Постанова Житомирський апеляційний суд № 291/1017/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/1017/24 Головуючий у 1-й інст. Гарбарук І. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу №291/1017/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гарбарук І.М. в селищі Ружині, в с т а н о в и в : У серпні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр», позивач, товариство) звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 71 348,24 грн, яка складається із: - за договором №4492646 від 06 червня 2021 року у розмірі 25 405,80 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3664,27 грн, заборгованість за нарахованими процентами 21 741,53 грн; - за договором №9935282963 від 09 березня 2021 року у розмірі 24 991,98 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 491,76 грн, заборгованість за річними процентами 1,53 грн, заборгованість за щомісячними процентами 9 498,69 грн; - за договором №7984771302 від 22 червня 2020 року у розмірі 20 950,46 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9 081,36 грн, заборгованість за річними процентами 1,08 грн, заборгованість за щомісячними процентами 11 868,02 грн. А також просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 17 000 грн. В обґрунтування позову зазначав, що 06 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4492646, за умовами якого останній надав відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах, визначених у договорі. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29/11/102, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. Посилався на те, що позичальник належним чином не виконував умови укладеного договору, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 25 405,80 грн, з яких 3 664,27 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 741,53 грн заборгованість за процентами. Також зазначав, що 09 березня 2021 року та 22 червня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем були укладені кредитні договори №9935282963 та №7984771302, за умовами яких останній надав відповідачу грошові кошти в порядку та на умовах, визначених у договорах. 07 жовтня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступило на користь АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. 21 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №НІ/11/13-Ф відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. Посилався на те, що позичальник належним чином не виконував умови укладеного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка за договором №9935282963 від 09 березня 2021 року і становить 24 991,98 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 491,76 грн, заборгованість за річними процентами 1,53 грн, заборгованість за щомісячними процентами 9 498,69 грн та за договором №7984771302 від 22 червня 2020 року складає 20 950,46 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9 081,36 грн, заборгованість за річними процентами 1,08 грн, заборгованість за щомісячними процентами 11 868,02 грн. Враховуючи вищевикладене просив позов задовольнити. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №4492646 від 06 червня 2021 року у розмірі 25 405,80 грн, в т.ч. 3 664,27 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 741,53 грн заборгованість за процентами, заборгованість за договором №9935282963 від 09 березня 2021 року у розмірі 24 991,98 грн в т.ч. 15 491,76 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,53 грн заборгованість за річними процентами, 9 498,69 грн заборгованість за щомісячними процентами, заборгованість за договором №7984771302 від 22 червня 2020 року у розмірі 20 950,46 грн, в т.ч. 9 081,36 грн заборгованість за тілом кредиту, 1,08 грн - заборгованість за річними процентами, 11 868,02 грн заборгованість за щомісячними процентами, а всього: 71 348,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 3 028 грн та 5000 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнути з нього заборгованість у розмірі 29 824,00 грн, яка складається із заборгованості: - за договором №4492646 від 06 червня 2021 року у розмірі 5 248,27 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3664,27 грн., заборгованість за нарахованими процентами 1584,00 грн.; - за договором №9935282963 від 09 березня 2021 року у розмірі 15 493,29 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 15 491,76 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 1,53 грн.; - за договором №7984771302 від 22 червня 2020 року у розмірі 9082,44 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 9 081,36 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 1,08 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що за умовами кредитних договорів було встановлено строки кредитування, а саме за договором №4492646 від 06 червня 2021 року 30 днів, за договором №9935282963 від 09 березня 2021 року 24 місяці та за договором №7984771302 від 22 червня 2020 року 36 місяців. Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що він як позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту. Зазначає, що відповідно до договору факторингу №НІ/11/13-Ф від 21 грудня 2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги у розмірі 9 498,69 грн та 9 082,44 грн, які складаються із заборгованостей по тілу кредиту та заборгованостей по відсоткам. У свою чергу, 9 498,69 грн та 11 868,92 грн є заборгованостями по комісії, проте в кредитних договорах не узгоджувалося питання про сплату комісії. Зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» визнає частково, а саме на суму 29 824,00 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» скаргу не визнала, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно зі статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №4492646 від 06 червня 2021 року колегія суддів зазначає наступне. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом 06 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4492646. Згідно п.1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.4 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6000 грн, строком на 30 днів з 06 червня 2021 року (строк кредитування), а дата повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 06 липня 2021 року. Проценти (процентна ставка: фіксована) за користування кредитом: 1584,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункти 1.5.2, 1.7 Договору). Додатком №1 до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит №4492646 від 06 червня 2021 року. Додатком №2 до договору є паспорт споживчого кредиту №4492646. Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит №4492646 від позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої зазначено - 06 червня 2021 року, де погоджені умови кредитування на суму 6000 грн у валюті: українська гривня, строк кредиту: 30 днів з 06 червня 2021 року, дата повернення 06 липня 2021 року, сума повернення 8004,00 грн, комісія за надання: 7% одноразово, що становить 420 грн, ставка процентів: 0,88% за кожен день користування, що складає 1584,00 грн. Із копії довідки про ідентифікацію вбачається, акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: L79639; дата відправки ідентифікатора позичальнику: 06/06/2021; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: +380976903760. Відповідно до платіжного доручення №48101740 від 06 червня 2021 року ТзОВ «Мілоан» на виконання вимог умов договору №4492646 на картку ОСОБА_1 з номером 473121*75 перераховано 6 000,00 грн. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №4492646, що уклали ТОВ «Мілоан» та боржник, яким є ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі від 03 грудня 2021 року, реєстром боржників від 29 листопада 2021 року. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29 листопада 2021 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 9 466,23 грн, яка складається з 6000 грн заборгованості за основною сумою боргу, 3 664,27 грн заборгованості за відсотками та 5 801,96 грн заборгованість по комісії. 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №4492646, що підтверджується актом прийому-передачі, реєстром боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 25 405,80 грн, яка складається з 3 664,27 грн заборгованості за основною сумою боргу та 21 741,53 грн - заборгованості за відсотками. Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У справі, що переглядається, апеляційним судом установлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого відповідач надіслав позивачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору. Встановивши, що без здійснення вказаних дій позивачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.202 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Подібних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19) та вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає. Встановлено, що згідно п.1.1 договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 6000 грн. Згідно п.1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 06.06.2021 (строк кредитування). Відповідно до п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.07.2021. Відповідно до п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 1584,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тобто сума кредиту складає 8004 гр, яка складається з 6000 грн тіла кредиту, 1584,00 грн - % за користування кредитом на строк 30 днів, а також одноразова комісія в сумі 420 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості наявного в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту було сплачено: - 07 липня 2021 року 600 грн, 22 липня 2021 року 540 грн, 06 серпня 2021 року 486,00 грн, 14 серпня 2021 року 302,73 грн, 27 серпня 2021 року 407,00 грн, а всього сплачено 2 335,73 грн; на погашення відсотків було сплачено: - 07 липня 2021 року 691 грн, 22 липня 2021 року 697 грн, 06 серпня 2021 року 681 грн, 14 серпня 2021 року 1477,27 грн, 27 серпня 2021 року 441 грн, а всього 3987,27 грн. Відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4492646 від 06 червня 2021 року лише в розмірі 3664,27 грн, що являє собою тіло кредиту. В частині стягнення відсотків у розмірі 21 741,53 грн слід відмовити, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, до того ж у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати відсотків, нарахованої у межах строку кредитування. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Отже, суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів відповідача і дійшов помилкового висновку про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором №4492646 від 06 червня 2021 року. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами №9935282963 від 09 березня 2021 року та №7984771302 від 22 червня 2020 року необхідно зазначити. Встановлено, що 22 червня 2020 року між ТОВ «ФК«ЦФР» та відповідачем укладено кредитний договір №7984771302. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Сума кредиту становить 13 930,00 грн зі строком на 36 місяців. Згідно п.5 паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №4771302, підписаного відповідачем, розмір відсотків при наданні кредиту 1,50%, розмір щомісячних відсотків за користування кредитом становить 3,99%; розмір річних відсотків за користування кредитом становить 0,01%. Загальні витрати за кредитом 21 601,48 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 33 941,48 грн. ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором №7984771302 від 22 червня 2020 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 22 червня 2020 року по 21 грудня 2023 року. У подальшому, 09 березня 2021 року між ТОВ «ФК«ЦФР» та відповідачем укладено кредитний договір №9935282963. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Сума кредиту становить 16 900,00 грн зі строком на 24 місяці. Згідно п.5 паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» №5282963, підписаного відповідачем, розмір відсотків при наданні кредиту 7%, розмір щомісячних відсотків за користування кредитом становить 2,70%; розмір річних відсотків за користування кредитом становить 0,01%. Загальні витрати за кредитом 11 653,06 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 27 853,06 грн. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів №9935282963 від 09 березня 2021 року та №7984771302 від 22 червня 2020 року. Зазначені договори недійсними не визнано. Також встановлено, що 07 жовтня 2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» відступило на користь АТ «Таскомбанк» права вимоги за кредитними договорами до позичальників. Відповідно до п. 1.7 договору про відступлення права вимоги право вимоги права грошової вимоги (боргових зобов`язань) за фінансовими кредитами первісного кредитора за кредитними договорами до позичальників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі укладених між первісним кредитором та позичальниками кредитних договорів та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення. Згідно п.9.2 договору про відступлення права вимоги, договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 23 червня 2020 року до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13 949,85 грн, яка складається з 13 930,00 грн заборгованості за основною сумою боргу. Також відповідно до реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 10 березня 2021 року до АТ «Таскомбанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 16 916,30 грн, яка складається з 16 900 грн заборгованості за основною сумою боргу та 16,30 грн сума нарахованого щомісячного проценту. 21 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №НІ/11/13-Ф відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №9935282963 та №7984771302. Відповідно до реєстрів прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/13-Ф від 21 грудня 2023 року до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №9935282963 від 09 березня 2021 року в сумі 24 991,98 грн, яка складається з 15 491,76 грн заборгованості за основною сумою боргу, 1,53 грн заборгованості по відсоткам та 9498,69 грн заборгованості по комісії та за кредитним договором №7984771302 від 22 червня 2020 року в сумі 20 950,46 грн, яка складається з 9081,36 грн заборгованості за основною сумою боргу, 1,08 грн заборгованості по відсоткам та 11 868,02 грн заборгованості по комісії. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент укладення реєстрів прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 23 червня 2020 року та від 10 березня 2021 року договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року втратив свою чинність. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо продовження дії договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У відповідності до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відтак, оскільки договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року втратив свою чинність, то до АТ «Таскомбанк» не перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами №9935282963 від 09 березня 2021 року та №7984771302 від 22 червня 2020 року. Враховуючи, що АТ «Таскомбанк» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу №НІ/11/13-Ф від 21 грудня 2023 року ТОВ «Коллект Центр». Таким чином, кредитними договорами №9935282963 від 09 березня 2021 року та №7984771302 від 22 червня 2020 року, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 не порушуються права і законні інтереси ТОВ «Коллект Центр», а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитними договорами №7984771302 від 22 червня 2020 року та №9935282963 від 09 березня 2021 року. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність заявленого позивачем позову у вказаній частині, оскільки ТОВ «Коллект Центр» не довело своє право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитними договорами, укладеними 22 червня 2020 року та 09 березня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 . Суд першої інстанції належної уваги на це не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову, незважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів в обгрунтування зазначених позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено на 5,13%, то із ОСОБА_1 слід стягнути на користь Товариства 155,33 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а із позивача на користь відповідача - 1725,96 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Згідно зі статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Встановлено, що на підставі Договору № 07-06/2024 від 07 червня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським обєднанням «Лігал АССІСТАНС», Товариству було надано правову допомогу в суді першої інстанції ( а.с. 104-105). Позивач просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 грн, які підтверджені матеріалами справи ( а.с. 106-109). Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, часом витраченим на їх виконання, часткове задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства3000,00 грн. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 258, 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4492646 від 06 червня 2021 року по тілу кредиту у розмірі 3664,27 грн, судовий збір у сумі 155,33 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 1725,96 грн судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді