Постанова Київський апеляційний суд № 753/13917/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада 2024 року м. Київ Справа № 753/13917/24 Провадження: № 33/824/4335/2024 Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нікіпелової Катерини Євгенівни на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, винесену під головуванням судді Коренюк А. М. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 173-2 КУпАП у с т а н о в и л а: Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн на користь держави. Стягнуто зОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60коп. Не погодившись із таким судовим рішенням, 19 серпня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Нікіпелова К. Є.подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретних наслідків вчинення та ознак адміністративного правопорушення, що, відповідно, свідчить про відсутність об`єктивної складової правопорушення. Доказів того, що вчинення будь-яких дій з боку ОСОБА_1 потягло або могло потягнути за собою наслідки у виді шкоди психічному здоров`ю потерпілої, матеріали справи не містять. Окрім того, вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено лише через 4 дні після ймовірної події. Також зазначає, що не кожен конфлікт, сварка є домашнім насильством у розумінні норм законодавства. Сварка спричинена виключно несхвальними ставленням матері, ОСОБА_2 , до факту розірвання шлюбу ОСОБА_1 з її невісткою. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Нікіпелова К. Є. заперечували проти апеляційної скарги. ОСОБА_1, пояснив, що жодних дійвзагалі насильницького характеру відносно матері не вчиняв та зазначив, що в цей день не перебував вдома.Просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 заперечувала проти апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , адвоката Нікіпелової К. Є. та ОСОБА_2 , дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 15.07.2024 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 , який є особою, якогопротягом року було піддано адміністративному стягненню за ч.1 ст.1732 КпАП України відповідно до постанови Дарницького районного суду м.Києва від 07.03.2024 року,перебуваючи за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 ,вчинив сімейну сварку з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з якою проживає разом, в ході якої ображав словесно,та, як наслідок, вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 1732 ч.1 КпАП України. Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зач.2 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того,щодокази про вчинення ОСОБА_1 правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення та винуватість в них такої особи. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під психологічним насильством у сім`ї розуміється насильство, пов`язане із дією одного члена сім`ї на психіку іншого шляхом словесних образ, погроз, переслідування, яким умисно спричиняється емоційна невпевненість та нездатність себе захистити, чим завдається або може бути завдана шкода психічному здоров`ю цього члена сім`ї. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено настання конкретних наслідків вчинення адміністративного правопорушення, хоча, за змістом диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків, які утворюють об`єктивну сторону змісту правопорушення, є обов`язковим. Окрім того, обставини, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише характер вчиненого домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи. Той факт, що ОСОБА_1 вже притягувався до відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, не може вказувати на те, що ним було здійснено відповідне правопорушення в даному випадку. Будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 15 липня 2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Наведені обставини свідчать про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та ухвалення судового рішення відбулось судом першої інстанції без всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи. Згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом. Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій». Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, вважаю, що матеріали справи не доводять наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а відтак постанова Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 рокупідлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Нікіпелової Катерини Євгенівни задовольнити. Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,скасувати. Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Невідома