Постанова Київський апеляційний суд № 752/7040/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2025 року м. Київ Справа № 752/7040/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/5791/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В. за участю секретаря Цюрпіти Д.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Слободянюк А.В. 15 листопада 2024 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу ц справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер- Поліс», ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер- Поліс», ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, згідно Договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року, додаткової угоди №1 від 29 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року, Акту №1 від 11 травня 2024 року приймання-передачі наданої адвокатської правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року та додаткової угоди №1 від 29 квітня 2024 року, у розмірі 5000 грн. Додаткове рішення мотивовано тим, що понесені витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи ціну позову, суд першої інстанції вважав за необхідне зменшити витрати на професійну правничу допомогу понесені відповідачем до 5000,00 грн. Не погодився із зазначеним судовим рішенням відповідач, його представником подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем послуг адвоката не має значення, оскільки відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того чи їх фактично сплачено відповідачем чи тільки має бути сплачено. Відсутність оплати коштів свідчить про наявність у відповідача заборгованості перед адвокатом, при цьому саме позивач був ініціатором спору і саме через дії позивача у відповідача виник обов'язок оплати коштів адвокату. Звертає увагу, що позивач у справі не висував, не подавав і не зазначав будь-яких заперечень з приводу стягнення з нього судових витрат на правову допомогу, а тому у суду першої інстанції не було фактичних та правових підстав для зменшення розміру судових витрат, оскільки це напряму суперечить позиціям Верховного Суду, згідно яких суд не має права вирішувати питання про зменшення судом судових витрат. На підставі викладеного, просить додаткове рішення скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 20458,24 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтаренка А.К. про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Судове повідомлення про призначений розгляд справи апеляційним судом позивачу було направлені на вказану нею поштову адресу. Проте судове повідомлення було повернуто поштовим відділення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». В порядку визначеному п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гонтаренко А.К. 17 березня 2025 року через систему «Електронний суд» подана заява про розгляд справи без їх участі, причини своєї неявки до суду не повідомили. Тому суд апеляційної інстанції керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін у справі. В порядку ч.ч. 4,5 ст. 269 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого додаткового рішення, колегія суддів виходить з такого. Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини. У квітні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі - ПрАТ СК «Інтер-Поліс»), ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою. У прохальній частині позову просила суд стягнути з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» 26405,45 грн матеріальної шкоди та судові витрати; з відповідача ОСОБА_1 просила стягнути 38870,00 грн матеріальної шкоди та 30000,00 грн моральної шкоди. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін /а.с.53-54/. 11 травня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 , через адвоката Гонтаренка А.К. (ордер, свідоцтво а.с.94,95), подано відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд», до якого в якості додатків були долучені докази /а.с.59-89/. Заяви про розмір судових витрат із визначеною сумою відзив не містить. Проте до відзиву були долучені копії таких документів: - договору про надання правничої допомоги, укладеного між АО «Лексар» та ОСОБА_1 10 січня 2024 року з додатком №1 до нього, в якому сторонами визначена вартість 1 години роботи з процесуальними документами в розмірі 1500 грн, а за участь в судовому засіданні в розмірі 1200 грн. Також сторонами договору визначена можливість оплати послуг протягом 3 місяців з дня підписання кожного акту-приймання-передачі послуг /а.с.90-92/; - акту № 1 від 11 травня 2024 року, в якому сторонами визначено наданих послуг на 18 годин 35 хвили, вартістю 27875 грн, з яких: спілкування з клієнтом 2 години, правовий аналіз документів, наданих клієнтом та отриманих в процесі вивчення матеріалів справи, підготовка процесуальних документів та інших матеріалів 3 години 30 хвилин та 4 години, формування додатків до відзиву 1 година 20 хвилин /а.с.93/; - попередній (орієнтовний розрахунок судових витрат на суму 36875 грн /а.с.94/; - ордер на представництво інтересів відповідача адвокатом Гонтаренко А.К. та копій його свіддоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю /а.с.95/. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору залишено за ОСОБА_2 /а.с.112-119/. 02 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гонтаренко А.К. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати за надані послуги з професійно-правничої допомоги, пропорційно відхиленим позовним вимогам позивача на 91,33 % що становили 25458,24 грн. Заява мотивована тим, що під час ухвалення рішення суду у наведеній справі, судом не було вирішено питання щодо стягнення на користь відповідача ОСОБА_1 витрат за надані послуги з професійної правничої допомоги. Вказував, що відповідно до Договору про надання правової допомоги, укладеного 10 січня 2024 року, Додаткової угоди №1 від 29 квітня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року, Акту №1 від 11 травня 2024 року приймання-передачі наданої адвокатської правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 10 січня 2024 року та додаткової угоди №1 від 29 квітня 2024 року, ордеру адвоката та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, відповідачу ОСОБА_1 була надана правнича допомога у цій справі у розмірі 27875,00 грн. ОСОБА_1 на даний час ще не сплачені кошти за надану правову допомогу, при цьому у нього вже виник обов`язок по їх сплаті у відповідності до п. 4 додаткової угоди №1 від 29 квітня 2024 року. У зв`язку із зазначеним, так як за даним рішенням суду позивачу було відмовлено в частині позовних вимог, з позивача на користь відповідача слід стягнути пропорційно відхиленим позовним вимогам на 91,33 % правничу допомогу у розмірі 25458,24 грн /а.с.123-129/. У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, п.1 1 ч.ч.1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст.141 ЦПК України). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Верховний Суд у постанові від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21 вказав, що чинне законодавство, хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). З наведених обставин справи вбачається, що предметом розгляду були правовідносини щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та виходячи із суми заявлених позовних вимог справа відноситься до категорії малозначних. Тому справа була розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справ. За результатами розгляду справи судом першої інстанції ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволені частково, зокрема вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_1 задоволені на суму 10000 грн моральної шкоди, що становить 14,5 % від пред`явлених позовних вимог до нього. Рішення суду по суті спору сторонами у справі оскаржено не було, відповідно набрало законної сили. Предметом даного апеляційного перегляду є виключно питання компенсації відповідачеві понесених ним витрат в суді першої інстанції, питання про яке було вирішено судом першої інстанції у додатковому рішенні. З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи судом першої інстанції стороною відповідача був поданий відзив на позовну заяву, тобто один процесуальний документ з додатками. Разом з тим в акті №1 від 11 травня 2024 року, визначено надання послуг на 18 годин 35 хвили, вартістю 27875 грн, з яких: спілкування з клієнтом 2 години, правовий аналіз документів, наданих клієнтом та отриманих в процесі вивчення матеріалів справи, підготовка процесуальних документів та інших матеріалів 3 години 30 хвилин та 4 години, формування додатків до відзиву 1 година 20 хвилин. Здійснивши оцінку обґрунтувань заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до них доказів понесення вказаних витрат, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що заявлені до стягнення суми є завищеннями, оскільки справа відноситься до категорії малозначних справ, а сума заявлених відповідачем судових витрат становить 40 % відсотків від суми пред`явлених до нього позовних вимог і майже 93 % від суми задоволених позовних вимог. За наведених обставин суд апеляційної інстанції, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право відповідач та третя особа, враховуючи всі аспекти та складність справи, вважає обґрунтованим зменшення розміру судових витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до 5000,00 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем послуг адвоката не мають значення, оскільки відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того чи їх фактично сплачено відповідачем чи тільки має бути сплачено, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції не посилався на вказані обставини, а виходив виключно з принципів пропорційності, розумності та справедливості. Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача щодо невірного вирішення судом першої інстанції питання компенсації судових витрат не знайшли свого підтвердження, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано вірну оцінку доводам відповідача щодо компенсації судових витрат за рахунок позивача. Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, підстави для компенсації відповідачеві понесених ним витрат пов`язаних з переглядом справи апеляційним судом також відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: Т.О. Невідома Н.В. Поліщук