Постанова Дніпровський апеляційний суд № 184/716/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1325/25 Справа № 184/716/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді БондарЯ.М. Суддів Зубакової В.П., Корчистої О.І. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року, ухваленого суддею Томашем В.І. в м.Покров Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 02 липня 2024 року, УСТАНОВИВ ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області до відповідача ОСОБА_1 із позовом про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на наступні обставини. 28.06.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено Договір факторингу №28/06/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2004386872, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ЄАПБ». Згідно п.1.1. Договору факторингу АТ «ОТП БАНК» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП БАНК», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості. Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2004386872 в сумі 26 187,24 грн. Таким чином, ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №2004386872 в сумі 26 187,24 грн., з яких: 17 599,00 грн. загальна сума боргу по тілу; 8 588,24 грн. - загальна сума боргу по відсотках. У зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача утворену заборгованість,а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за Кредитним договором» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Кредитним договором №2004386872 в розмірі 26 187,24 грн., з яких: 17 599,00 грн. загальна сума боргу по тілу; 8 588,24 грн. - загальна сума боргу по відсотках; 0.00 грн. - загальна сума боргу по комісії. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ТАСкомбанк» судові витрати у виді судового збору в сумі 3028,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, поверхневе дослідження письмових доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 . При цьому, скаржник зазначає, що судом не було встановлено укладення між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладення Договору факторингу №28/06/23, оскільки у рішенні не зазначено, що спірний договір про надання споживчого кредиту між попереднім кредитором АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено 10 років тому 25.06.2013. Вказує, що суд першої інстанції не встановив дату укладення Договору про надання споживчого кредиту №2004386872, оскільки не зазначив у рішенні дату укладення спірного Договору. Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що відповідач сої зобов`язання з повернення кредиту на придбання товару в зазначений у п.1.4.1 строк виконала повністю, що також підтверджується поданим позивачем Витягом з реєстру Боржників №2. Відповідач зазначає, що суд проігнорував, що позовна заява місить вимоги про стягнення з відповідача заборгованості саме по кредитній картці, але до позову долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором №2004386872 від 18.02.2014, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом позивача та не містить відомостей, які б дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит у вигляді кредитної лінії на картковий рахунок. Окрім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не встановив, чи було передано позивачу від попереднього кредитора АТ «ОТП БАНК» інформацію про розрахунку між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , а саме банківські виписки з рахунків позичальника, детальні довідки про рух коштів за рахунками боржника та детальні розрахунки заборгованості, складені первісним кредитором за спірним кредитним договором на підтвердження факту відкриття відповідачу кредитної лінії та карткових рахунків на умовах, встановлених Договором. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірним кредитним Договором був складений стороною позивача 29.04.2024, після відступлення права вимоги та не містить відомостей про рух коштів саме на рахунках відповідача ОСОБА_1 . Вважає, що у суду не було підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача, присуджених судом сум заборгованості, так як відсутні докази факту порушення права позивача у правовідносинах сторін, а саме докази факту утворення заборгованості у позичальника перед первісним кредитором, що є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідач зазначоє, що з витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу видно нарахування процентів, нарахованих на підставі договору від 18.02.2014, який вона не укладала, тому це могло бути нарахування процентів на підставі умов договору від 25.06.2013. Вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що копія Витягу з реєстру боржників №2 до Договору факторингу виготовлена 08.03.2024 не містить підписів відповідальних осіб, ні Клієнта, ні Фактора, завірених їх печатками. Зазначає, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається порядку визначення суми заборгованості за тілом кредиту та суми нарахованих процентів, тому суд не має можливості здійснити перевірку правильності нарахованих сум, з достовірністю яких відповідач не погоджується, оскільки позивачем не надано доказів отримання кредиту за Договором від 18.02.2014 та не надано розрахунку первісного кредитора у якому було б відображено формування процентів, тобто застосування ставок, що передбачені умовами Договору №2004386872. Вказує, що строк позовної давності за договором від 25.06.2013 сплив 25.06.2016, тобто позов подано з пропуском строку позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на її необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та належним чином обґрунтоване, змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог,за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що 28.06.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено Договір факторингу №28/06/23, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №2004386872, укладеним між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ЄАПБ». Згідно п.1.1. Договору факторингу АТ «ОТП БАНК» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП БАНК», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості. Пунктом 1.3. Договору факторингу передбачено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» одержує права вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами. Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2004386872 в сумі 26 187,24 грн., з яких: 17 599,00 грн. загальна сума боргу по тілу; 8 588,24 грн. - загальна сума боргу по відсотках. Згідно п.6.2.3. Договору факторингу Право Вимоги переходить до ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту підписання Сторонами цього Договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає Новим Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. При цьому, виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» та АТ «ОТП БАНК» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення Права Вимоги. Додаткового оформлення Права Вимоги у цих випадках не вимагається. Пунктом 6.2.4. Договору факторингу передбачено, що відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення заявлених позивачем позовних вимог виходив з їх обґрунтованості та доведеності належними та допустимими доказами. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст.1056-1 ЦK України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, позивачем на підтвердження заявлених до ОСОБА_1 позовних вимог суду надано копії наступних доказів: Договір про надання споживчого кредиту №2004386872 від 25 червня 2013 укладеного між кредитором ПАТ «ОТП БАНК» та позичальником ОСОБА_1 , який підписано сторонами (а.с.5-8); Розрахунок заборгованості за кредитним договором №2004386872 від 18.02.2014, згідно яким заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.06.2023 становить 26 187,24 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту складає 17 599,00 грн. та заборгованість по процентам складає 8 588,24 грн. (а.с.9); Договір факторингу №28/06/23 від 28 червня 2023 року (а.с.10-11); Витяг з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №28/06/23 від 28 червня 2023 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2004386872 на загальну суму 26 187,24 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту складає 17 599,00 грн. та заборгованість по процентам складає 8 588,24 грн. (а.с.12); Розширений Реєстр боржників №2 до Договору факторингу №28/06/23 від 28 червня 2023 року, який завірений належним чином та в якому наявні підписи сторін та печатки (а.с.51-52). Згідно ст15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст.16 даного Кодексу. У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема таким підставами є договори та інші правочини. Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі". При умові, що Відповідач; з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України. Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Ч.1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Матеріалами справи встановлено, що позивачем з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28.06.2023 року не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, відповідачу заявлена заборгованість, яка була нарахована первісним кредитором АТ «ОТП БАНК» в загальному розмірі 26 187,24 грн., з яких: 17 599,00 грн. загальна сума боргу по тілу; 8 588,24 грн. - загальна сума боргу по відсотках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги. Отже, наданими позивачем доказами, наявними в матеріалах справи доведено укладення між первісним кредиторомПАТ «ОТП БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №2004386872 від 25 червня 2013 р., який підписаний сторонами та під час укладення якого сторонами було погоджено усі істотні умови кредитування, отримання позичальником кредитних коштів, в подальшому неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, укладення договору Факторингу між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та відповідно перехід права вимоги за кредитним договором №2004386872 до нового кредитора ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у зазначеному у Реєстрі боржників №2 розмірі. Відповідачем належними та допустимими доказами недоведено не укладення Договору про надання споживчого кредиту №2004386872 від 25 червня 2013, розрахунок заборгованості не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості суду не надано, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів вважає, що наданими позивачем доказами, наявними в матеріалах справи та наведеними вище, повністю доведені заявлені позовні вимоги, які зокрема стосуються заявлених до стягненнях сум по тілу кредиту та по процентам, які були нараховані первісним кредитодавцем у відповідності з умовами укладеного з відповідачем Договору про надання споживчого кредиту. Однак, в супереч діючих норм законодавства відповідач не надала належних та допустимих доказів, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі обставин справи, надані позивачем докази не спростувала. Таким чином, колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі, які по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінкою доказів, які були оцінені судом та яким надана відповідна правова оцінка. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні підстави. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова О.І. Корчиста