Постанова 4851 № 480/6416/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 р. Справа № 480/6416/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. (постановлену суддею Кунець О.М.) по справі № 480/6416/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому просив: визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 256 від 25.04.2024 р., яким позивачу відмовлено у включенні до списку позачергового одержання житлової площі, повідомлено про рішення про прийняття на загальну чергу складом 2 особи та відмовлено у включенні до складу сім`ї дружини, у зв`язку з відсутністю реєстрації місця проживання у місті Суми; зобов`язати Виконавчий комітет Сумської міської ради включити позивача до списку позачергового одержання житлової площі та включення дружини до складу сім`ї. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Цивільного кодексу України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що 01.03.2024 р. позивач звернувся до відповідача з Наказом, в якому просив забезпечити його житлом, відповідно до вимог законодавства України та врахувати положення ст. 47 Конституції України, норми Житлового кодексу України, інші акти законодавства України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За результатами розгляду вищевказаного звернення позивача листом Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вих. № 14.01.-15/206 від 11.03.2024 р. позивачу повідомлено, що, відповідно до ст. ст. 42, 43 Житлового кодексу УРСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та згідно із чергою. Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР передбачено, що громадяни, які мають намір стати на квартирний облік подають заяву та відповідний перелік документів. Заява підписується членами сім`ї, які разом проживають, мають право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік. Позивачу було запропоновано ознайомитись з переліком документів на офіційному веб сайті управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» у розділі «Квартирний облік». 26.03.2024 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про включення в списки позачергового отримання житла, в якій просив: прийняти його на квартирний облік для одержання житлової площі, а також включити в списки позачергового отримання житлового приміщення його дитину ОСОБА_3 та його дружину ОСОБА_1 . Як вбачається із протоколу № 2 засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті від 11.04.2024 р., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про прийняття на квартирний облік комісія вирішила прийняти ОСОБА_1 та його доньку на загальну чергу, відмовила у включені до списку позачергового одержання жилої площі, та у включені до складу сім`ї дружини, у зв`язку з відсутністю реєстрації місця проживання у м. Суми. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 256 від 25.04.2024 р. «Про облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов» позивача та його доньку прийнято на квартирний облік і поставлено на загальну чергу під № 24470. Не погоджуючись із вищевказаним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб`єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Житлового кодексу України, рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень може бути оскаржено в суді. Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач не погоджується з рішенням комісії з житлових питань при виконавчому комітеті та рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради, якими прийнято ОСОБА_1 та його доньку на загальну чергу та відмовлено у включенні до списку позачергового одержання жилої площі, та у включенні до складу сім`ї дружини, у зв`язку з відсутністю реєстрації місця проживання у м. Суми. Таким чином, спірні правовідносини в цій справі стосуються реалізації права позивача та членів його сім`ї на поліпшення його житлових умов, тобто, пов`язані із захистом порушених, на його думку, житлових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, не є публічно-правовим, у зв`язку з чим повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства, так як пов`язаний з вирішенням питання щодо права позивача на житло і не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, то рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст. ст. 238, 240, 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 р. по справі № 480/6416/24 - скасувати. Закрити провадження у справі № 480/6416/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін