Постанова Чернівецький апеляційний суд № 720/1635/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2025 року м. Чернівці справа № 720/1635/22 провадження 822/198/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю., за участю секретаря Паучек І.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Унгурян Вікторія Алчипівна, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Павлінчук С.С. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності. Вказував на те, що рішенням Новоселицького районного суду від 15 травня 2019 року справа № 720/748/19 було вирішено виділити у натурі ОСОБА_1 земельну ділянку (пай) із земель колективної власності колишньої асоціації селянських господарства «Маяк», с. Маршинці, Новоселицького району, Чернівецької області. На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Глобус КО» для розроблення технічної документації на відповідну земельну ділянку. Відповідно до технічної документації по передачу земельних часток (паїв) і видачі державних актів на право власності на землю громадянам на території Маршинецької сільської ради, ОСОБА_1 було заплановано виділення у натурі трьох земельних ділянок. Дана технічна документація була затверджена розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації від 17 вересня 2004 року № 410-р. Відповідно до розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації від 25 квітня 2006 року № 204-р. були внесені зміни до вищезазначеного розпорядження та виділено ОСОБА_1 три земельні ділянки із площею 0,3288 га, 0,6134 га.та 1,7962 га. Землевпорядна організація ТОВ «Глобус КО» розробила технічну документацію на дані земельні ділянки. Надалі, ОСОБА_1 подав до відділу у Новоселицькому районі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області технічну документацію для реєстрації ділянок у Державному земельному кадастрі, проте в реєстрації однієї земельної ділянки, площею 1,7962 га йому було відмовлено, у зв`язку із тим, що земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою 7323084700:02:005:0040 та їхня площа співпадає на 52,817%. У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою в якій просить видалити відомості про земельну ділянку, за кадастровим номером 7323084700:02:005:0040 із Державного земельного кадастру, чим усунути перешкоди у реалізації права ОСОБА_1 на отримання земельної частки (пай), однак йому було відмовлено. ОСОБА_1 отримав копії документів, згідно яких земельна ділянка з кадастровим номером 7323084700:02:005:0040 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, на підставі проекту землеустрою, що був розроблений ТОВ «Глобус КО», за заявою ОСОБА_2 , на підставі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, виданого ГУ Держгеокадастру. 08 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на дану земельну ділянку. Просив суд: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51251306 від 21 лютого 2020 року, на земельну ділянку, площею 1,1355 га, кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та кадастровий номер земельної ділянки, площею 1,1355 га, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, яка розташована за межами с.Маршинці Чернівецького району, Чернівецької області.. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року позов задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,1355 га кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, яка розташована за межами с.Маршинці Чернівецького району Чернівецької області, яка зареєстрована за ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 1,1355 га, кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, яка розташована за межами с.Маршинці Чернівецького району Чернівецької області Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за ОСОБА_3 є перешкодою для внесення до вказаного реєстру інформації про право власності позивача на земельну ділянку, яка була виділена йому раніше, в якості земельного паю, а тому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень земельної ділянки, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, а також державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі підлягають скасуванню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвалення судом першої інстанції рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих, відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який є неналежним способом захисту права або інтересу позивача.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Відповідно до розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації Чернівецької області №204-р від 25 квітня 2006 року про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 вересня 2003 року №410-р внесено зміни до додатку №1 розпорядження голови районної державної адміністрації від 17 вересня 2003 року №410-р «Про затвердження технічної документації про передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на земельну ділянку» і вирішено видати державні акти на право власності на земельну ділянку, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно додатку 1, в тому числі ОСОБА_1 , номер земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 2,7384 га (рілля 1 площею 1,7962 га, рілля НОМЕР_2 площею 0,6134 га, кормові угіддя площею 0,3288 га). Згідно з рішенням Новоселицького районного суду від 15 травня 2019 року було вирішено виділити в натурі ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої асоціації селянських господарств «Маяк» с.Маршинці Новоселицького району Чернівецької області. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області №24-2297/14-19-СГ від 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 1,1355 га, кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Маршинецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. Згідно відомостей 3 Розділу Поземельної книги на земельну ділянку, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га, 08 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою права власності на спірну земельну ділянку. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2020 року ОСОБА_4 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно №201216569 від 21 лютого 2020 року право власності на земельну ділянку, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га, зареєстровано за ОСОБА_3 . Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-24/3790-ЗТ від 10.05.2024 року встановлено, що земельна ділянка, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га частково накладається на земельні ділянки, які відповідно до технічної документації по передачі земельних часток (паїв) і видачі державних актів на право власності на землю громадянам (власникам сертифікатів) на території Маршинецької сільської ради відносяться до земель колективної власності КСП «Маяк» с.Маршинці. Площа накладання становить 1,1096 га. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено у статтях 186, 186-1 ЗК України. Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція тут і далі у редакції від 28 березня 2011 року), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-ІІ). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від ЗО травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав црактичних та ефективних. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право особи порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.». Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області №24-2297/14-19-СГ від 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 1,1355 га, кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Маршинецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області. Згідно відомостей 3 Розділу Поземельної книги на земельну ділянку, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га, 08 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєстрував за собою права власності на спірну земельну ділянку. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 лютого 2020 року ОСОБА_4 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно №201216569 від 21 лютого 2020 року право власності на земельну ділянку, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га, зареєстровано за ОСОБА_3 . На момент передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 7323084700:02:005:0040, площею 1,1355 га, суміжна земельна ділянка, площею 1,17962 га, на яку претендує позивач, не належала останньому ні на праві власності, ні на праві користування. За таких обставин, в результаті передачі земельної ділянки ОСОБА_2 , не були порушені права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Отже, вирішуючи питання правомірності і обгрунтованості звернення позивача до суду з відповідним позовом, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, внаслідок прийняття рішення 21 грудня 2019 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 1,1355 га, із кадастровим номером 7323084700:02:005:0040, розташованої на території Маршинецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, з урахуванням вимог частини другої статті 152 ЗК України, за змістом якої захисту підлягають лише порушені права власника земельної ділянки або землекористувача. Апеляційний суд вважає помилковим та безпідставним висновок суду про те, що відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не може бути перешкодою у захисті порушеного права, а лише позбавляє позивача права на розпорядження нею, як однією із складових права власності (володіти, користуватися та розпоряджатися). Такий висновок суду протирічить ч.2 ст.331 ЦК України, яка передбачає, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності не звернув увагу, що відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області не є органом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому не може бути тим органом, який повинен відповідати за позовом. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо судових витрат Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги. За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 2992 гривні 20 коп, що підтверджується платіжною інструкцією. Отже, з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області слід стягнути 2992 гривні 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області задовольнити. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2024 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Унгурян Вікторії Алчипівни про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області 2992 гривні 20 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту судового рішення - 17 квітня 2025 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О. Одинак Н.Ю. Половінкіна