Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/18339/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18339/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 року у справі №420/18339/24 за позовом Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта У С Т А Н О В И В: 12 червня 2024 року Акціонерне товариство «Херсонгаз» (далі позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило: - визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 02.05.2024 року № 05-03-4/4, відповідно до якого, зобов`язано Акціонерне товариство «Херсонгаз» привести у відповідність до вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство вказувало про те, що положення абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року передбачають заборону нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Разом з цим, як стверджував позивач, постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року не містить положень, які б зобов`язували надавача такої комунальної послуги як розподіл природного газу, здійснювати перерахунки плати за надані послуги у період тимчасової окупації або її списання, зокрема за період до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року. За наслідками розгляду даної справи Одеським окружним адміністративним судом 26 серпня 2024 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Херсонгаз» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області від 02.05.2024 року № 05-03-4/4, відповідно до якого, зобов`язано Акціонерне товариство «Херсонгаз» привести у відповідність до вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 нарахування за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою: м. Херсон, вул. Незалежності, 30/1, кв.126, за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року. Вирішуючи спір та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приписи постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» з урахуванням внесених змін в частині заборони щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли з моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405, а саме - 30.12.2023 року. Отже, є правомірним нарахування Товариством плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року без застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області (далі скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, якою внесено зміни щодо заборони нарахування плати за житлово-комунальні послуги та стягнення заборгованості за ці послуги за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Такі доводи скаржника ґрунтуються на тлумаченні приписів статті 58 Конституції України з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1- 7/99, у відповідності до висновків якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства «Херсонгаз» спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів та установлено судом першої інстанції, що на підставі наказу від 15.04.2024 року №Н/133-24 та направлення від 15.04.2024 року №10 посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Акціонерного товариства «Херсонгаз» щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту споживачів. (а.с.69) За результатами здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Акціонерного товариства «Херсонгаз» складений Акт від 2 травня 2024 року №05-3-3/7, яким установлено порушення позивачем вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», а саме: - всупереч положенням вказаного абзацу Товариством проведено нарахування плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою м. Херсон, вул. Незалежності, 30/1, кв.126 з дати початку (01.03.2022 року) по дату завершення (11.11.2022 року) тимчасової окупації території Херсонської міської територіальної громади, включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. На підставі висновків акта від 2 травня 2024 року №05-3-3/7, 02.05.2024 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Херсонській області складено припис №05-3-4/4 про усунення порушень виявлених під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту споживачів, яким вимагалось від Акціонерного товариства «Херсонгаз» вжити заходів усунення порушення вимог законодавства у сфері захисту споживачів, а саме: привести у відповідність до вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування за комунальну послугу (постачання електричної енергії) за адресою м. Херсон, вул. Незалежності, 30/1, кв.126. (а.с.149) Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу. Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ): - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно із яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; - доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; - оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; - споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ). Згідно із пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. У відповідності із пунктами 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним. Як установлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, за адресою м. Херсон, вул. Незалежності, 30/1, кв. 126 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання 03.08.2018 року. Оскільки споживачем ОСОБА_1 не надавалася інформація про фактичне споживання природного газу, нарахування обсягів газу за вказаною адресою здійснювалося за плановими величинами середньомісячного споживання природного газу у наступних періодах: травень-липень 2022 (включно) та вересень-листопад 2022 (включно). З січня 2022 року щомісячне нарахування за послуги розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 становило: 155 куб. м./12 місяців х 1 грн. 62 коп. х 1,2 (ПДВ) = 25 грн. 12 коп. Фактично, за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року отримано від споживача кошти за послуги розподілу природного газу: 16.05.2021 року у сумі 25 грн. 12 коп. та 23.05.2021 року у сумі 50 грн. 24 коп. За даною адресою станом на 01.05.2024 року заборгованість за послуги розподілу природного газу становить 28 грн. 03 коп. Спірним в межах даної справи є нарахування Товариством плати за комунальну послугу (розподіл природного газу) за адресою м. Херсон, вул. Незалежності, 30/1, кв. 126 за період з 01.03.2022 року по 11.11.2022 року, тобто тимчасової окупації території Херсонської міської територіальної громади, включеної до переліку тимчасово окупованої території російською федерацією відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. Так, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі постанова Кабінету Міністрів України №206), пунктом 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: «нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.». У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України №206 визначено, що вказана постанова Уряду набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Як з`ясовано апеляційним судом, у подальшому постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206. Пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року №206 викладено в такій редакції: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285); нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території».». Зазначена вище постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1405 набрала чинності - 30.12.2023 року. При цьому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року в частині застосування цієї постанови з 24.02.2022 року змін не зазнав. В пункті 2 рішення від 09.02.1999 № 1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). В рішенні від 05.04.2021 року № 3-рп/2001 у п. 4 Конституційний Суд України вказав, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Суд апеляційної інстанції зауважує, що в рамках функціонування правової системи України недопустимим є поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях; відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування. Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року в редакції чинній з 30.12.2023 року передбачена тимчасова, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, заборона нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказана тимчасова заборона передбачена постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року, а не постановою Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2024 року. У свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року є нормативним правовим актом, яким вносяться зміни до нормативного акту, у даному випадку до постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року, якою тимчасово урегульовані правовідносини, що стосуються нарахування та стягнення плати за житлово-комунальні послуги на виключно тимчасово окупованих територій з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій. Більше того, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року установлено, що дана постанова Уряду №206 від 05.03.2022 року підлягає застосуванню з 24.02.2022 року. За наведених обставин, апеляційний суд уважає, що положення постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року, мають зворотню дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також на суспільні відносини, які виникли до набрання чинності внесених змін постановою №1405 від 29.12.2023 року, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на даний момент. Такими суспільними відносинами є споживання житлово-комунальних послуг на тимчасово окупованих територіях, зокрема з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи з 24.02.2022 року. Разом з цим, застосування тимчасової заборони на нарахування оплати та її стягнення на тимчасово окупованих територіях, а саме з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, починаючи не з 24.02.2022 року, а з 30.12.2023 року, має дискримінаційний принцип (нерівність). Так, території, які були окуповані з 24.02.2022 року та з 30.12.2023 року, мають однаковий статус, воєнний стан введений на всій території України з 24.02.2022 року та продовжений, як станом на 30.12.2023 року, так і на час прийняття оскарженого припису та розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій. Як постанова Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», так і постанова Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» обумовлені необхідністю вжиття заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, та містять норми, якими, на час дії воєнного стану, врегулюванні, зокрема питання: - нарахування плати та стягнення заборгованості за надані послуги (житлово-комунальні послуги), а саме з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Апеляційний суд вказує, що абзац 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29.12.2023 року, є чітким, зрозумілим та не підлягає множинному тлумаченню. Така заборона стосується тимчасово окупованих територій; періоду окупації - з дати початку по дату завершення тимчасової окупації; включення таких територій до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій; стосується заборгованості утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території. За наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано та з урахуванням запобігання дискримінації, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписами статті 317 КАС України передбачено підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги вище викладене, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, відтак, згідно до вимог ст. 315, 317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області задовольнити повністю. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 року у справі №420/18339/24 скасувати. Прийняти у справі №420/18339/24 нове судове рішення. У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Херсонгаз» до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про визнання протиправним та скасування індивідуального акта відмовити повністю. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов