Постанова 4806 № 308/6004/22

Справа № 308/6004/22 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12.12.2022 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2022 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2022 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн. Відповідно до протоколу, - ОСОБА_1 09.05.2022 року близько 20.00 год. за адресою проживання вчинив домашнє насильство відносно дружини гр. ОСОБА_2 , 1976 р.н., в присутності неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , 2004 р.н., а саме наніс удар по обличчі дружини, штовхав її та виражався нецензурними словами, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що під час проголошення не був присутнім у судовому засіданні, повний текст постанови отримав безпосередньо в суді 24.08.2022 року. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати, а провадження в справі закрити. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час проголошення не був присутнім у судовому засіданні, повний текст постанови отримано безпосередньо в суді 24.08.2022 року, тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнаються поважними, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню. Приймаючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Для встановлення події та складу правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Сама по собі сварка в сім`ї, нецензурні висловлювання чи образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №452228 від 12.05.2022 року, - ОСОБА_1 09.05.2022 року близько 20.00 год. за адресою проживання вчинив домашнє насильство відносно дружини гр. ОСОБА_2 , 1976 р.н., в присутності неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , 2004 р.н., а саме наніс удар по обличчі дружини, штовхав її та виражався нецензурними словами, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Також встановлено, що постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24 травня 2022 року у справі 308/6007/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Разом з тим, обставини описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_2 , а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди його психічному здоров`ю та в чому така шкода виразилася, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності. Як вбачається з матеріалів справи, - протокол про адміністративне правопорушення не був складений на місці події. Протокол відносно ОСОБА_1 був складений у с. Оноківці у приміщенні Ужгородського РУП ГУП в Закарпатській області - 12 травня 2022 року, тобто через 4 дні. Також у протоколі учасниками подій вказано - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх молодша донька. Свідки (інші особи) відсутні та не зазначені, що призвело до неконкретності змісту фабули адміністративного правопорушення, що залишилося поза увагою суду. З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є достатнім та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні правопорушення. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому правопорушенні. Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Рапортом працівника поліції від 12.05.2022 року, у якому зазначено, що 12.05.2022 року о 20.33 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол щодо домашнього насильства. Рапортом працівника поліції від 14.05.2022 року, в якому зазначив, що в ході розгляду матеріалів зареєстрованих в ІТС ІПНП було виявлено ще одне правопорушення та складено протокол відносно гр. ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 12.05.2022 року та показаннями свідка ОСОБА_4 , наданими в суді. До протоколу додано акт проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , акт обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 11.05.2022 та висновок з бесіди з ОСОБА_3 від 11.05.2022 підписаний психологом. Ці докази, які судом були прийняті до уваги не містять жодної вказівки на те, які дії вчинені ОСОБА_1 , підпадають під визначення домашнє насильство та які наслідки для ОСОБА_2 , яка вказана у протоколі як потерпіла, потягли за собою дії ОСОБА_1 . Суд вказав, що цими доказами підтверджується винуватість ОСОБА_1 , однак не вказав які саме обставини, що підлягають доказуванню у справі за ст. 173-2 КУпАП підтверджують ці докази. Конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 та їх доньці та без точного визначення у чому така шкода полягає, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дій, які підпадають під ознаки домашнього насильства, що потягло за собою заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілій та які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що протокол та додані до нього докази в своїй сукупності з наведених вище підстав не є належними, допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Тому постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2022 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП належить скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2022 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага