Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/4796/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1432/25 Справа № 216/4796/24 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2025 року Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., за участю секретаря Черняєвої С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/4796/24 за заявою Військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Перша Криворізька нотаріальна контора, про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року, встановив: У липні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з заявою про визнання військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зниклим безвісти за особливих обставин у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України з 02 вересня 2014 року. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_3 в період з 24.08.2014 року по 29.08.2014 року у складі військової частини - польова пошта НОМЕР_2 виконував бойове завдання та брав безпосередню участь в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області. В період з 28 серпня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 особовий склад військової частини боєм здійснював прорив з оточення в районі м. Іловайська Донецької області. Підрозділи Збройних Сил України потрапили під потужний ворожий обстріл з різних видів озброєння. В результаті ворожого обстрілу, велика частина військовослужбовців ВСУ загинули, зникли безвісти та потрапили в полон до самопроголошених територіальних військових угрупувань. В ході службового розслідування був встановлений факт того, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 29 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції в районі міста Іловайськ Донецької області. Посилається, що визнання названого військовослужбовця безвісно відсутнім за особливих обставин дозволить військовій частині здійснити відповідні кадрові рішення, а близьким родичам військовослужбовця оформити пенсію у зв`язку з втратою годувальника та інші соціальні виплати. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України відмовлено. В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неповно з`ясовані обставини справи та підстави звернення до суду з вказаною заявою. Вважає, що судом першої інстанції не були в повній мірі досліджені обставини справи, які свідчать про відсутність відомостей про місце перебування особи понад 10 років, в тому числі і за місцем проживання. Звертає увагу, що на підставі отриманих відомостей від державних органів, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 травня 2024 року №2855 «Про результати службового розслідування» статус військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був встановлений як зниклий безвісти з 02 вересня 2014 року. Враховуючи, що з дня зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , минуло більше 10 років, а члени сім`ї не звертаються до суду для визнання їх родича зниклим безвісти за особливих обставин, військова частина, як заінтересована особа, звертається до суду з такою заявою. Посилаючись на положення п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, відповідно якого суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, наполягає, що заява була вірно подана військовою частиною в порядку окремого провадження. Судом першої інстанції не була взята до уваги мета звернення до суду з вказаною заявою. Військовослужбовець ОСОБА_3 вже набув статусу особи, що зникла за особливих обставин 07.08.2023 року. Мета звернення військової частини НОМЕР_1 до суду - реалізація кадрових рішень, недопущення порушення законних прав членів сім`ї зниклого безвісті за особливих обставин. Заявнику необхідно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнати безвісти відсутнім, оскільки нормами статті 43 ЦК України не передбачений порядок визнання особи зниклим безвісти за особливих обставин. У відзиві на апеляційну скаргу заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження, оскільки заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження з вимогою про визнання особи саме зниклою безвісти за особливих обставин, що на відміну від визнання особи безвісно відсутньою не є можливим в порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами глави 4 розділу IV ЦПК України. Відповідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 за наступних підстав. Відповідно ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та виходив з того, що ця заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження з вимогою про визнання військовослужбовця солдата ОСОБА_3 зниклим безвісти за особливих обставин, що, на відміну від визнання фізичної особи безвісно відсутньою, не передбачено в порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами Розділу IV ЦПК України. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеному у свідоцтві про народження або паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Згідно п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Відповідно ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. 27 квітня 2022 року набрав чинності Закон про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», реєстр. № 7244, назву якого змінено на «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Законом, зокрема, передбачено діяльність Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, функціонування реєстру таких осіб, уточнення їх правового статусу, обліку та розшуку, а також соціального захисту їх близьких родичів та членів сім`ї. Особа, зникла безвісти, - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру. З моменту набрання чинності новою редакцією Закону він регулює питання правового статусу осіб, зниклих саме за перелічених вище обставин. Особа набуває статусу зниклої безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі - Реєстр), на підставі заяви про факт зникнення особи. Заява подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Подати заяву мають право родичі зниклої безвісти особи, представник військового формування, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, громадське об`єднання або будь-яка інша особа, якій стало відомо про зникнення. У заяві необхідно зазначити всю відому інформацію про зниклу особу та обставини її зникнення, а також особливі прикмети особи тощо. Закон також встановлює, що заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, якщо до нього звернулися з повідомленням про зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку. Заявник Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження про встановлення юридичного факту, що військовослужбовець ОСОБА_3 є особою, яка зникла безвісті за особливих обставин, що, на відміну від визнання фізичної особи безвісно відсутньою, не передбачено в порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами Глави 4 Розділу IV ЦПК України. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній. Приймаючи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. При цьому апеляційний суд не приймає посилання заявника на неврахування судом першої інстанції уточнених військовою частиною НОМЕР_1 вимог про визнання військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 безвісти відсутнім з 29 серпня 2014 року, оскільки матеріали справи не містять підтверджень отримання судом першої інстанції вказаної заяви на час постановлення оскаржуваної ухвали. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду залишенню без змін. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року до ухвалення судового рішення у справі, а тому колегія суддів апеляційного суду, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, стягує з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3 028 гривень. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Ухвалу Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 3028 гривень. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста