Ухвала КЦС ВС № 752/8409/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року м. Київ справа № 752/8409/24 провадження № 61-4453ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії; зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ : У травні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії. У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 рокувідмовлено у прийнятті та об`єднанні в одне провадження з первісним позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов`язання вчинити певні дії, зустрічного позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речових прав на земельну ділянку. Зустрічну позовну заяву повернуто представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Роз`яснено, позивачу за зустрічним позовом право звернутися до суду з вказаним позовом для самостійного розгляду. Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року залишено без змін. Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що спільний розгляд зустрічної позовної заяви не є доцільним, умови прийняття судом зустрічного позову відсутні, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не дотримано вимогу про те, що відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом. Крім того, вказується, що зустрічні позовні вимоги не є взаємопов`язаними з первісними позовними вимогами, а задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог. 04 квітня 2024 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушеннясудами попередніх інстанцій норм процесуального права. Вказує, що предмет зустрічного позову пов`язаний з предметом первісного позову, а задоволення первісного позову виключає задоволення зустрічного позову. Вважає, що подання зустрічного позову не лише до позивача за первісним позовом, а й до третьої особи, не суперечить вимогам статті 193 ЦПК України. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили процесуальний статус третьої особи при прийнятті первісного позову та помилково визначили, що Національний природний парк «Голосіївський» не може мати самостійних вимог на предмет спору. Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України). Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина третя статті 194 ЦПК України). Зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов`язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв`язок, як умова для прийняття зустрічного позову, має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. Взаємний зв`язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв`язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Враховуючи викладене, для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом необхідною є перевірка та встановлення тотожності усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб`єктного складу, предмета спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено. У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача)». Звертаючись до суду з первісним позовомпро усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії, заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради, як на підставу своїх вимог посилався на порушення відповідачем прав Київської міської ради, як власника земельної ділянки. Тобто вимоги первісного позову виникли з питання усунення перешкод у реалізації права власності шляхом знесення самочинного будівництва. У зустрічній позовній заяві представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявляла вимоги щодо визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку, тобтопри його розгляді мають бути встановлені обставини, пов`язані з державною реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Відповідачем за первісним позовом не оспорюється право власності Київської міської ради на цю земельну ділянку, лише право постійного користування спірною земельною ділянкою Національним природним парком «Голосіївський». Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що задоволення зустрічного позову повністю або частково не виключить можливість задоволення первісного позову, оскільки власником земельної ділянки залишиться Київська міська рада, належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності визначається законом і не залежить від факту реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі чи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що первісний і зустрічний позови виникли не з одних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом. Крім того, первісний та зустрічний позови відрізняються предметом доказування, під час розгляду зазначених вище вимог необхідно встановлювати різні фактичні обставини. Суди попередніх інстанцій врахували правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), де вказано, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів), а тому дійшли правильного висновку, що відповідач має право подати зустрічний позов саме до позивача за первісним позовом для їх спільного розгляду, а не до третьої особи. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до положень статей 193, 194 ЦПК України, тому право заявника на судовий захист ніяк не порушене. Верховний Суд врахував, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, а відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви не позбавляє права заявника звернутись до суду із зазначеним позовом у загальному порядку. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що первісний та зустрічний позови не є взаємопов`язаними, виникли з різних правовідносин і їхній сумісний розгляд є недоцільним та затягне розгляд справи, а суб`єктний склад не є тотожним. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви відповідача. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Крім того, аналогічним аргументам представника заявника вже була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2. на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Національний природний парк «Голосіївський», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом припинення володіння, зобов'язання вчинити певні дії; зустрічним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення речових прав на земельну ділянку, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник