таких умов: 1) досягнення такими особами певного віку; 2) наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України №1058, а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу, визначеного законом; 3) наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 04.04.2018 року у справі №822/524/18, від 02.04.2020 року у справі №687/545/17, від 15.08.2019 року у справі №676/6166/17. Частиною 10 статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Частиною 11 статті 37 № 3723-XII визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. З матеріалів справи встановлено, що станом на 01.08.2006 року ОСОБА_2 мав 37 років 4 місяці та 9 днів стажу судді, що зараховується до державної служби (а.с. 22). Отже, на момент смерті мав право на отримання пенсії відповідно до Закону №889, разом з тим не користувався своїм правом, оскільки відповідно до норм Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213, було передбачено, що у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку передбачених Законами України Про статус народного депутата, Про державну службу, Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів, пенсії призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. У відповідності до ч. 4 стаття 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII визначала, що судді, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723). Стаж державної служби, до набрання чинності Закону № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі Порядок №283). Згідно пункту 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Нормами абзаців 1,2,4 пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" (3723-12), а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання. Частиною 1 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) за винятком ст. 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у п. 10 і 12 р. ХІ Закону №889 -VIII. Згідно з п. 10 і 12 р. ХІ Закону №889-VIII державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст. 37 Закону № 3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач, при зверненні позивача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника повинен був діяти відповідно до вимог Закону № 2453-VI та ст.37 Закону №3723-XII, тому оскаржуване у даній справі рішення про відмову в переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №3723-XII є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи те, що ОСОБА_2 на момент смерті мав відповідний стаж та статус судді, його дружина має право на пенсію по втраті годувальника, призначену згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058, вона на момент звернення з заявою до відповідача є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, що не заперечується відповідачем, та відповідає вимогам для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону № 3723-XII. Колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, з підстав, що Законом № 889-VIII не передбачено призначення даного виду пенсії, з огляду на те, що, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи (в даному випадку позивача) при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі його смерті відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у справі №236/3193/16-а від 09.11.2018 року, які в силу ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при ухваленні даного рішення. Окремої уваги заслуговує позиція Верховного Суду від 21.12.2021 року у справі № 440/7341/20 в якій суд дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі: (1) 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, або (2) 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003. Також слід зауважити, що вибір заявника (там, де він є) є вирішальним і тоді, коли йдеться про обчислення розміру пенсії. Однак цей вибір є ілюзорним, коли особа не обізнана про свої права та альтернативи. З огляду на наведене, в сукупності викладених обставин, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно з 05.04.2024, в розмірі 70% пенсії за віком померлого чоловіка, згідно ст.37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993 року. І, як наслідок, похідні вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити з 05.04.2024, позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону №3723-XII в розмірі 70% заробітної плати померлого чоловіка, на підставі довідки Вищого господарського суду України №09.01-27/24 від 14.01.2020, також підлягають задоволенню, з врахуванням п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовити Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №930050199221 від 12.04.2024. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно з 05.04.2024, в розмірі 70% пенсії за віком померлого чоловіка, згідно ст.37 Закону України Про державну службу № 3723-XII від 16.12.1993 року з урахуванням заробітної плати, визначеної в довідці Вищого господарського суду України №09.01-27/24 від 14.01.2020. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.