Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/14871/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1074/25 Справа № 202/14871/24 Суддя у 1-й інстанції - Волошин Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, - ВСТАНОВИВ: Оскаржуваною постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 11 грудня 2024 року о 00 годині 01 хвл. у м. Дніпро, по вул. Батумська, 56 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Водій у встановленому законом порядку не пройшов у повному обсязі огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене повторно протягом року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних доводів вказує, що постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції було притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП, однак попередні постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП були скасовані апеляційним судом (справи № 202/16536/23, № 202/10244/24). Вказує, що він не зміг надати матеріал у вигляді сечі для проведення аналізу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що не може розцінюватись як відмова від проходження медичного огляду, оскільки він просив провести аналіз іншим способом, а саме відібрати слину або змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Також зазначає, що вказані в постанові суду відомості про те, що він не заперечував факт керування ним транспортним засобом - є невірними. На його думку, оскаржувана постанова суду містить шаблонні формулювання зі стандартними наборами фраз. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував його аргументи захисту. Зазначає що суд першої інстанції не мав права самостійно збирати докази, а саме витребувати відеофайли з органів поліції. Зазначає, що у відповідь на його запит було повідомлено, що термін зберігання відеофайлів 30 діб з моменту збереження відео на сервері, у зв`язку із чим надати такий запис неможливо. Разом із тим, на запит суду було надано відеоматеріал, який підтверджує незаконність обвинувачення у вчиненні ним правопорушень, передбачених як ст. 126 КУпАП, так і ст. 130 КУпАП. Вказує, що в матеріалах справи відсутня ухвала, якою було витребувано відеозапис, наявний лише лист з особистим проханням судді про надання такого відеозапису. Зауважує, що з відеозапису не вбачається, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Також у висновку лікарня не вказано, що він відмовився від огляду, а зазначено, що не пройшов огляд. Зазначає, що ознак сп`яніння він не віявляв та вони були вигадані співробітниками поліції. В протоколі вказано не природня блідість шкіри обличчя, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, однак на відео видно, що він має природнє забарвлення шкіри. Ознака звужені зіниці очей, які не реагують на світло спростовується відеозаписом, оскільки поліцейський реакцію очей не перевіряв, а лише формально зазначив її як ознаку сп`яніння. Зазначає, що поводив себе адекватно, чітко відповідав на питання, висловлював свої заперечення. Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав; вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 передчасним з огляду на наступне. Так, положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Так, згідно із ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння, встановленого ст. 266 КУпАП, деталізований затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядкомнаправлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок) та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція). Пунктами 2, 6 Розділу І Інструкції та п.п. 1-6 Порядку передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або, у разі відмови водія пройти огляд на місці - лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Розділу І Інструкції, поліцейськими при огляді на стан сп`яніння використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до положень пункту 7 Розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З наведених нормативних положень випливає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, утворює одночасна відмова водія як від проходження огляду на місці за допомогою технічних засобів, так і від прослідування до медичного закладу з метою проведення огляду на стан сп`яніння в його умовах лікарем, або відмова водія, що був доставлений до медичного закладу, від огляду лікарем. Протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 складений за ч. 2 ст. 130 КУпАП, відповідальність за якою настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, згідно із вимогами вищезазначеної Інструкції інспектор патрульної поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі наявності у ОСОБА_1 ознак перебування в стані наркотичного сп`яніння зобов`язаний був запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння, а у випадку відмови від огляду на місці або незгоди з його результатами запропонувати прослідувати до найближчого відповідного закладу охорони здоров`я для огляду в його умовах лікарем, і лише у випадку відмови водія від обох пропозицій, або відмови від проходження огляду лікарем після доставки водія до медичного закладу, виникали б підстави для складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Натомість відеозаписом, наданим працівниками поліції, не зафіксовано таких обставин, як висловлення ОСОБА_1 відмови на запропоновану вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, відмова його від такого огляду або уникнення відповіді на таку вимогу, роз`яснення йому прав та обов`язків як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а також правових наслідків відмови від проходження огляду, яка містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. З відеозапису, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . При перевірці документів у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме на місці зупинки поліцейський повідомив, що дивна поведінка та бесіда в цілому, зіниці очей погано реагують на світло, у зв`язку з чим було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку в медичному закладі на стан сп`яніння. ОСОБА_1 погодився та прослідував разом зі співробітниками поліції до медичного закладу. Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він, прибувши до медичного закладу, від проходження огляду не відмовлявся, а з фізіологічних причин не зміг здати зразки сечі, у зв`язку із чим просив взяти для дослідження інші зразки, втім у цьому йому було відмовлено, матеріалами справи, зокрема відеозаписом, не спростовуються. Водночас вони узгоджуються із наявним в матеріалах справи висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 4550, складеним о 00:30 год. 11.12.2024 року, у якому не зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, натомість вказано, що він його не пройшов. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дії ОСОБА_1 у цій частині закону не суперечать і не можуть оцінюватись як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки згідно із п. 12, п. 13 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також, у випадку неможливості взяти зразки біологічних середовищ,може використовуватися кров. Відтак огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння у медичному закладі не може вважатися таким, що проводився з дотриманням вимог закону. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, не підтверджена допустимими та достовірними доказами. Суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне вдаватися до детального обговорення інших доводів апеляційної скарги, оскільки постанова суду підлягає скасуванню з вищенаведених підстав, що є належними і достатніми. З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду А.А. Мазниця