Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2536/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/2536/24 пров. № А/857/21967/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 500/2536/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції - Подлісна І.М., час ухвалення - у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 26.06.2024),- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД» звернулось до суду із адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2023 Тернопільською митницею видано картку відмови в прийняті митної декларації № UA403030/2023/000569, та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030\2023\000097\2, в бік збільшення за резервним методом визначення митної вартості товарів (відповідно до ст. 64 Митного кодексу України), яким збільшено митну вартість імпортованих позивачем товарів: мішків для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки без логотипу: мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE-- 182 000 шт. Таке рішення мотивовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, внаслідок прийняття Відповідачем рішення про коригування митної вартості, ТОВ «Торговий Дім «Финдрейд» збільшено митних платежів на загальну суму 133 063.57 грн., що складається в т.ч. з ввізного мита на 21 461.87 грн. та податку на додану вартість до оплати на 111 601.70 грн. Позивач, не погоджуючись з даним коригуванням, однак з метою уникнення простою імпортованого товару подав нову електронну митну декларацію №23UA403030024375U7 від 24.10.2023, де зазначено вище вказаний обчислений Відповідачем показник митної вартості товару, сплачено частину митних платежів, а частину суми внесено як гарантійний внесок. Про що зазначено в виправленій декларації Позивача. Позивач, ТОВ «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» не погодився з такими рішеннями відповідача про коригування (збільшення) митної вартості товарів. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 року за № UA403030\2023\000097\2, щодо збільшення митної вартості товарів, імпортованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД». Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень за надання правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вказане рішення прийняте судом з порушенням норм процесуального права та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення суду повинно бути скасоване. Апелянт зазначає, що за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA403030\2023\000097\2 від 24.10.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках виконання положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.03.2023. Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, яка підписана двома сторонами договору, однак до митного оформлення даний документ не поданий. Згідно поданої митної декларації, у графах 18 «Транспортний засіб відправлення» значиться транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Декларантом надано заявку на перевезення № GI4388-авто від 13.10.2023, з якої вбачається, що товар «мішки поліпропіленові» перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , однак у даній заявці містяться недостовірні відомості, а саме: вказана заявка видана до Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, проте до митного оформлення надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022. Тобто перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Декларантом надіслано лист від 24.10.2023 б/н та повідомлено митний орган про відсутність будь-яких додаткових документів. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 23.10.2023 № UA100390/2023/715905 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на прийняття митної декларації становить 2,648 дол. США/ кг.». Джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості № UA403030/2023/000097/2 від 24.10.2023 використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів, зокрема, товару № 1 згідно ЕМД від 23.10.2023 № UA100390/2023/715905 на рівні 2,5 EUR/кг, що згідно курсу на прийняття митної декларації становить 2,648 дол. США/кг. З урахуванням наведеного апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403030/2023/000097/2 від 24.10.2023 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 03.03.2023 року Між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД» та фірмою «KAMURI VIETNAM JSM» укладено зовнішньоекономічний договір на постачання товарів (мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки, без логотипу, виробник «KAMURI VIETNAM JSM», країна виробництва: В`єтнам VN). Відповідно до укладеного між сторонами контракту (договору) визначено асортимент та кількість товару, що поставляється, а також базис поставки товару, строки поставки і оплати поставленого товару. На умовах контракту, та додатків до нього Позивачем ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД» 23.10.2023 року було імпортовано на митну територію України товари - мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки. без логотипу. Виробник «KAMURI VIETNAM JSM», країна виробництва: В`єтнам VN. З метою оформлення зазначеного вище митного товару, 23 жовтня 2023 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення Жила Р.В., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ № 23UA403030024248U3, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Мішки для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком унизу, розміром не менше 56х97см, прямокутної форми, без кришки, без логотипу: Мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE -182000шт. Виробник: KAMURI VIETNAM TSM; Торгова марка: нема даних; Країна виробництва: В`єтнам/ VN.» . До даної митної декларації, уповноваженою особою Позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості№ б/н від 14.08.2023; пакувальний лист № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023; коносамент № MEDUFQ137210 від 19.08.2023; автотранспортна накладна № GI4388 від 18.10.2023; сертифікат про походження товару № 2301054132 від 23.08.2023; некласифікований комерційний документ - Комерційна пропозиція № PI-KAM-FIT- 23013 від 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - Swiftaід 11.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 10.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 505 від 19.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 506 від 19.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару№ GI4388-1 від 19.10.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.06.2023; страховий поліс № 0008183/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023 від 16.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 26.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №13 від 26.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2 від 03.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 7E від 11.08.2023; договір (контракт) про перевезення № GI4388 від 13.10.2023; договір (контракт) про перевезення № GI4388-авто від 13.10.2023; інші некласифіковані документи - Специфікація 1/013 від 13.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 305740607450 від 15.08.2023. Під час здійснення митного контролю за МД № 23UA403030024248U3 від 23.10.2023 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено:

1. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору № 2 від 03.03.2023. Відповідно до пункту 3.2 вказаного договору відвантаження товару здійснюється за письмовою заявкою, яка підписана двома сторонами договору, однак до митного оформлення даний документ не поданий.

2. У наданій до митного оформлення рахунку-фактурі № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023 вказано порядок здійснення оплати за поставлений товар, а саме « 30% від загальної суми інвойсу після підтвердження Покупцем протягом 7 днів проформи інвойсу...» Проте до митного оформлення вказаної проформи інвойсу надано не було.

3. Додатковою угодою № 1 від 26.07.2023 до контракту №2 від 03.03.2023 встановлено умови поставки CIF Гдиня відповідно до Інкотермс 2010. У той же час у наданому у митного оформлення рахунку-фактурі № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023 вказано умови поставки CIF Гданськ порт відповідно до Інкотермс 2000.

4. Договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 1008/139 від 10.08.2022, укладений між ТОВ «Самміт Логістик» та ТОВ «Торговий дім «Финтрейд». Відповідно до п.п. 4.1.3 А, Б Замовник (ТОВ «Торговий дім «Финтрейд») здійснює оплату наданих транспортно-експедиційних послуг протягом 3 банківських днів з моменту виставлення Експедитором (ТОВ «Самміт Логістик») рахунків, але до вивозу вантажу з порту. Банківських документів, що підтверджують сплату транспортно- експедиційних послуг до митного оформлення надано не було.

5. Наданий на вимогу митних органів декларантом Прайс-лист від 01.06.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CIF і підготовлений виключно для ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ФИНТРЕЙД», що обмежує конкретність. В довідці про транспортні витрати від 19.10.2023 №GI4388-1 передбачено наявність транзитної декларації Т1. До митного оформлення транзитна декларація не подана.

6. Згідно поданої митної декларації, у графах 18 «Транспортний засіб відправлення» значиться транспортний засіб з номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Декларантом надано заявку на перевезення № GI4388-авто від 13.10.2023, з якої вбачається, що товар «мішки поліпропіленові» перевозиться транспортним засобом з ідентичними номерними знаками НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Однак у даній заявці містяться недостовірні відомості, а саме: вказана заявка видана до Договору транспортно- експедиторського обслуговування № 1008/139 від 08.01.2021, проте до митного оформлення надано Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1008/139 від 10.08.2022. Таким чином, відповідач вважав, що перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Митницею 23.10.2023 було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: «Відповідно до п. 3 ст. 69 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи, які підтверджують код товару згідно з УКТ ЗЕД. Початок консультації з митним органом: У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось). Прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи)виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи». На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім наданих до ЕМД документів, додатково було надано: фото№ б/н від 23.10.2023. Листом від 24.10.2023 декларант повідомив митницю про те, що всі документи подані в повному обсязі. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товару №иА403030/2023/000097/2 від 24.10.2023, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв`язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. АСУР згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, враховуючи також те, що митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. На запит митного органу декларантом надіслано додатково прайс-лист, платіжні інструкції, експортну декларацію країни відправлення. Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами опрацювання наданих документів Тернопільська митниця дійшла висновку, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та у сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, у зв`язку з чим вказала Позивачу надати додаткові документи. Позивачем надано додаткові документи, проте, Тернопільська митниця поставила під сумнів їх правильність, та визначила митну вартість товару за резервним методом. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено. 24.10.2023 Тернопільською митницею видано картку відмови в прийняті митної декларації № UA403030/2023/000569, та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403030\2023\000097\2, в бік збільшення за резервним методом визначення митної вартості товарів (відповідно до ст. 64 Митного кодексу України), яким збільшено митну вартість імпортованих позивачем товарів: мішків для пакування, полотняного переплетення зі стрічкових поліпропіленових ниток, білого кольору, з ПЕ вкладкою, один раз прошитий подвійним рядком знизу, розміром не менше 56х97 см. прямокутної форми, без кришки без логотипу: мішки поліпропіленові: FIT-56-97-112-MW-H-PE-- 182 000 шт. Позивач, ТОВ «Торговий Дім «ФИНТРЕЙД» не погодився з такими рішеннями відповідача про коригування (збільшення) митної вартості товарів та оскаржив до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів. Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України (далі - МК України) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України). При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до п. 2.2 розділу 2 Методичних рекомендацій були вчинені дії щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією, серед них зокрема: - перевірка повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; - перевірка товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларуються, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; - перевірка наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; - перевірка документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірка достовірності декларування витрат на транспортування; - перевірка документів, що містять відомості про вартість страхування (страхувальник, вигодонабувач, розмір страхового покриття, розмір витрат на страхування, наявність додаткового покриття, валюта); - перевірка включення/не включення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); - перевірка наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; - перевірка наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість; - вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - перевірка та аналіз документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу; - порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор»; - перевірка способу, умов та терміну оплати за товари тощо. Відповідно до п. 2.4 розділу 2 Методичних рекомендацій за результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 МК України. Вказаною статтею визначається право митного органу письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення митної вартості. Митним кодексом України (ст. 49, 54) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і саме митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості. Згідно із ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ МК України. Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Проаналізувавши наведені положення, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними. Зокрема, у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19. Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту). Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції враховує, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама по собі не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У цій справі спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). Згідно з частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Зокрема позивачем подано: сертифікат якості№ б/н від 14.08.2023; пакувальний лист № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) № KAM-FIT-23013 від 15.08.2023; коносамент № MEDUFQ137210 від 19.08.2023; автотранспортна накладна № GI4388 від 18.10.2023; сертифікат про походження товару № 2301054132 від 23.08.2023; некласифікований комерційний документ - Комерційна пропозиція № PI-KAM-FIT- 23013 від 14.06.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Swift від 11.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 10.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 505 від 19.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 506 від 19.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару№ GI4388-1 від 19.10.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.06.2023; страховий поліс № 0008183/GCN/003-KD9/HH.2.2/2023 від 16.08.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 26.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №13 від 26.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2 від 03.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № МП-02/20-05-22 від 20.05.2022; договір (контракт) про перевезення № 1 від 03.07.2023; договір (контракт) про перевезення № 1008/139 від 10.08.2022; договір (контракт) про перевезення № 7E від 11.08.2023; договір (контракт) про перевезення № GI4388 від 13.10.2023; договір (контракт) про перевезення № GI4388-авто від 13.10.2023; інші некласифіковані документи - Специфікація 1/013 від 13.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 305740607450 від 15.08.2023. Апеляційний суд вважає, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Метод визначення митної вартості імпортованих товарів в кожному окремому випадку визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Згідно норм ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Таким чином, законодавством України не передбачено можливості коригування митним органом митної вартості імпортованих товарів, визначеної за основним методом визначення вартості товарів, в зв`язку з тим, що декларантом при імпортуванні інших партій товару за одним й тим же контрактом раніше було самостійно обрано резервний метод визначення вартості імпортованих товарів, оскільки метод визначення митної вартості товарів в кожному випадку визначається декларантом самостійно. Також суд першої інстанції вірно покликався на висновки Верховного Суду, відповідно до яких, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню ( постанова Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17). Суд першої інстанції вірно висновував, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів підставами неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів (основного методу) не стали розбіжності чи невідповідності, які надають обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості товарів. Жодних конкретних розбіжностей чи невідповідностей у кількості чи у вартості імпортованого товару у документах, які подано на підтвердження митної вартості імпортованих товарів чи обґрунтування сумніву відповідачем не вказано. Також колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року у справі № 1.380.2019.000724. Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості відповідач стверджує, що позивач надав до митного оформлення документи, які не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та витребовує за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Проте апеляційний суд вважає, що відповідач не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, виключно наявність яких могла бути підставою для витребування додаткових документів. Окрім цього, витребування документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Позивач подав платіжні документи щодо повної оплати вартості товару (банківський платіжний документ, що стосується товару - Swift платіж від 16.05.2023). Щодо відсутності платіжного документа про оплату транспортних послуг, то наведене не спростовує вартість транспортних послуг, оскільки, документами, які підтверджують митну вартість є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а не документи, які підтверджують оплату вартості перевезення. Крім цього, позивачем подано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 506 від 19.10.2023 та документ, що підтверджує вартість перевезення товару№ GI4388-1 від 19.10.2023. Також відповідач не обґрунтував яким чином розбіжності у редакціях Incoterms 2010 чи 2000 впливає на митну вартість товару імпортованого позивачем. Відповідно до норм ч. 2, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Позивач вважає протиправною позицію відповідача про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи не дають можливості визначити вартість імпортованих товарів за методом ціни договору, а тому, відповідно, позивач вважає протиправним застосування до визначення митної вартості вищезазначених товарів резервного методу визначення вартості імпортованих товарів. З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.10.2023 року за № UA403030\2023\000097\2, вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню з наведених вище підстав. Щодо судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3028,00 грн. згідно квитанції від 19.04.2024 року. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. З матеріалів справи видно, що правову допомогу було надано адвокатом Скибою В.М., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 28.08.2023 року. Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 8000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги від 28.08.2023 року. Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З позиції суду розмір витрат на правову допомогу має бути співмірним зі складністю спору та виконаним адвокатом обсягом робіт; витраченим часом, ціною позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом на репутацію позивача, публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Як було вказано вище, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено в рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). Апеляційний суд зазначає, що у провадженні судів перебувало декілька аналогічних позовів ТОВ «Торговий дім «ФІНТРЕЙД» до митних органів про скасування рішення про коригування митної вартості.. Крім цього, з урахуванням предмету позову, зазначена справа є справою незначної складності. Колегія суддів зауважує, що правова позиція відповідача у справах не змінювалася, необхідності вивчати додаткові джерела права під час підготовки позовної заяви не було, оскільки представник позивача був обізнаний із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами та доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи. Отже, ураховуючи наведене вище, прийнята судом до відшкодування сума витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 3000 є обґрунтованою, оскільки відповідає принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №500/2536/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін