Постанова 4824 № 759/469/25

Справа № 759/469/25 Суддя в суді першої інст. - Петренко Н.О. Провадження № 33/824/1926/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2025 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М., за участю захисника - адвоката Гапеки Т.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою судді місцевого суду: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин. 15.12.2024 року о 01 год. 25 хв. в м. Київ вул. Олевська, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sorento з номерним знаком НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, про що зафіксовано технічними засобами відеозапису, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що матеріали справи не містять документального підтвердження його зупинки, як особи, що керувала транспортним засобом, а також відсутні належні та допустимі докази того, що він допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, що свідчить про неправомірність й бездіяльність послідуючих дій працівників поліції відносно нього. Крім того, зазначає, що працівниками поліції йому не було роз`яснено його права та обов`язки, право користуватись правовою допомогою, порядок проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Вказує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки, поїхав з працівниками поліції до медичного закладу, однак матеріали справи не містять висновку за результатами проходження ним медичного огляду. Також зазначає, що на відеозаписі відсутній факт фіксації його відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зауважує, що суд першої інстанції не врахував те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено відносно нього, як військовослужбовця та згідно протоколу керував транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння, а тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданим огляду лише посадовою особою, уповноваженою на те, начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.2-7 ст. 266-1 КУпАП. Тому вся процедура огляду працівниками поліції відносно нього є недійсною, та відповідно вважається недопустимим доказами, оскільки отримані всупереч умовам та порядку, встановлених законом. Окрім цього, зазначає, що працівниками поліції не було дотримано алгоритму дій проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння щодо нього, а також не складено акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у двох примірниках. Також зазначає, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, а склавши протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відпустили його, що ставить під сумнів правомірність дій працівників поліції та наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, разом з тим, захисник не заперечувала проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 . Заслухавши думку захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме:протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №196744 від 15.12.2024; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.12.2024 в закладі охорони здоров`я КНП КМКЛ «Соціотерапія»; даними відеозапису із нагрудних камер працівників поліції, які підтверджують обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність. Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять документального підтвердження зупинки ОСОБА_1 , як особи, яка керувала транспортним засобом, відсутні належні та допустимі докази того, що він допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, що свідчить про неправомірність й бездіяльність послідуючих дій працівників поліції відносно нього, а також те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими. Так, апеляційним судом було досліджено відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 15.12.2024, в нічний час доби, а саме, коли розпочалась комендантська година, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sorento, припаркував автомобіль біля будинків. Автомобіль був з увімкненим двигуном та світлотехнікою, за кермом перебував ОСОБА_1 . На запитання поліцейського ОСОБА_1 відповів, що лише приїхав, підвозив товариша та їде додому. Зафіксовано, як працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або ж проїхати до лікарні, а також зафіксовано факт відмови водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора. Разом з тим, в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 огляд не пройшов, після чого працівниками поліції було складено протокол про адміністративне порушення, згідно п. 2.5. ПДР., роз`яснено його права, де останній поставив свої підписи. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15.12.2024, вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 беззастережно мав виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан алкогольного сп`ягніння, оскільки, таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги працівника поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як військовослужбовця, складено не уповноваженою особою, згідно ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, процедура огляду є недійсною та протокол недопустимим доказом, апеляційний суд вважає безпідставними. Згідно ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Судом першої інстанції встановлено, що 15.12.2024 року о 01 год. 25 хв. в м. Київ вул. Олевська, 5 водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом Kia Sorento з номерним НОМЕР_2 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. Також, ОСОБА_1 не надано відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби, що підтверджено в суді апеляційної інстанції. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як зазначив суд першої інстанції, що даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку, ОСОБА_1 не керував військовим транспортним засобом, а керував транспортним засобом Kia Sorento з номерним НОМЕР_2 , і тому, на підставі п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, де зазначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (ст.130 КУпАП), працівниками поліції правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, а винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - доведеною наявними в матеріалах справи належними й допустимими доказами, які будь-яких сумнівів у їх недостовірності не викликають. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови суду. Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Дрига