Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7016/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2025 року справа №200/7016/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 27 грудня 2024 року) у справі № 200/7016/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому за період з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року включно грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704); 2) зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 провести позивачу за період з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року включно нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; 3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування під час складання грошового атестату щодо ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року включно; 4) зобов`язати відповідача виготовити та направити позивачу новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року включно; 5) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; 6) зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; 7) визнати протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704; 8) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №

704. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 25 січня 2021 року по 07 березня 2024 року. За час проходження ним служби йому було нараховане та виплачене грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж встановлено положеннями чинного українського законодавства, у зв`язку із чим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позов задоволено повністю. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що пункт 4 Постанови № 704 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, яка набрала чинності 24.02.2018) установлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12. 13 і 14.". Скасування ж у судовому порядку пункту 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 не поновлює дію попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, що відповідає пункту 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №870 від 06.09.2005, пункту 2.36 наказу Міністерства юстиції України №34/5 від 12.04.2005 та висновку, який виклав Верховний Суд в постанові від 27.05.2021 за наслідком розгляду справи №520/5794/2020. Крім того, стверджує про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. ОСОБА_1 є учасником бойовий дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . В період з 25 січня 2021 року по 07 березня 2024 року ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 березня 2024 року № 67 позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. Вважаючи що, йому були не в повному об`ємі виплачені грошове забезпечення та інші виплати, ОСОБА_1 28 травня 2024 року звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплатити йому невиплачену суму грошового забезпечення згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, які позивач займав на час звільнення зі служби, в тому числі розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, шляхом перерахування на банківський рахунок на ім`я ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2001 року, на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач стверджує, що ВЧ НОМЕР_1 не надала відповідь на зазначену заяву позивача, а також не здійснила перерахунок та виплату ОСОБА_1 невиплаченої суми грошового забезпечення згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Отже, спірними питаннями даної справи є визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача під час проходження ним військової служби та проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. При цьому додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться. Варто зазначити, що за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує. Суд звертає увагу, що застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб. Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни. Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені п. 6 постанови № 103, з 01.02.2020 не підлягають застосуванню. Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 01.02.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018. Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно здійснювалось обчислення та виплата позивачу грошового забезпечення з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року без врахування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Слід також зазначити, що з 29.01.2020 відновило дію правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів. Суд також зазначає, що Постанова КМУ № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. З огляду на викладене, суд також приходить до висновків, що невірне нарахування позивачу основних видів грошового забезпечення, стало наслідком й невірного нарахування ОСОБА_1 основних видів грошового забезпечення (посадового окладу), грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, грошової допомоги на вирішення матеріальних соціально-побутових питань за 2021, 2022, 2023 роки. Отже, Військовою частиною НОМЕР_1 не було здійснено виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , під час проходження військової служби у встановленому законом розмірі. Відтак, захист порушеного права позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 з 25 січня 2021 року по 20 травня 2023 року включно, здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановлення Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим перерахунком розмірів усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії за посадою, яку позивач займав на час звільнення зі служби, в тому числі розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги для оздоровлення, компенсації за основну додаткову щорічну відпустку. Що стосується доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду. Так, позивач звертався до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне. Ним не було одержано письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме розрахунку грошового забезпечення у період з 25 січня 2021 року по 07 березня 2024 року згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, оскільки діючим законодавством не передбачено включення даної інформації при звільненні. Крім того, позивач зазначає, що він не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Позивач зазначав, що ним було направлено запит до ВЧ НОМЕР_1 , щодо надання інформації про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме розрахунку грошового забезпечення у період з 25 січня 2021 року до 07 березня 2024 року згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, проте відповідачем не було надано відповіді на цій запит, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду. Крім того, позивач зазначав, що з 06 квітня 2024 року по 04 липня 2024 року він перебував за межами України, що вплинуло на його можливість звернутися до суду в указані строки. Також, позивач просив суд врахувати той факт, що його батька ОСОБА_2 , навідник 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , є військовослужбовцем. Відповідно до сповіщення сім`ї зниклого безвісти № 339 від 03.02.2024 № 6/1325 та сповіщення № 10 від 02 лютого 2024 року ОСОБА_2 , виконуючи бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф зник безвісти 27.01.2024 поблизу н.п. Пермомайське, Покровського району Донецької області. Позивач зазначав, що усі його зусилля, починаючи з 27.01.2024 і до сьогоднішнього для були направленні на пошуки батька, а тому мав тяжкий психологічний стан, що впливало на його можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду. З огляду на викладене, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з даним позовом. Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, місцевий суд виходив з оцінки та аналізу всіх наведених у адміністративному позові доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права). Отже, на підставі вищевикладеного ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Колегія суддів погоджується з висновками окружного суду, наведеними у вказаній ухвалі. Зокрема, відповідач не надав копії письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні, і доказів вручення (направлення) його позивачеві. В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року в справі № 460/21394/23 зроблені наступні правові висновки: «33. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

34. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». …

65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: 65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). …

75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду». Отже, доводи апелянта щодо пропуску строку звернення до суду апеляційним судом відхиляються. Щодо задоволених місцевим судом вимог про перерахунок одноразової допомоги для вирішення соціально побутових питань. Відповідно до пунктів 1-2 Розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. З огляду на архівні відомості військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (були надані на вимогу суду першої інстанції) у період проходження ним військової служби з 26.01.2021 по 07.03.2024 йому виплачувалась визначена грошова допомога, а саме: У вересні 2021 році у розмірі 600 гривень, що дорівнює розміру окладу за званням військовослужбовця станом на день виплати. Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 12.03.2021 №59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік» матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі одного окладу за військовим званням. Виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: - смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; - поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; - порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: - онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); - захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; - безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов`язані з захистом Батьківщини; - сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми. У листопаді 2022 року позивачу виплачена зазначена допомога у розмірі 25 056,00 гривень що дорівнює місячному грошовому забезпеченню військовослужбовця та відповідає вимогам пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31.01.2022 №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік». В той же час, згідно відповіді відповідача на ухвалу апеляційного суду, згідно архівних відомостей за 2023 рік ОСОБА_1 не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Відомості про звернення ОСОБА_1 з відповідним рапортом відсутні. Отже, оскільки в 2021 році вказана допомога правомірно виплачена в розмірі одного окладу за військовим званням, а в 2023 році вона правомірно не виплачувалась у зв`язку з відсутністю рапорту військовослужбовця, позовні вимоги щодо її перерахунку у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, - задоволенню не підлягають. За 2021 рік слід перерахувати таку допомогу виходячи з розміру одного окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №

704. Також, згідно архівних відомостей за 2023 рік ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу на оздоровлення в липні 2023 року, тобто, в періоді, за який судом не зобов`язано відповідача здійснювати перерахунок грошового забезпечення, виходячи з іншого розміру посадового окладу. Отже, судом першої інстанції помилково задоволено і ці позовні вимоги, внаслідок чого його рішення підлягає частковому скасуванню. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7016/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 та 2023 роки, а також щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, а в задоволенні цих позовних вимог відмовити, внаслідок чого в резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7016/24: - в абзаці першому слово «повністю» замінити словом «частково»; - в абзаці шостому та сьомому виключити «та 2023 рік»; - в абзаци восьмий та дев`ятий викласти в наступній редакції: «Визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 рік у розмірі окладу за військовим званням, за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №

704. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021 рік у розмірі окладу за військовим званням, за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 200/7016/24 залишити без змін. Повне судове рішення 17 квітня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук