Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/5896/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/5896/24 пров. № А/857/804/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 460/5896/24 за адміністративним позовом фізчиної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Нор У.М. у м. Рівне в порядку письмового провадження), - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась із адміністративним позовом до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000183/2 від 04.12.2023; визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000253. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України (далі МК України) контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено наступні розбіжності: - до митного оформлення заявлено умови поставки EXW KAYSERI (TR). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту), також продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Проте заявлені до митного оформлення умови поставки суперечать пункту 5.2 Контакту від 07.11.2023 № PRO07112023 (далі Контракт), де зазначено, що в ціну товару входять витрати на завантаження. Також у Контракті не вказано хто відповідає за митне очищення товару для експорту; - у інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348 зазначена ціна товару в дол.США за набір, проте в електронному інвойсі зазначена ціна в дол.США за штуку; - у перекладі e-FATURA TAS2023000000348 від 30.11.2023 вартість за одиницю товару по обох позиціях не кореспондується з відомостями, що зазначені у інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348. Також загальна вартість по позиції 2 оцінюваного товару відрізняється у перекладі e-FATURA TAS2023000000348 від 30.11.2023 та інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348; - у банківських платіжних інструкціях від 09.11.2023 № (MUR)1 та від 20.11.2023 № (MUR)2 зазначено інвойс від 07.11.2023 № 1, що до митного оформлення не надано; - митна декларація країни відправлення від 22.11.2023 № 23060600EX00042388 не містить жодних відміток митниці відправлення. Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач відповідно до контракту № PRO07112023 від 07.11.2023 (далі Контракт) імпортує в компанії Taskale Mobilya Dis Tikaret Ltd. Sti. (Республіка Туреччина) кухонні набори меблів, що складаються з обіднього столу та стільців. Кількість товару, що постачається, визначається в інвойсі (пункт 2.1. Контракту). Згідно пунктів 2.2.-2.3. Контракту для поставки товару Покупець надсилає Продавцеві замовлення факсом або електронною поштою із зазначенням товару та кількості. Продавець повинен підтвердити замовлення та скласти проформа-рахунок-фактуру. Умови поставки товару EXW TURKEY KAYSERI згідно Інкотермс 2020. Перевезення здійснюється вантажним автомобілем за рахунок покупця. Завантаження товару у вантажний автомобіль відбувається за рахунок продавця. Продавець зобов`язаний передати товар компанії перевізнику протягом 30 днів з дати передоплати (пункти 4.1.-4.4. Контракту). В пунктах 5.1.-5.5. Контракту сторони узгодили, що ціна товару вказується в інвойсі. В ціну товару входить вартість упаковки, маркування і витрати на тару. Валюта контракту: долар США. Загальна сума контракту: 500 000 доларів США. Порядок розрахунків за товар передбачений в пункті 6.1. Контракту. За вказаним пунктом оплата здійснюється як передоплата: 30% від загального замовлення як депозит; 70% до випуску вантажу. Оплата здійснюється в доларах США банківським переказом на рахунок продавця. 06.11.2023 покупцем ФОП ОСОБА_1 зроблено замовлення на поставку товару: 230 кухонних наборів меблів, які складаються зі столу та стільців. Продавець погодив таке замовлення та 07.11.2023 надіслав покупцю попередній рахунок (Proforma invoice №1 від 07.11.2023) на поставку кухонних наборів меблів, загальною кількістю 230 одиниць та вартістю 19 900 доларів США. 09.11.2023 позивач оплатив 30% вартості замовленого товару на суму 5970,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією № (MUR)1. У призначенні платежу платіжної інструкції № (MUR)1 від 09.11.2023 вказано про здійснення оплати за кухонні набори, контракт № PRO07112023 від 07.11.2023, проформа-інвойс № 1 від 07.11.2023. 20.11.2023 позивач оплатив 70% вартості замовленого товару на суму 13930,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією № (MUR)2. У призначенні платежу платіжної інструкції № (MUR)2 від 20.11.2023 вказано про здійснення оплати за кухонні набори меблів, контракт № PRO07112023 від 07.11.2023, проформа-інвойс № 1 від 07.11.2023. 22.11.2023 продавцем товару складено комерційний інвойс (commercial invoice) № TAS2023000000348 на поставку кухонних наборів меблів, загальною кількістю 230 комплектів та вартістю 19 900,00 доларів США. 22.11.2023 продавцем товару складено пакувальний лист, в якому наведені відомості щодо придбаного позивачем товару: 230 кухонних наборів меблів, вага нетто 15 000 кг, вага брутто 15 220 кг. 30.11.2023 продавцем товару складено коррект пакувальний лист, в якому уточнено відомості щодо придбаного позивачем товару: 230 кухонних наборів меблів, вага нетто 15 110 кг, вага брутто 15 570 кг. Поставка здійснювалась згідно договору № UA11/2023 від 10.11.2023, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Компанією Helen Tasimacilik San. Ve Tic. Ltd. Sti. У транспортній заявці № HLN2023-107 від 15.11.2023 наведена інформація про перевезення замовленого товару: маршрут перевезення: TR-BG-RO-UA; дата і час завантаження: 20.11.2023; відправник вантажу: Taskale Mobilya Dis Tikeret Limited Sirketi; адреса завантаження: Karpuzsekisi Mah.53 CAD NO:10 Hacilar Kayseri, Turkey; отримувач вантажу: ФОП ОСОБА_1 ; адреса вивантаження: Мирогоща Друга, Рівненська область, 35624; країна походження: Туреччина; найменування вантажу: меблі; митниця відправлення: Кайсері; термін доставки: 8-11 днів; вартість перевезення: 4200,00 доларів США; умови розрахунку: 100% оплата після вивантаження; номер авто: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (UA). Товарно-транспортною накладною GE230000003 від 22.11.2023 підтверджується здійснення перевезення кухонних наборів меблів вагою 15 220,00 кг, відправник Taskale Mobilya Dis Tikeret Limited Sirketi, отримувач вантажу ФОП ОСОБА_1 , номери транспортних засобів НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Відповідно до інформації про транспортні витрати № 352 від 24.11.2023 вартість перевезення товару з міста Kayseri (Turkey) до кордону України (пункт пропуску Порубне) складає 2900,00 доларів США. З пункту пропуску до с. Мирогоща Перша, Дубенського району 1300,00 доларів США. З метою митного оформлення та випуску у вільний обіг зазначеного товару уповноваженим декларантом позивача ФОП ОСОБА_2 до Рівненської митниці подано митну декларацію № 23UA2040200046572U1. Для визначення митної вартості товару обрано перший метод за ціною контракту. При розрахунку митної вартості до ціни, що була фактично сплачена додано витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України: 19 900 USD (ціна товару) + 2900 USD (вартість перевезення до кордону України) х 36,3752 (курс USD щодо гривні) = 829 354,56 грн. (митна вартість). На виконання вимог статті 53 МК України для підтвердження митної вартості товару та її складових декларантом надано наступні документи (графа 44 митної декларації): контракт № PRO07112023 від 07.11.2023, замовлення від 06.11.2023, проформу-інвойс №1 від 07.11.2023, комерційний інвойс № TAS2023000000348 від 22.11.2023, специфікацію до комерційного інвойсу від 22.11.2023, пакувальний лист № TAS2023000000348 від 22.11.2023, платіжну інструкцію (MUR)1 від 09.11.2023, платіжну інструкцію (MUR)2 від 20.11.2023, рахунок на експорт (e-fatura) від 21.11.2023, договір № UA11/2023 від 10.11.2023, транспортну заявку № HLN2023-107 від 15.11.2023, рахунок на транспортні витрати № HL22023000000111 від 24.11.2023, автотранспортну накладну GE230000003, інформацію про транспортні витрати № 352 від 24.11.2023. За результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів. На електронне повідомлення митниці декларантом надано відповідь № 03/12/2023 від 03.12.2023. Декларант заперечив наявність розбіжностей в документах поданих до митного оформлення та надав детальне пояснення їх застосування. Рівненська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товарів та 04.12.2023 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000183/2. У графі 33 рішення № UA204000/2023/000183/2 від 04.12.2023 митний орган зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: 1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р.; 2) подані до митного оформлення документи містять неточності та розбіжності: до митного оформлення заявлено умови поставки EXW KAYSERI (TR). Ціна EXW (EXW price) означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар, яка підлягає сплаті включає в себе тільки вартість самого товару без вартості митного оформлення та його доставки (фрахту), також продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Проте заявлені до митного оформлення умови поставки суперечать пункту 5.2 Контакту від 07.11.2023 №PRO07112023 (далі Контракт), де зазначено, що в ціну товару входять витрати на завантаження. Також у контракті не вказано хто відповідає за митне очищення товару для експорту; в інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348 зазначена ціна товару в дол. США за набір, проте в електронному інвойсі зазначена ціна в дол. США за штуку; у перекладі e-fatura TAS2023000000348 від 30.11.2023 вартість за одиницю товару по обох позиціях не кореспондується з відомостями, що зазначені в інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000328. Також загальна вартість по позиції 2 оцінюваного товару відрізняється у перекладі е-fatura № TAS2023000000328 від 30.11.2023 та інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000328. Додатково до митного оформлення надано коректний переклад е-fatura № TAS2023000000328, проте у ньому кількість наборів по позиції 2 оцінюваного товару не кореспондується з відомостями, які зазначені у інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348; у банківських платіжних інструкціях від 09.11.2023 № (MUR)1 та від 20.11.2023 № (MUR)2 зазначено інвойс № 1 від 07.11.2023, що до митного оформлення не надано; митна декларація країни відправлення від 22.11.2023 № 23060600ЕХ00042388 не містить жодних відміток митниці відправлення. У розділі ІІ Рівненська митниця зазначає, що вона володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 29.11.2023 № 23UA400040039447U7 4,42 USD/кг (меблі для столових та житлових кімнат в розібраному стані). У розділі ІІІ Рівненська митниця зазначає, що митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення; 5) інвойс № 1 від 07.11.2023. В IV розділі митний орган вказує на послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Митну вартість товару визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 29.11.2023 № 23UA400040039447U7 4,42 USD/кг. Числове значення митної вартості товару № 1 у валюті рахунку становить 66 786,20 USD, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2 429 361,38 (66 786,20 дол.США*36,3752 грн/USD). 04.12.2023 декларантом подано чергову митну декларацію для митного оформлення товару № 23UA204020046889U1 (а.с.81). Коригування митної вартості товару зумовило донарахування позивачу митних платежів з податку на додану вартість на суму 320 752,64 грн., що відображено в графі «Подробиці розрахунків». За результатами перевірки митної декларації та документів, наданих для митного оформлення, Рівненською митницею прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000253. Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Митне оформлення за правилами регулювання положень частини першої статті 248 Митного кодексу України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України). За положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина друга статті 51 МК України). Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України). Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Як визначено частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Частиною першою статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Із наведених положень колегія суддів висновує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. З матеріалів справи встановлено, що декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 23UA2040200046572U1. До декларації долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості. Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 МК України. На вимогу митного органу декларантом 03.12.2023 на вимогу митного органу надано додаткові документи, що не заперечується сторонами. За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне. Пунктом 4.1 Контракту № PRO07112023 від 07.11.2023 сторони передбачили, що умови поставки EXW Turkey Kayseri згідно з Інкотермс 2020, умови поставки, зазначені у рахунку-фактурі, дата доставки: дата видачі відвантажувальних документів. Згідно з Інкотермс-2020 постачання на умовах EXW означає, що товар і всі ризики, пов`язані з ним, переходять до покупця у момент самовивозу зі складу продавця або іншого обумовленого місця. З цієї миті зобов`язання продавця за постачанням вважаються виконаними. Вантаж вважається поставленим продавцем під час його передачі покупцю на території продавця або в іншому визначеному місці (наприклад, на фабриці, на заводі, складі тощо), і це визначене місце може бути або може не бути приміщенням продавця. Відповідно до умов поставки EXW (франко-завод) продавець здійснює поставку в момент, коли він надає товари у розпорядження покупця на території продавця або в іншому в названому місці (згідно з укладеним контрактом місто Кайсері). В свою чергу, імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Відповідно до пункту 4.6 Контракту № PRO07112023 від 07.11.2023 завантаження товару у вантажний автомобіль відбувається за рахунок продавця, тоді як перевезення за пунктом 4.2 - оплачується покупцем. У пункті 5.2 Контракту № PRO07112023 від 07.11.2023 сторони визначили, що ціна не може бути змінена після підтвердження замовлення. В ціну товару входить вартість упаковки, маркування і витрати на тару, та витрати на завантаження у вантажний транспорт. Тобто, уклавши Контракт № PRO07112023 від 07.11.2023, сторони хоча і визначили умови постачання товару, водночас продавець взяв на себе відповідні зобов`язання щодо завантаження товару в вантажний транспорт. Відтак, слід погодитись із судом першої інстанції, що покликання апелянта на розбіжності в поданих документах є безпідставні та не впливають на визначену декларантом митну вартість. Щодо доводів відповідача про те, що у інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000348 зазначена ціна товару в доларах США за набір, проте в електронному інвойсі зазначена ціна в доларах США за штуку, апеляційний суд виходить з наступного. 22.11.2023 продавцем товару складено комерційний інвойс (commercial invoice) № TAS2023000000348 на поставку наступного товару: набір зі столу та шести стільців, кількість 190, ціна за одиницю 90,00 доларів США; набір зі столу та чотирьох стільців, кількість 40, ціна за одиницю 70,00 доларів США. Загальна кількість наборів 230, загальна вартість 19 900,00 доларів США. Крім того, комерційний інвойс (commercial invoice) від 22.11.2023 № TAS2023000000348 містить посилання на Контракт № PRO07112023 від 07.11.2023 та відомості про те, що оплата за товар здійснена відповідно до проформи інвойс №1 від 07.11.2023. Така ж інформація про товар та його вартість наведена у складеному продавцем рахунку на експорт (e-FATURA) № TAS2023000000348 від 21.11.2023 щодо товару: набір зі столу та шести стільців, кількість 190, ціна за одиницю 90,00 доларів США; набір зі столу та чотирьох стільців, кількість 40, ціна за одиницю 70,00 доларів США. Слід зазначити, що з поданих до митного оформлення документів встановлено, що «ціна за набір» та «ціна за штуку» стосується вартості набору зі столу і стільців. Щодо покликань контролюючого органу на те, що у перекладі e-fatura № TAS2023000000348 від 30.11.2023 вартість за одиницю товару по обох позиціях не кореспондується з відомостями, що зазначені в інвойсі від 22.11.2023 № TAS2023000000328, апеляційний суд зазначає, що 22.11.2023 продавцем товару складено комерційний інвойс (commercial invoice) № TAS2023000000348 на поставку наступного товару: набір зі столу та шести стільців, кількість 190, ціна за одиницю 90,00 доларів США; набір зі столу та чотирьох стільців, кількість 40, ціна за одиницю 70,00 доларів США. Загальна кількість наборів 230, загальна вартість 19 900,00 доларів США. З матеріалів справи встановлено, що ідентичні відомості щодо поставленого товару наведені в пакувальному листі від 22.11.2023: набори зі столу та шести стільців кількість 190; набори зі столу та чотирьох стільців кількість

40. Крім того, у здійсненому декларантом позивача ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 перекладі рахунку на експорт (e-FATURA) № TAS2023000000348 від 21.11.2023 зазначено щодо поставки товару: набір зі столу та стільців, кількість 180, ціна за одиницю 95,00 доларів США; набір зі столу та стільців, кількість 20, ціна за одиницю 80,00 доларів США. У листі № 03/12/2023 від 03.12.2023 декларантом позивача ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначено, що при здійсненні перекладу рахунку на експорт (e-FATURA) № TAS2023000000348 від 21.11.2023 допущено технічну помилку в зазначені вартості та кількості кухонних наборів меблів. За таких обставин, як вірно зазначив суд першої інстанції, доводи митного органу про іншу вартість кухонних наборів меблів у перекладі рахунку e-fatura № TAS2023000000348 від 30.11.2023 є необґрунтованим, бо в рахунку допущено виключно технічну помилку декларантом позивача під час здійснення перекладу. Відтак, з огляду на перелік наданих позивачем документів та їх зміст у контролюючого органу була можливість виявити, що помилка має характер технічної помилки. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність документа в цілому. Зазначені вище відмінності не можуть бути ґрунтованою підставою для відмови позивачу у погодженні задекларованої митної вартості та для визначення митної вартості за резервним методом. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 07.05.2020 по справі № 826/10527/17, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково зазначеної інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. За змістом усіх поданих до митного оформлення товаро-супровідних документів вбачається, що вони є взаємопов`язаними та підтверджують поставку товару: наборів зі столу та шести стільців, кількість 190, ціна за одиницю 90,00 доларів США; наборів зі столу та чотирьох стільців, кількість 40, ціна за одиницю 70,00 доларів США; разом 230 наборів, загальна вартість 19 900 доларів США. Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що у банківських платіжних інструкціях від 09.11.2023 (MUR)1 та від 20.11.2023 (MUR)2 зазначено інвойс № 1 від 07.11.2023, який до митного оформлення не надано, колегія суддів виходить з наступних міркувань. З матеріалів справи встановлено, що на підставі Контракту № PRO07112023 від 07.11.2023 позивачем зроблено замовлення на поставку товару від 06.11.2023. Продавець погодив таке замовлення та 07.11.2023 надіслав покупцю попередній рахунок (Proforma invoice № 1 від 07.11.2023) на поставку кухонних наборів меблів, загальною кількістю 230 одиниць та вартістю 19 900 доларів США. У попередньому рахунку (Proforma invoice № 1 від 07.11.2023) визначено умови оплати за товар: 30% вартості товару попередня оплата; 70% вартості товару під час погрузки товару. 09.11.2023 покупець оплатив 30% вартості товару визначеної в Proforma invoice №1 від 07.11.2023 на суму 5970,00 доларів США доларів США. 20.11.2023 покупець оплатив решту 70% вартості товару у розмірі 13 930,00 доларів США. Матеріалами справи підтверджується, що попередній рахунок (Proforma invoice №1 від 07.11.2023) подано до митного оформлення, що підтверджується карткою відмови у прийнятті митної декларації № UA204000/2023/000253. Відтак, суд першої інстанції слушно зауважив, що жодних розбіжностей в порядку розрахунку за товар немає, а отже наведені доводи митного органу є безпідставними та не могли бути підставою для коригування митної вартості товару. Щодо покликань апелянта на те, що митна декларація країни відправлення від 22.11.2023 № 23060600ЕХ00042388 не містить жодних відміток митниці відправлення, апеляційний суд зазначає, що відповідно до правил митного оформлення Республіки Туреччина до митного оформлення подаються електронні відомості експортних цін, сформованих на державному порталі рахунків-фактур (Е-фатура) експорту https://efatnra.gtb.gov.tr/. Е-фатура є витягом з електронного реєстру, відомості з електронної системи передаються у експортну декларацію, що повністю виключає можливість його підробки. Номер документу формує електронна державна система, що відповідає ID документу, зазначеному в експортній декларації. Наявність в експортній декларації посилання на електронний реєстр e-fatura доводить відповідність ціни у рахунку-фактурі ціновим відомостям експортної декларації. З матеріалів справи встановлено, що подана позивачем до митного оформлення експортна декларація країни відправлення (Туреччини) містить інформацію про постачальника та покупця, ціну товару та умови поставки.Правила заповнення митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та позивач жодним чином на це впливати не може. Водночас, жодних розбіжностей у номенклатурі, ціні, об`ємі (масі), особі продавця товару, країни його походження митним органом виявлено не було. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020 у справі № 815/4686/16. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним. Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості. При цьому, апеляційний суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі № 804/4906/15. Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Верховний Суд у постановах від 19.02.2019 у справі № 814/1888/16, від 24.12.2020 у справі № 820/7316/15 вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 зазначено про те, що доводи Митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17). Наведені обставини, встановлені у справі, що розглядається, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору. Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально, а різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару, а позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем-апелянтом не доведена. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправним, яке слід скасувати. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Згідно частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 460/5896/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар